Справа №: 486/1934/25 Провадження № 3/486/769/2025
13 листопада 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г. А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
учасники справи: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №724384 від 29 вересня 2025 року, 16 вересня 2025 року близько 15:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 словесно ображав із застосуванням нецензурної лайки, а також штовхав свою співмешканку ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру. В результаті вказаних дій було завдано фізичну та психологічну шкоду здоров'ю потерпілої.
Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №724385 від 29 вересня 2025 року, 23 вересня 2025 року о 19:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 словесно ображав та висловлювався нецензурною лайкою бік своєї співмешканки ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. В результаті вказаних дій було завдано психологічну шкоду здоров'ю потерпілої.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки ОСОБА_1 вчинив два правопорушення, справи про які одночасно розглядаються суддею, суд вважає за необхідне справу про адміністративне правопорушення № 486/1934/25, провадження № 3/486/769/2025 та справу №486/1935/25 провадження № 3/486/770/2025 об'єднати в одне провадження та надати справі № 486/1934/25, провадженню № 3/486/769/2025.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В силу ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у вчиненні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за умисне вчинення будь-яких діянь психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно копії рапорту щодо повідомлення зі служби 102, 16 вересня 2025 року близько 15:00 год. біля квартири 124 на сходинковому майданчику в будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_3 ображав заявницю ОСОБА_2 нецензурною лайкою, штовхав, взяв до рук кросівки заявниці, щоб унеможливити її вихід на вулицю, після чого повернув.
Аналогічні обставини викладені і у протоколі про прийняття заяви у ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 вересня 2025 року.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 від 16 вересня 2025 року, вона разом з колишнім співмешканцем ОСОБА_1 16 вересня 2025 року близько 15:00 год. перебували за адресою: АДРЕСА_2 , де відпочивали. В подальшому у них виник словесний конфлікт, ході чого ОСОБА_4 почав її штовхати та висловлюватися нецензурною лайкою. Після цього вона повідомила, що планує йти додому однак ОСОБА_1 її не відпускав, загородив їй шлях, забрав її взуття, та вони знову почали сваритись. В подальшому він повернув їй взуття та вона пішла додому.
Згідно копії рапорту щодо повідомлення зі служби 102, за зверненням ОСОБА_2 , 23 вересня 2025 року близько 19:00 год. співмешканець ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_5 , висловлювався нецензурною лайкою гучним стуком по вхідним дверям та не давав їй змоги забрати свої речі.
До протоколу долучено аналогічного змісту протокол про прийняття заяви від ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23 вересня 2025 року.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 23 вересня 2025 року о 19:00 год. її колишній співмешканець ОСОБА_1 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_5 , кричав на неї, вимагав, щоб вона до нього повернулась.
Додані до протоколів про адміністративні правопорушення матеріали не містять доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , зокрема того, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 відчувала страх або ж емоційну невпевненість, та що такими діями ОСОБА_1 завдано шкоду фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, як це вказано в протоколах про адміністративні правопорушення.
Досліджені судом докази лише підтверджують той факт, що між колишніми співмешканцями на фоні припинення відносин виникали конфлікти та сварки.
З'ясувати обставини справи у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілої не виявилось можливим, оскільки останні до суду не з'явились.
Необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 16 та 23 вересня 2025 року домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .
Вищевказане свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження.
За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Справи про адміністративні правопорушення № 486/1934/25, провадження №3/486/769/2025 та № 486/1935/25, провадження № 3/486/770/2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення об'єднати в одне провадження та надати справі № 486/1934/25, провадженню № 3/486/769/2025.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г.А. Далматова