Справа № 591/9508/25
Провадження № 2-а/591/531/25
18 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючої судді Косар А. І.
розглянув в порядку письмового провадження
адміністративну справу № 591/9508/25
сторони та інші учасники справи
позивач ОСОБА_1
представник позивача адвокат Брайко Юлія Валеріївна
відповідач (1) ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідач (2) ІНФОРМАЦІЯ_1
та установив:
20.08.2025 позивач через представника подав до суду вказаний адміністративний позов. Вимоги позивач мотивує тим, що постановою № R18231 від 15.08.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП за те, що він не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО встановлений абзацом 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням чинного законодавства:
- не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи;
- не було вручено протокол про адміністративне правопорушення;
- стягнення накладено поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності (протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення), тоді як з моменту набуття позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи, 27.04.2024, минуло більше року.
26 серпня 2025 року Ухвалою суд в забезпечення позову у справі № 591/7825/25 зупинив стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R18231 від 15.08.2025.
26 серпня 2025 року Ухвалою суд відкрив провадження у справі з розглядом справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подала до суду відзив та матеріали справи № R18231 про адміністративне правопорушення за ознаками статті 210 ч. 3 КУпАП щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач 15.08.2025 власноручно написав заяву про визнання правопорушення, зареєстровану в ІНФОРМАЦІЯ_3 за вх. № 12401. Під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 ч. 3 КУпАП і прийняття постанови № R18231 від 15.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_4 були здійснені у чіткій відповідності до вимог керівних документів і чинного законодавства України. Просила відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Згідно з постановою № R18231 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 15.08.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000.00 грн.
За змістом означеної постанови:
«15.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за заявою, яка надійшла в паперовій формі 15.08.2025 особи, в якій вона зазначає що не оспорює допущене правопорушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО, встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000.00 грн».
Не погодившись із Постановою № R18231, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210--1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст. 210 КУпАПадміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Положеннями ч. 3 ст. 210 КпАП Українивстановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Отже, стаття 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в тому числі в особливий період.
Згідно з абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває по цей час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За результатами судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП саме за те що він не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО.
Водночас, стверджуючи про означене порушення, у Постанові № R18231 суб'єктом його складення вказано як порушене позивачем положення абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Визначальним для розгляду даної справи є встановлення підставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет її відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення, а саме: об'єктивної сторони, об'єкта, суб'єктивної сторони (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкта. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Статтею 284 КУпАП регламентовано, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З огляду на означене, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо орган, який ухвалює відповідне рішення, у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів встановить факт вчинення діяння, яке, відповідно до чинного законодавства, містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Досліджуючи в аспекті означеного правомірність та обґрунтованість винесення Постанови № R18231, суд виснує таке.
З огляду та на підставі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (п. 12-13 Положення № 154).
Постанова № R18231 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .
При цьому, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Своєю чергою, протокол про адміністративні правопорушення складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки (що, зокрема, визначається наказом керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (абз 1, ч. 1 Інструкції).
В матеріалах цієї справи відсутній протокол про адміністративні правопорушення, про що зазначає позивач і стверджує про порушення процедури документування правопорушення.
Відповідно до частини сьомої статті 258 КУпАП,
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов'язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до статті 279-1 КУпАП,
У разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
ІНФОРМАЦІЯ_7 , протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачем (2) до відгуку надано копію справи № R18231 про адміністративне правопорушення за ознаками частини 3 статті 210 КУпАП гр. ОСОБА_1 , розпочато:15.08.2025, закінчено:25.08.2025.
Згідно матеріалів справи № R18231, ОСОБА_1 15.08.2025 у рукописному вигляді написав на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про те, що він визнає, що вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210, 210-1, а саме не став на військовий облік на протязі семи днів з дня оформлення ВПО, та власноручно розписався.
Отже, подавши відповідну заяву, ОСОБА_1 не оспорює допущене порушення. Разом з цим, відомостей про те, що він згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, така заява не містить.
За приписами частини 1 статті 268 КУпАП особа, Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відтак, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що при винесенні Постанови № R18231 його не було повідомлено про дату і час розгляду справи, що є істотним порушенням процедури розгляду матеріалів адміністративної справи.
Щодо суті адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінується позивачу, суд зазначає та виснує таке.
З 24.02.2022 та станом на день розгляду справи судом триває введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно з Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, відтак, суд констатує, що 15.08.2025 (дата винесення оскаржуваної постанови) діяв особливий період.
Перевіряючи доводи позовної заяви, суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» 11 квітня 2024 року № 3633-IX частину 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в такій редакції «У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України)».
Встановлено, що позивач став на облік як внутрішньо перемішена особа (ВПО) 27.05.2024. Зазначене підтверджується довідкою № 5924-7501764163 від 27.05.2024.
Отже, з 27.05.2024 у позивача виник обов'язок у семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, тобто до 03 червня 2024 р.
Згідно з частиною 7 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1, може бути накладене протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення.
Відповідно до Постанови № R18231 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП 15.08.2025, тобто поза межами строку визначеного у статті 38 КУпАП.
В силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному конкретному випадку складені процесуальні документи стосовно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Вищевикладене свідчить про те, що уповноваженою особою ТЦК та СП не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, на яку накладається адміністративне стягнення, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у постанові про накладення адміністративного стягнення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Постанові про накладення адміністративного стягнення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин винесення 15.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 оскаржуваної постанови № R18231 не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 210 ч. 3 КУпАП поза розумним сумнівом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення, згідно пункту 3 частини третьої статті 286 КАС.
Заходи забезпечення позову за ухвалою Зарічного районногоо суду м. Суми від 26 серпня 2025 року зберігають свою дію до набрання законної сили судовим рішенням по справі №591/9508/25.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 132 КАС).
За матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 211.20 грн, за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211.20 грн /ас 1, 30/. Таким чином, оскільки суд першої інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення позову та скасування постанови, то керуючись статтею 139 КАС, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 2 422.40 грн.
Керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову № R18231 про накладення адміністративного стягнення від 15 серпня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушенн у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Закрити провадження у справі.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати понесені позивачем при поданні адміністративного позову до суду у виді судового збору у загальному розмірі 2 422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн 40 коп.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Заходи забезпечення позову за ухвалою Зарічного районногоо суду м. Суми від 26 серпня 2025 року:Зупинити стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R18231 від 15 серпня 2025 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, до набрання рішення законної сили по справі №591/9508/25, зберігають свою дію до набрання законної сили судовим рішенням по справі №591/9508/25.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Інформація про учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача адвокат Брайко Юлія Валеріївна, РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: вул. Захисників Сумщини, буд. 11, м. Суми, Сумська область, 4000; Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ№3496 від 26.11.2019; ОРДЕР СЕРІЯ ВМ № 1326270 від 15.08.2025;
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:07695365, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:08269552, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_4 .
Суддя А. І. Косар