Справа №766/8786/25
н/п 1-кп/766/3883/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
18.11.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22025230000000232 від 01.05.2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,-
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №22025230000000232 від 01.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернулась до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за №22025230000000232 від 01.05.2025 , оскільки ризики, передбачені п.1,3,4 ст. 177 КПК України і зазначені судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились і продовжують існувати, а строк дії ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_5 закінчується 20.11.2025 року.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання. Звернув увагу, що прокурором необгрунтовано, яким саме чином обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню. Зазначив, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, неповнолітню доньку та матір, яка хворіє. Вважав за можливе застосування застави щодо обвинуваченої.
Обвинувачена в судовому засіданні підтримала позицію захисника.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 припиняє свою дію 20 листопада 2025 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до розділу І КК України належить до злочинів проти основ національної безпеки України, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває на даний час, що свідчить про високу суспільну небезпечність даного кримінального правопорушення, а відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення у якому вона обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченої на свідків, які ще не допитані судом, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого їй кримінального правопорушення, високу імовірність ухилення обвинуваченої від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого нею злочину, та унеможливить настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, хвору матір, неповнолітню доньку, має постійне місце проживання, проте, сам по собі факт наявності міцних соціальних звязків, не спростовує висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-яких відомостей про те, що обвинувачена ОСОБА_5 внаслідок стану здоров'я не може знаходитися в умовах слідчого ізолятора матеріали провадження не містять та стороною захисту не надано.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Отже, дослідивши матеріали провадження, суд з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, доведених ризиків, вважає, що відсутні обєктивні передумови для визначення застави на даному етапі кримінального провадження.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 строк тримання під вартою строком до 15 січня 2026 року включно.
Керуючись ст.178, 183,331, 369-372, ст. 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 15 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1