Справа № 490/6687/25
нп 2/490/3959/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
18 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
18.08.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
В обґрунтування вимог позивачка посилається на те, що їй разом з покійним чоловіком на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0038 га, кадастровий номер: 4810137200:09:061:0011, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Після смерті чоловіка, відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на вказану земельну ділянку, а також на 40/100 часток у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських та побутових споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця позивачка прийняла спадщину.
При цьому, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на вказану вище земельну ділянку, нотаріусом позивачці було відмовлено з посиланням на невизначеність частки власності спадкодавця на земельну ділянку. Позивачка вважає, що їй з чоловіком належить земельна ділянка в частках пропорційних часткам у праві власності на будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці.
З урахуванням наведеного, позивачка просить суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на 40/100 часток у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0038 га, кадастровий номер: 4810137200:09:061:0011, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 20.08.2025 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання та витребувано у Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка відкрита після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28.08.2025 року представниця 28.08.2025 року представниця відповідача надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, просить винести рішення у справі відповідно до чинного законодавства.
23.09.2025 року на виконання вимог ухвали судді від 20.08.2025 року Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою надано до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка відкрита після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
18.11.2025 року позивачка надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.
З урахуванням неявки в судове засідання сторін та наявності заяв від сторін про розгляд справи без їх участі та на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору дарування житлового будинку від 05.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димович О.С., та зареєстрованим в реєстрі за №770, позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали в дар від ОСОБА_3 , відповідно 60/100 та 40/100 часток в житловому будинку за АДРЕСА_1 на неприватизованій земельній ділянці, кадастровий номер 4810137200:09:061:0004.
Право спільної часткової власності позивачки та спадкодавця на житловий будинок було зареєстровано в КП ММБТІ 24.05.2012 року, реєстраційний номер 34734217, номер запису 23631 в книзі 151.
Як вбачається з витягу з рішення Миколаївської міської ради від 19.11.2014 року за №44/47, громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 38 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (пункт 5.2.)
Як вбачається зі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2015 року серія НОМЕР_1 , індексний номер: 33744288, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0.0038 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810137200:09:061:0004.
Як вбачається зі змісту свідоцтва про смерть від 29.07.2024 року серія НОМЕР_2 у м. Миколаєві ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 294/2024.
22.07.2025 року Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 40/100 часток у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських та побутових споруд АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за № 4-280.
22.07.2025 року право власності позивача на вказану частку у праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 60813803.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця на частку у праві власності на земельну ділянку позивачу відмовлено постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 22.07.2025 року. Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначено належність земельної ділянки власникам на праві спільної сумісною власності, у зв'язку з чим, нотаріус позбавлений можливості встановити розмір часток співвласників у праві власності на земельну ділянку та позивачці рекомендовано звернутися до суду.
Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до положень статі 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до частини першої статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно із частиною першою статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Частиною першою статті 131 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі спадкування.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на і житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачка після смерті спадкодавця прийняла спадщину, натомість в видачі свідоцтва на частку у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0038 га, кадастровий номер: 4810137200:09:061:0011 їй було відмовлено, а за такого з урахуванням частки спадкодавця на 40/100 часток в житловому будинку за АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 4810137200:09:061:0004,суд вважає вимоги позивачки про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом на 40/100 часток у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0038 га, кадастровий номер: 4810137200:09:061:0011, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтованими та доведеними, а позов таким що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Миколаївської міської ради (54001, м. миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) про визнання права власності у порядку спадкування за законом, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом, право власності на 40/100 часток у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0038 га, кадастровий номер: 4810137200:09:061:0011, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Саламатін О.В.