16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1354/25
Провадження № 1-кп/730/108/2025
"18" листопада 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025275520000042 від 18.07.2025 року, про звільнення від кримінальної відповідальності
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Високе Борзнянського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, є особою з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям,
У межах розгляду даного кримінального провадження до Борзнянського районного суду Чернігівської області надійшло вказане клопотання для розгляду по суті.
Як убачається з обвинувального акта, у квітні 2025 року, точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельних ділянок, та в порушення вимог ст. 61 Земельного Кодексу України, маючи умисел на зайняття масиву земельних ділянок, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування масиву земельних ділянок, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, самовільно зайняв масив земельних ділянок з кадастровими номерами: 7420881600:05:001:1364, 7420881600:05:001:1366, 7420881600:05:001:1362, 7420881600:05:001:1356, 7420881600:05:001:1374, 7420881600:05:001:1359, 7420881600:05:001:1370, 7420881600:05:001:1352, 7420881600:05:001:1357, 7420881600:05:001:1358, 7420881600:05:001:1375, 7420881600:05:001:1360, 7420881600:05:001:1371, 7420881600:05:001:1351, 7420881600:05:001:1372, 7420881600:05:001:1373, 7420881600:05:001:1353, 7420881600:05:001:1367, 7420881600:05:001:1368, 7420881600:05:001:1369, 7420881600:05:001:1361, 7420881600:05:001:1365, 7420881600:05:001:1355, 7420881600:05:001:2366, 7420881600:05:001:1354, 7420881600:05:001:1363, 7420881600:05:004:0017, 7420881600:05:004:0025, 7420881600:05:004:0027, 7420881600:05:004:0031, 7420881600:05:004:0029, 7420881600:05:004:0028, 7420881600:05:004:0021, 7420881600:05:004:0023, 7420881600:05:004:0019, 7420881600:05:004:0032, 7420881600:05:004:0022, 7420881600:05:004:0020, 7420881600:05:004:0030, 7420881600:05:004:0026, 7420881600:05:004:0024, 7420881600:05:004:0018 загальною площею 33,9912 га, які розташовані на території Височанської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області, відносяться до земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП «Племзавод Головеньківський», право власності на які не зареєстроване, здійснивши таким чином самовільне зайняття вказаних земельних ділянок (дискування, оранку, чисельний обробіток, тощо).
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано ч. 1 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельних ділянок, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.
До початку судового розгляду обвинуваченим заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального проступку в порядку ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Клопотання мотивоване тим, що він визнає свою винуватість, добровільно співпрацював зі слідством, відшкодував завдану шкоду.
Захисник підтримав клопотання обвинуваченого за наявного мотивування, інших даних не навів.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що обвинуваченим не у повному обсязі відшкодовано шкоду, оскільки у справі мається цивільний позов, а тому потерпілий має претензії до обвинуваченого.
Представник потерпілого уважає таке звільнення безпідставним, оскільки обвинувачений щиро не розкаявся, формально сплатив на рахунки ради заподіяну шкоду, але жодного разу не вибачився, не намагався прийти та своїми діями показати каяття. Обвинувачений порушив закон та має за це відповідати. Загалом, обвинуваченого представник потерпілого, який є сільським головою, бачить у судовому засіданні перший раз.
Позиція сторони захисту зводиться до того, що цивільний позов заявлено безпідставно, оскільки останній мотивовано упущеною вигодою, а це не є збитками у розумінні заподіяної шкоди.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно змісту ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Диспозиція вказаної статті КК України містить три поєднаних сукупністю складових елементи, а саме: щире розкаяння у вчиненому злочині, активне сприяння його розкриттю та повне відшкодування завданих потерпілому збитків або усунення заподіяної шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України.
Згідно п. 3 постанови Пленуму ВС України № 12 від 23.12.2005 дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки. Передбачене у ст.45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення особи до вчиненого злочину, тобто, особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, розкаяння не повинно носити формальний характер (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 року у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).
Факт дійового каяття особи повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У даному провадженні обвинувачений не надав пояснення, що також не дало суду можливість надати оцінку дійсному, відвертому каяттю.
Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
У постанові Верховного Суду у справі № 497/374/2021 від 06.09.2022 зазначено, що активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
З об'єктивної сторони, активне сприяння розкриттю злочину може проявлятись в наданні винним інформації про: всі епізоди кримінальних правопорушень, які йому відомі; про окремі обставини скоєння злочину; інформуванні відповідних органів про співучасників вчиненого злочину; наданні інформації задля їх викриття, а також визначення конкретної ролі кожного співучасника злочину; повідомленні про місцезнаходження співучасників злочину чи наданні допомоги з їх затримання; видачі засобів та знарядь вчинення злочину, а також майна, що було одержане в результаті скоєння злочину; тощо.
Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення. Зокрема, поряд з доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення мають зазначатись умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.
У даній справі судом не встановлено, яким же чином обвинувачений, у даному випадку, надавав допомогу органам досудового розслідування. Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого у зв'язку з дійовим каяттям не містить відомостей про активне сприяння розкриттю злочину, тобто допомогу органам досудового розслідування у встановленні знарядь, засобів, співучасників вчиненого злочину, а також інших обставин, які мають кримінально-правове чи кримінально-процесуальне значення для розслідування та розкриття даного злочину.
У цій справі, на думку суду, у клопотанні вказані складові дійового каяття обвинуваченого не розкриті, а лише формально перераховані.
Так, як сам обвинувачений, так і захисник обвинуваченого, акцентували увагу суду, що з початку здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженні обвинувачений активно співпрацював зі слідством, брав участь у слідчому експерименті, неодноразово без виклику слідчого за першим телефонним викликом, з'являвся для отримання підозри у вчиненні кримінального правопорушення, допиту, процесуальних дій, пов'язаних із направленням обвинувального акту до суду тощо.
Натомість, сумлінне виконання обов'язків, покладених ч. 7 ст. 42 КПК України на підозрюваного, саме по собі не достатнє для висновку про наявність активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення у розуміння підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Кім того, вказані дії обвинуваченого знайшли своє відображення у обвинувальному акті, як обставина, що пом'якшує покарання.
У справі не розкрито, який чином, якими саме діями ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Дії ОСОБА_4 були припинені виключно завдяки правоохоронним органам, а не активним діям обвинуваченого.
Що стосується добровільного відшкодування завданого збитку, то суд також оцінює й термін, у який обвинувачений відшкодував збитки, а саме те, що таке відшкодування відбулося не одразу після встановлення вчинення протиправних дій, а лише після проведення значного об'єму слідчих дій, зокрема експертизи щодо завданих збитків.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України є формальним, необґрунтованим, безпідставним, а відтак, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.
Відповідно до ч. 4 ст.288 КПК України у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
Враховуючи, що на даний час безпосередньо судом докази у своїй сукупності не досліджені, таким чином, не встановлено обставин, що дають суду дійти до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 45 КК України, ст.ст. 288, 369 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025275520000042 від 18.07.2025 року, який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове провадження, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 19 листопада 2025.
Суддя ОСОБА_1