Справа № 766/1041/21
н/п 2/766/6652/25
(заочне)
17 листопада 2025 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар Царенко Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні в залі суду в порядку загального провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця,-
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з вказаним вище позовом, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ "Приватбанк", у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 14.03.2007 року. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_2 умови договору не виконувалися. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Станом на дату смерті заборгованість перед позивачем за кредитним договором становить 7193,06 грн. Зазначає, що відповідач по даній справі ОСОБА_1 постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому вважає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять кредитні зобов'язання померлого позичальника. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судовий збір.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.05.2021 року витребувано докази у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 року «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду, та проведення інвентаризації, розгляд справи продовжено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Ухвалою від 17.11.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Згідно з приписами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до норми ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
За вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 14.03.2007 року ОСОБА_2 подала анкету-заяву до ПАТ КБ «Приватбанк» про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. З заяви вбачається, що ОСОБА_2 своїм підписом підтвердила, що ознайомлена і згодна з умовами надання банківських послуг, а також з пам'яткою клієнта, умовами, правилами надання банківських послуг та тарифами, які разом із заявою складають договір про надання банківських послуг.
Позичальник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.03.2020 року позивачем на адресу Першої Херсонської державної нотаріальної контори направлено претензію кредитора.
Позивач зазначає, що спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_1 .
18.03.2020 року позивачем відповідачу по справі, як спадкоємцю, направлено лист-претензію, але відповідачем заборгованість не погашено.
Згідно з відповіддю Першої Херсонської державної нотаріальної контори, на підставі претензії кредитора була заведена спадкова № 200/2020, яка відкрита після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 3 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців від дня відкриття спадщини) він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги.
Згідно ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Оскільки позичальник (боржник) помер, то відповідати перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі ст.ст. 1281-1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Таким чином, позивач зобов'язаний довести, що саме відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої, прийняв після неї спадщину та яка вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 28.08.2019 року, справа №645/4229/16-ц, провадження №61-31221св18.
З копії спадкової справи №200/2020, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що відомості щодо спадкоємців померлої відсутні.
При цьому суд зазначає, що доказів прийняття спадщини відповідачем після смерті ОСОБА_2 шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, суду не надано, крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач проживав із спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини. Також матеріали справи не містять інших відомостей про майно, одержане відповідачем у спадщину після смерті ОСОБА_2 , в межах вартості якого він зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Інших клопотань про витребування доказів, окрім тих, що були розглянуті судом, позивач не заявляв.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач є спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 , прийняв після неї спадщину, належним чином повідомлений кредитором про наявність боргу спадкодавця, та не встановлена вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину. Відсутність вартості майна, отриманого у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини, в свою чергу позбавляє суд можливості задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи викладене, у зв'язку з недоведеністю позивачем позовних вимог у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір покладається на позивача.
Повний текст рішення складено - 18.11.2025 року.
На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст. 526, 608, 1216, 1218, 1231, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Ю.М. Єпішин