Справа № 485/1983/25
Провадження №2/485/894/25
Заочне рішення
іменем України
19 листопада 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя Соловйов О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні обґрунтовують тим, що 09 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" (далі ТОВ "МАКС КРЕДИТ") та ОСОБА_1 було укладено у формі електронного документу кредитний договір № 00-9846937, відповідно до умов якого ТОВ "МАКС КРЕДИТ" надав відповідачці кредит на суму 7475,00 грн. За договором факторингу від 20 січня 20254 року ТОВ "МАКС КРЕДИТ" відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором позивачу. Відповідачка умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість у розмірі 23120,50 грн, яка складається з заборгованості по кредиту 7475,00 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 15645,50 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та понесені судові витрати.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач разом з позовом просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "ФК "ЕЙС", позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення заперечень не мають.
Відповідачка ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 09 липня 2024 року між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9846937, за яким відповідачка отримала кредит на споживчі потреби у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6500,00 грн із зобов"язанням повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та виконати інші обов"язки, передбачені договором (а.с. 25-30).
Умовами вище вказаного договору передбачено строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів, дата остаточного повернення кредиту 04 липня 2025 року (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору, позичальник зобов"язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 24 липня 2024 року, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Дата повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та комісії за надання кредиту зазначено в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього договору та є його невід"ємною частиною.
Пунктами 1.5, 1.5.1, 1.5.2 договору визначено тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії. Знижена процентна ставка становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дата видачі кредиту) протягом строку кредитування.
Крім того, у відповідності до п. 1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00 % від суми кредиту, що складає 975,00 грн, яку позичальник зобов"язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.5 цього договору, а саме позичальник зобов"язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 04 лшипня 2025 року.
Згідно п. 1.7.1 договору, денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5 %.
Згідно п. 1.7.2 договору, денна процентна ставка за цим договором у разі використання позичальником прав на знижену процентну ставку та комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5 %.
У пункті 2.2 договору зазначено, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", зокрема відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 29124 відправлений на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "МАКС КРЕДИТ" (а.с. 17).
Виконання ТОВ "МАКС КРЕДИТ" своїх обов'язків щодо перерахування коштів за кредитним договором також підтверджується інформацією АТ КБ "Приватбанк", відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на за період 09-07-2024 - 14-07-2024 року здійснено зарахування коштів на суму 6500,00 грн. Номер телефону НОМЕР_1 також значиться фінансовим номером ОСОБА_1 та знаходиться в її анкетних даних (а.с. 79-81).
20 січня 2025 року між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 20012025-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого ТОВ "МАКС КРЕДИТ" передав (відступив) ТОВ "ФК "ЕЙС" за плату, а ТОВ "ФК "ЕЙС" прийняв належні ТОВ "МАКС КРЕДИТ" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 48-53).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 20012025-МК/ЕЙС від 20 січня 2025 року, ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 00-9846937 від 09 липня 2024 року в сумі 23120,50 грн, з яких: 7475,00 грн залишок заборгованості по кредиту, 15645,50 грн залишок заборгованості по відсоткам (а.с. 46-47).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором 00-9846937 від 09 липня 2024 року вбачається, що відповідачка зобов"язання за кредитним договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала. Заборгованість у сумі 23120,50 грн складається з: 6500,00 грн - тіло кредиту, 975,00 грн - комісія, 15645,50 грн - нараховані відсотки (а.с. 41-43).
При цьому з реєстру боржників до договору факторингу № 20012025-МК/ЕЙС від 20 січня 2025 року та розрахунку заборгованості вбачається, що вказана в реєстрі боржників сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7475,00 грн складається як з заборговнсті по тілу в розмірі 6500,00 грн, так і з заборговансоті по комісії в сумі 975,00 грн (6500+975=7475), тобто сума комісії включена до тіла кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "МАКС КРЕДИТ" за кредитним договором № 00-9846937 від 09 липня 2024 року, до позивача у справі.
Відповідачка не довела належного виконання зобов"язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала, відзив на позов не надала.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатила, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між стронами суд враховує наступне.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн (а.с. 62), відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який підлягає стягненню з відповідачки.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року укладеного між ТОВ "ФК "ЕЙС" та адвокатським бюро "Соломко та партнери" (а.с. 39-40), додаткової угоди № 25770856255 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги№ 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (а.с. 38), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломко О.В. (а.с. 33), акт прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року загальною вартістю на 7000,00 грн (а.с. 37).
Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов'язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, (02090, м.Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а), заборгованість за кредитним договором № 00-9846937 від 09 липня 2024 року в сумі 23120,50 грн (двадцять три тисячі сто двадцять грн 50 к.), з яких: 6500,00 грн тіло кредиту, 975,00 грн комісія, 15645,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) та 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к.) витрат на правову допомогу.
У стягненні решти витрат на правову допомогу позивачу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 19 листопада 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов