Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/3795/25
Номер провадження: 2-з/511/19/25
"18" листопада 2025 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Гринчак С. І. ,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
встановив:
Короткий зміст заяви.
У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив:
- розірвати усний договір позики, укладений між Позивачем та Відповідачем від 04.01.2025 року;
- стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 96600 гривень (2300 доларів США по курсу 42грн.);
- стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 500 грн. індексу інфляції за час прострочки сплати боргу;
- стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 суму 5313 грн., - трьох відсотків річних за час прострочки сплати боргу.
Разом з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики:
- шляхом накладення арешту на банківські рахунки та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 у межах суми позову 106 913 грн.;
- шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми позову 106 913 грн., дл моменту виконання рішення суду.
Дану заяву мотивує тим, що позивачу стало відомо, що відповідач є фігурантом 8-х кримінальних справ у якості обвинуваченого за тяжкими злочинами та веде кримінальний спосіб життя згідно даних OPENDATAbot. При цьому відповідач фактично постійно проживає в місті Одеса, та викорис товує реєстрацію в смтЛиманське фіктивно з метою приховування своїх злочинів та відповідальності. Позивачу відомо, що ОСОБА_2 володіє банківськими рахунками, рухомим та нерухомим майном, які можуть бути відчужені, переоформлені або зняті кошти з рахунків, що унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Тому заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи
Фактичні обставини справи.
18.11.2025 року на запит суду в порядку ч.8 ст.187 ЦПК України надійшли відповідь ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.11.2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
Нормативно правове обгрунтування та висновки суду за результатами розгляду.
Дослідивши заяву, подані в її обґрунтування матеріали, приходжу до переконання що в задоволенні поданої заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме банківськи рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, заявник звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , які знаходяться на банківських рахунках та інших фінансових установах, інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики.
Позивач просить суд накласти арешт на банківськи рахунки та грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_2 , однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, не надає інформацію про належне відповідачу рухоме та нерухоме майно, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на банківськи рахунки та грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.
З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Суд роз'яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про відмову забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
С Суддя: С. І. Гринчак