Справа № 577/6127/25
Провадження № 2-а/577/117/25
18 листопада 2025 року м.Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Потій Н.В.,
за участю секретаря Волошко І.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп в режимі відео конференції адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
І. Стислий виклад позиції сторін.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому прохає суд поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 18 від 21.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати вказану постанову як таку, що винесена з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності та без належного повідомлення особи; стягнути сплачений судовий збір. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 р., встановлювався обов'язок протягом 60 днів (до 17.07.2024 р.) уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Станом на 17.07.2024 р. позивач, не виконав це своєчасно, оновивши дані через застосунок «Резерв+» 08.04.2025 . Але 9.07.2025 року він визнав свою вину у даному правопорушенні (за несвоєчасне неуточнення персональних даних), подавши відповідну заяву через застосунок «Резерв+». 21 серпня 2025 року, тобто через понад тридцять днів після подання заяви, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №R17 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Про винесення цієї постанови позивача не було повідомлено ні через застосунок «Резерв+», ні електронною поштою, ні засобами поштового зв'язку. Разом з тим, 21 серпня 2025 року в додатку «Резерв + надійшло повідомлення, про те, що позивач більше не перебуває у розшуку. Позивач працевлаштувався до Державної установи «Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» на посаду провідного юрисконсульта 11.09.2025 і у встановленому законодавством порядку забронювався. 28.09.2025 за місцем роботи, отримав розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №265 від 19 вересня 2025 р. про виклик на 13.10.2025 о 8:20 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних та визначення призначення на особливий період. У ході проходження ВЛК та уточнення даних, 15.10.2025 позивачу було повідомлено про наявність постанови №R17 від 21.08.2025. Зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, притягнення до відповідальності за несвоєчасне уточнення даних мало бути здійснено до 17 липня 2025 року. Проте постанова винесена лише 21 серпня 2025 року, тобто з порушенням установлених законом строків. Отримавши у середині вересня 2025 року повідомлення про зняття з розшуку, позивач розцінив це як закриття провадження у справі. У зв'язку з цим не знав і не міг знати про існування постанови, її реквізити та зміст.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані 08.04.2025, що підтверджується доданим до позову військово-обліковим документом з Резерв+, тобто з порушенням встановлених строків: уточнити свої персональні дані необхідно було з 18 травня по 16 липня 2024 року. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв'язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. ОСОБА_1 даним правом скористався і 09.07.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (застосунок Резерв+, розділ «Штрафи онлайн») подав заяву, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення, а саме неуточнення персональних даних в строки визначені законом, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Номер заяви від особи: Э731А936В-Е35С- Г011-АВ23-00505684С39Б, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. 09.07.2025 за результатами розгляду даної заяви була сформована електронна постанова № Ш7, яка була підписана 21.08.2025 (підписання постанови відбулося не одразу через технічні проблеми) та автоматично надіслана в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста ОСОБА_1 . Факт наявності даної постанови в застосунку Резерви- позивача з моменту її підписання, тобто з 21.08.2025, був підтверджений під час його відвідування ТЦК та СП 15.10.2025. 15.10.2025 додатково постанова № Я17 була вручена під підпис ОСОБА_1 . У даному випадку чинне законодавство не передбачає надсилання постанови засобами поштового зв'язку. Кінцева дата притягнення до адміністративної відповідальності за не уточнення даних в строки визначені законом - 16.07.2025. Постанова № Ш7 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП була сформована 09.07.2025, на підставі відповідної заяви, яка була подана цього ж дня.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що кінцева дата притягнення до відповідальності за несвоєчасне оновлення даних - 16.07.2025 р. Ознайомлення позивача з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності №R17 відбулось 15.10.2025. Твердження відповідача про наявність постанови в застосунку «Резерв+» раніше не підтверджено жодним належним і допустимим доказом. 15.10.2025 вона лише з'явилась у відповідному розділі застосунку «Резерв+». До цього, як вказано було у додатках до позовної заяви, відповідна постанова не відображалася. Твердження відповідача «створення і підписання постанови у різні дати 09.07.2025 та 21.08.2025», свідчить про те, що 09.07.2025 р. автоматично за заявою позивача було тільки відкрите провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 283 КУпАП, дата розгляду справи є обов'язковим реквізитом постанови у справі про адміністративне правопорушення. У постанові №R17 такою датою визначено 21.08.2025, що перевищує встановлений строк притягнення до адміністративної відповідальності, який, як визнав сам відповідач, спливав 16.07.2025 р. Тому, постанова №R17 винесена після спливу строків, визначених ст. 38 КУпАП. У резолютивній частині постанови міститься наступна інформація. «Постанова набирає законної сили з 31.08.2025». Таким чином, відзив відповідача фактично підтверджує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення №R17 від 21.08.2025 р по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП була винесена з порушенням передбачених законодавством строків, зокрема абз. 9 ст. 38 КУпАП - у строки понад 1 рік з моменту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП Тому провадження у справі підлягає закриттю.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 24.10.2025 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі (а.с. 11).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав і прохав його задовольнити з підстав, викладених у позові.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 надав заяву з проханням розгляд справи провести у його відсутності, позов не визнає.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідженням матеріалів справи № F120 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 встановлено наступне.
Згідно Витягу, сформованого за допомогою ЄДРВПР «Оберіг», 21.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підписано постанову R17 відносно ОСОБА_1 за ст.210-1 КУпАП (а.с. 21).
Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення R17 від 21 серпня 2025 року, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив персональні дані вчасно, у строк встановлений абзацом 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За вказаним фактом ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн (а.с.23).
ОСОБА_1 не погодився з вказаною постановою і оскаржив її до суду.
ІV. Норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб'єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб'єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб'єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.
Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб'єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб'єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.
Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень. По-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.
Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб'єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб'єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.
Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб'єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб'єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII (далі також Закон № 2232-XII), ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктом 1 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 3633-IX від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, тобто в період з 18 травня по 16 липня 2024 року.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
Відповідно до ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормами п.п. 12, 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі ст. 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення.
Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
V. Оцінка суду.
Суд оцінивши докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі №560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов'язків визначених правовою нормою.
У спірному випадку позивач був зобов'язаний був не пізніше 17 липня 2024 року уточнити свої дані. Проте, оскаржувана постанова за ч.3 ст.210-1 КУпАП містить реквізит дата ухвалення - 21 серпня 2025 року та підписана начальником РТЦК та СП 21 серпня 2025 року (а.с. 3). Таким чином, оскаржувана постанова винесена поза межами строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.9 ст.38 КУпАП, оскільки строк накладення адміністративного стягнення сплив 16 липня 2025 року. Твердження відповідача про ухвалення оскаржуваної постанови 09 липня 2025 суперечать матеріалам справи, зокрема змісту оскаржуваної постанови (реквізиту дати ухвалення 21 серпня 2025 року, відомостей про набрання законної сили 21 серпня 2025 року).
Вказане свідчить, що спірна постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, то з урахуванням положень п.3 ч.3 ст.286 КАС України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 5-10, 13-14, 72-77, 94, 241, 246, 250, 255, 286, 293, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 серпня 2025 року серії №R17 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, та провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 484 грн 48 коп (чотириста вісімдесят чотири грн. 48 коп) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін :
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя Н. В. Потій