Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1053/25
Провадження № 2/499/707/25
Іменем України
заочне
19 листопада 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Тимчука Руслана Миколайовича, за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», в інтересах якого діє Лебідь Каріна Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», в інтересах якого діє Лебідь Каріна Віталіївна до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 319600-КС-002 про надання кредиту від 10.09.2021 року, що становить 28 865,30 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11 929,10 грн; суми прострочених платежів по процентах - 16 936,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог сторона позивача посилається на те що 10.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 319600-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.
Також, 29.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 319600-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 18.03.2022 р.»
До теперішнього часу відповідачка свої зобов'язання за Кредитним договором № 319600- КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 319600-КС-002 ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 319600-КС-002 ОСОБА_1 , відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 319600-КС-002 на загальну суму 8723,62 грн.
ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, тому станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість за Договором №319600-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 28 865,30 грн, що складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11 929,10 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 16 936,20 грн;
- Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн;
- Суми прострочених платежів за комісією - 0,00грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що на позові наполягає, не заперечує проти заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, відзив на позовну заяву не подавала. Про порядок , дату та час розгляду справи відповідачка ознайомлена належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачка є такою, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надавала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.
Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику відповідача по справі до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 10.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 319600-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 10.09.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 319600-КС-002 про надання кредиту.
10.09.2021 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 319600-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1135, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 10.09.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 319600-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Зазначений договір відповідачкою не оспорений, про його недійсність вона не заявляла та доказів, які б спростовували його укладення не надавала.
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 14000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,91359254 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 14000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.
Отже факт укладення даного кредитного договору також є доведеним та судом під сумнів не ставиться.
Також, 29.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 319600-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 18.03.2022 р.»
До теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Кредитним договором № 319600- КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 319600-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 319600-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 319600-КС-002 на загальну суму 8723,62 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача жодну неустойку (у формі пені чи штрафів). ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з відповідачки лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися).
ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість за Договором №319600-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 28 865,30 грн, що складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11 929,10 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 16 936,20 грн;
- Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн;
- Суми прострочених платежів за комісією - 0,00грн
Суд, застосовуючи норми матеріального права виходить з такого.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).
Отже судом на підставі даних документів встановлено та вважається що позивачем доведена обставина, що між сторонами був укладений кредитний договір.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),
визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зголи з усіх істотних умов договору.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, при цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за
допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс¬коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію":
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Отже, із змісту вищенаведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі № 524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 року (провадження № 61-16243 св 20).
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р.
Встановлено, що відповідач у порушення умов договору своєчасно, у порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.
Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 не подала жодного доказу на підтвердження того, що вона належним чином виконала грошові зобов'язання за Договором. Тому у неї виник борг за договором. Ця обставина підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою.
Крім того за клопотанням сторони позивача витребувано докази, щодо перерахування відповідачці коштів по кредиту, які судом отримані та дана обставина є доведеною.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідач хоча б частково повернув означений борг.
З огляду на викладене, враховуючи, що неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором призвело до порушення прав кредитора - позивача, відповідачка не скориставшись своїм правом не спростувала доводи позивача, тому порушене право підлягає поновленню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за наданим кредитом, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Приписами ч.1 ст. 133 ЦПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за розгляд справи у розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом, що підтверджується платіжними дорученнями.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами. На підставі викладеного, керуючись ст.4,5,13,141,258,263,265,280 ЦПК України, ст. 526,530,598,599,610,625,629,1050,1054 ЦК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 319600-КС-002 про надання кредиту від 10.09.2021 року, що становить 28 865,30 грн, що складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11 929,10 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 16 936,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяРуслан ТИМЧУК