Справа № 521/9606/25
Провадження № 2/521/5192/25
05 листопада 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та просить суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько Позивача - ОСОБА_4 . Зазначає, що так склались обставини, що батько не спілкувався з дочкою протягом її життя, тому вона не була обізнана про те, що він пішов з життя. Про смерть батька Позивач дізналась випадково у лютому 2025 року. 06 лютого 2025 року у соціальній мережі Instagram Позивачу написала її тітка, ОСОБА_2 , та попросила надати номер матері Позивача, при цьому на питання ОСОБА_1 для чого це потрібно, ОСОБА_2 повідомила, що їй потрібне рішення суду, бо на їх будинок накладений арешт. Тобто 06 лютого 2025 року Позивач дізналась про смерть батька, проте без зазначення дати смерті, а 21 лютого 2025 року вона отримала свідоцтво про смерть батька, з якого дізналась про дату смерть (07 червня 2024 року).
10 березня 2025 року з інформаційної довідки №417020173 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стало відомо, що 13 лютого 2025 року арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 листопада 2010 року був знятий, а 14 лютого 2025 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Гіліною М.Г. було видано свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 8-40 ОСОБА_2 на 1/6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
17 березня 2025 року Позивач подала заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, спражність підпису на якій було засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О.. У червні 2025 року на поштову адресу Позивача надійшла постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 квітня 2025 року разом із супровідним листом. Державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Гіліною М.Г. цією постановою було відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що спадкоємцем пропущено строк для прийняття спадщини та не підтверджено факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Вказує, що вона пропустила встановлений законом строк на прийняття спадщини, оскільки не була обізнана про смерть спадкодавця, про те, що ОСОБА_3 помер вона дізналася у лютому 2025 року, коли шестимісячний строк для прийняття спадщини вже минув.
Таким чином вважає, що причини пропуску нею строку прийняття спадщини, є причини, пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, поважними, та такими, що дають право на підставі п.3 ст. 1272 Цивільного кодексу України просити суд визначити додатковий строк на прийняття спадщини, оскільки вона є спадкоємцем першої черги, а Відповідач, оформлюючи спадщину на себе, достеменно знала, про те, що Позивач є спадкоємцем першої черги. Відповідні обставини слугували причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 03 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.
15.10.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в повному обсязі, оскільки той факт, що Позивач не цікавилась життям свого батька, не є доказами наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, та не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Від представника позивача 20.10.2025 року надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що у заяві про прийняття спадщини від 12.06.2024 р. Відповідач зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем та що інших спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, в тому числі дітей, немає. Зазначає, що факт пропуску строку для прийняття спадщини пов'язаний із умисним неповідомленням тіткою (Відповідачем) племінниці (Позивача) про факт смерті батька (хоча, як видно із переписки, можливість повідомити була, адже ОСОБА_2 задля оформлення спадщини все-таки зв'язалась з ОСОБА_1 ) та неповідомленням нотаріуса про те, що у спадкодавця є дочка. Таким чином, у Позивача існували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі у вчиненні нею дій по поданню до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті її батька.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явилася, однак її представник надав до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнає.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.02.2025 року, яке видано повторно. (а.с. 11)
Відповідно до наданих документів, вбачається, що померлий ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , а саме це підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10 серпня 1994 року. (а.с. 10)
14 жовтня 2022 року Позивач уклала шлюб, про що Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено актовий запис №2320. Після укладання шлюбу Позивач змінила прізвище із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». (а.с. 9)
Після смерті ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відкрилась спадщина.
Згідно інформаційної довідки №417020173 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10 березня 2025 року відомо, що 13 лютого 2025 року арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 листопада 2010 року був знятий, а 14 лютого 2025 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Гіліною М.Г. було видано свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 8-40 ОСОБА_2 на 1/6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 . (а.с. 20-24)
Встановлено, що 17 березня 2025 року Позивач подала заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, спражність підпису на якій було засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О.. (а.с. 25)
Державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Гіліною М.Г. постановою від 02 квітня 2025 року було відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що спадкоємцем пропущено строк для прийняття спадщини та не підтверджено факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. (а.с. 26-27)
З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали про витребування доказів від 22 липня 2025 року Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса надіслала до суду копію спадкової справи за № 305с/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яку було долучено до матеріалів справи. (а.с. 68-87)
Згідно матеріалів спадкової справи, 12.06.2024 року ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті рідного брата - ОСОБА_3 .
На обґрунтування причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 зазначає, що пропустила строк на прийняття спадщини посилається на єдину обставину, яка за твердженням Позивача стала підставою для пропуску строку на прийняття спадщини, а саме: не обізнаність Позивача про факт смерті батька.
Так, у відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
В той же час, відповідно до ст.ст.1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
У зв'язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Вказане у повній мірі відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно правового висновку викладеного у постанові Верховного суду від 02.06.2021 року справа №155/1548/18 (провадження №61-10364св20) поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Відповідно до правової позиції, що викладена у Постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, вбачається, що невиконання нотаріусом своїх зобов'язань, передбачених законом, з приводу повідомлення (неповідомлення) спадкоємців про відкриття спадщини спадкодавця, жодним чином не впливає на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини спадкоємцем за законом.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року справа №686/5757/23, зробила висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування. Право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.
З урахуванням викладеного, враховуючи не визнання позову відповідачем, не доведення позивачем поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та існування перешкод для цього, суд вважає не можливим визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Керуючись ст.ст.1217, 1268, 1272 ЦК України, ст.ст.12, 81, 89, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН