Справа № 750/9237/25
Провадження № 2/750/2597/25
18 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
суддіСупруна О.П.,
секретар Щибря Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/9237/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
07.07.2025 ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова засобами електронного поштового зв'язку з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Угодою від 18.06.2019 № С-616-009258-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки у розмірі 54 166,28 грн, що складається з: 14 725,94 грн - заборгованість за основним боргом, 27 593,96 - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 8 646,29 грн - інфляційні втрати, 3 200,09 - 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, оплатою послуг поштового зв'язку та оплатою професійної правничої допомоги. Позов умотивований неналежним виконанням відповідачем умов кредитної угоди.
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігові Супрун О.П. ухвалою від 15.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду по суті на 23.09.2025.
23.09.2025 розгляд справи відкладено на 18.11.2025, у зв'язку з неявкою відповідача.
У судове засідання 18.11.2025 сторони не з'явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, дав згоду на заочний розгляд справи. Відповідач відзиву не подав.
За письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 18.06.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № С-616-009258-19-980 про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору, яка діє згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО), що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена в загальному доступному місці в банку та на Інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.ideabank.ua; угоду підписано позичальником власноруч (а.с. 41 зворот).
Пунктом 2 даної угоди визначено, що банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 26 000,00 грн та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального до кредитної лінії за ініціативою банку, про що буде повідомлено клієнта додатково; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних; також визначено, що розмір обов'язкового мінімального встановлюється Тарифами та ДКБО, описано порядок його сплати.
Відповідно до пункту 3 угоди, повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та ДКБО, в т.ч. черговість погашення вимог банку здійснюватимуться згідно умов ДКБО, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті Банку за адресою www.ideabank.ua.
Підписанням указаної угоди клієнт підтвердив, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, а саме - реальна річна процентна ставка складає 127,60 %. Загальна вартість кредитної лінії складає 800,20 грн за кожні 1000,00 грн з 10 000,00 грн кредитної лінії здійснивши безготівкову торгівельну операцію, якщо клієнт погашає дану заборгованість щомісячно в розмірі обов'язкового платежу, а залишок заборгованості в кінці строку, вказані показники діють за умови своєчасного погашення клієнтом грошових зобов'язань за угодою, за дії процентної ставки вказаної в підпункті 2.3 пункту 2 угоди; розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки протягом всього строку кредитування, і погоджується на ці ризики; ознайомлений з умовами угоди, ДКБО, Тарифами банку та іншими умовами обслуговування, які оприлюднено на Інтернет-сторінці банку, та які роз'яснені , зрозумілі та з якими він цілком згодний (пункт 4 угоди).
Банк свої зобов'язання перед відповідачем за угодою від 18.06.2019 № С-616-009258-19-980 виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 26 000 грн у межах кредитного ліміту, визначеного угодою.
Як зазначає позивач, свої зобов'язання за угодою щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав лише частково.
Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення угоди і до моменту звернення ТОВ «Санфорд Капітал» з позовом до суду позичальник сплатив банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 157,71 грн, останній платіж здійснено 25.06.2019 (а.с. 40-41).
Унаслідок викладеного, у позичальника сформувалась заборгованість перед банком у загальній сумі 42 319,90 грн, яка складається з: 14 725,94 грн - заборгованість за основним боргом; 27 593,96 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» (фактор) було укладено договір факторингу № 16/11-23, відповідно до умов якого клієнт відступив фактору, а фактор прийняв права вимоги та в їх оплату зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах , визначених цим договором факторингу. Відповідно до змісту пункту 2.2 договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток № 2) , що підписується сторонами в день укладання договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток № 1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників у електронному вигляді (додаток № 3) (а.с. 30-36).
Як убачається з Друкованого Реєстру Боржників № 1 до вказаного договору факторингу від 16.11.2023, АТ «Ідея Банк» передало, а ТОВ «ФК «СОНАТІ» прийняло право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за угодою від 18.06.2019 № С-616-009258-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки; загальна сума заборгованості - 42 319,90 грн, складається з: 14 725,94 грн - заборгованість за основним боргом, 27 593,96 - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
29.12.2023 між ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого ТОВ «ФК «Сонаті» відступило ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги в розмірі 201 460 702,30 грн, що складає розмір заборгованості боржників перед ТОВ «ФК «Сонаті», та визначені в друкованому реєстрі боржників, а ТОВ «Санфорд Капітал» у свою чергу прийняло права вимоги та зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Сонаті» за плату та на умовах, що визначаються таким договором.
Згідно Витягу з друкованого реєстру боржників № 1, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, ТОВ «ФК «Сонаті» передало, а ТОВ «Санфорд Капітал» прийняло права вимоги, зокрема стосовно ОСОБА_1 за угодою від 18.06.2019 № С-616-009258-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки на загальну суму заборгованості 42 319,90 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач з власної волі уклав кредитний договір на визначених умовах кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами.
Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідач користувався наданими банком коштами, не виконуючи зобов'язань за Угодою від 18.06.2019 № С-616-009258-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки щодо своєчасного повернення наданих грошових коштів зі сплатою відповідних відсотків, суд уважає, що позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8 646,29 грн та 3 % річних у сумі 3 200,09 грн, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права на вимогу (частини перша та друга статті 1078 ЦК України).
Як убачається зі змісту Договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», а також Договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд капітал», вони не містять положень щодо права фактора на нарахування останнім відповідальності за статтею 625 ЦК України, а саме інфляційних втрат та 3% річних, за переданими правами вимогами.
Із копії Друкованого Реєстру Боржників №1 від 16.11.2023 до Договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 та Витягу з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до Договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, убачається, що до боржника ОСОБА_1 передана заборгованість за основним боргом та заборгованість за відсотками. ПАТ «Ідея Банк» суми за ст. 625 ЦК України не нараховувались.
При цьому, позивач просить стягнути інфляційні втрати та три проценти річних за період з 19.08.2019 до 23.02.2022 включно, а договори факторингу укладені 16.11.2023 та 29.12.2023.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення з нього інфляційних втрат у сумі 8 646,29 грн та трьох процентів річних у сумі 3 200,09 грн.
Отже, позов належить задовольнити частково, стягнувши 14 725,94 грн заборгованості за основним боргом та 27 593,96 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, а всього 42 319,90 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;
3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі
№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від
25.05.2021 у справі № 910/7586/19).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024 № 1/04, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ «Санфорд Капітал», ордера на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги, виконаних адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС», вартості послуг (прейскуранта), платіжної інструкції про оплату за надану правову допомогу в розмірі 7 200,00 грн.
Ураховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, вони підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (78%) у сумі 5 616,00 грн.
Пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на оплату послуг поштового зв'язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв'язку. Згідно наданого позивачем списку «Відправка Ідея 04.07.2025», ним сплачено 55,00 грн за пересилання відповідачу позовної заяви з додатками до неї (а.с. 47-48), які належить стягнути з останнього пропорційно до розміру задоволених вимог.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (78%) у сумі 1 889,47 грн.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд
Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за угодою від 18.06.2019 № С-616-009258-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки у розмірі 42 319,90 грн (сорок дві тисячі триста дев'ятнадцять гривень 90 копійок).
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 5 616,00 грн (п'ять тисяч шістсот шістнадцять гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 1 889,47 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 42,90 грн витрат за пересилання позовної заяви з додатками до неї, а всього 1 932,37 грн (одну тисячу дев'ятсот тридцять дві гривні 37 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, м. Дніпро, код ЄДРПОУ - 43575686.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя