Справа № 483/132/23
Провадження № 2/483/25/2025
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Нікітін Руслан Володимирович та приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Остащенко Наталя Олександрівна, про визнання заповіту недійсним,-
06 лютого 2023 року адвокат Мацко В.В., який є представником позивача ОСОБА_1 , звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , предметом якої є визнання недійсним заповіту від 31 січня 2022 року, складеного батьком позивача - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким все своє майно (рухоме й нерухоме), що належало йому на момент смерті, він заповів відповідачці ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Позивач звернувшись до приватного нотаріуса з заявою про надання йому витягу зі спадкового реєстру отримав інформацію, що існує заповіт складений його батьком на ім'я відповідачки ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що батько позивача мав тяжку форму онкологічного захворювання, яка прогресувала в останні місяці його життя, також він використовував лікарські засоби (цитостатики), які впливали на свідомість та прийняття певних рішень і саме в цей період і було складено оскаржуваний заповіт, саме в період, коли хвороба прогресувала та було загострення больового синдрому, з чим пов'язано застосування сильних знеболюючих, в складі яких містяться препарати, що впливають на волю та розум людини шляхом притуплення певних реакцій мозку, представник позивача просив визнати вказаний заповіт від 31 січня 2022 року складений ОСОБА_3 недійсним.
Ухвалою від 15 лютого 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
27 березня 2023 року від представника відповідачки адвоката Михайленко Н.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник зазначила, що відповідачка позовні вимоги не визнає та вважає, що позивачем не доведено обставин, які є підставою для визнання правочину недійсним. Просила в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_2 не є сторонньою особою для померлого ОСОБА_3 , вона є його рідною племінницею, тобто донькою його рідної сестри ОСОБА_4 . Відповідачка та померлий ОСОБА_3 мали дуже добрі сімейні відносини, ОСОБА_2 відносилася до дядька, як до батька, а він до неї, як до доньки. Не було такого дня, щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відвідували один одного. Вони разом проводили свята, вона допомагала йому по господарству, а коли онкологічна хвороба прикувала ОСОБА_3 до ліжка, це був квітень 2022 року, саме відповідачка доглядала хворого, забезпечувала його необхідними ліками, продуктами харчування, переодягала його, купала, так як з квітня 2022 року у ОСОБА_3 відмовили ноги. Про свою онкологічну хворобу ОСОБА_3 дізнався в 2018 році. В 2020 році позивач кілька місяців проживав зі своєю дружиною та дитиною разом з батьком, а потім переїхав до іншого житла. Між позивачем та померлим ОСОБА_3 були неприязні стосунки, виникали сварки, так як у батька були інші погляди ніж у сина на життя, ні на Новий рік, ні на Різдво, ні на День народження померлого, позивач навіть не телефонував батьку ОСОБА_3 , про що останній повідомляв відповідачці, так як вони спілкувалися кожного дня. Чоловік відповідачки допомагав померлому по ремонту та обслуговуванню сільськогосподарської техніки, так як померлий займався вирощуванням сільськогосподарських культур. Відповідачка неодноразово телефонувала позивачу, та повідомляла про стан здоров'я його батька, але останній жодного разу за весь 2022 рік не приїздив до свого батька, тільки приїхав на похорони, де йому відповідачка повідомила про існування заповіту від 31 січня 2022 року. Вважає, що заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 31 січня 2022 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіним Р.В. відповідає волі заповідача і волевиявлення спадкодавця було вільним. Як вбачається зі змісту заповіту, він складений об 11 годині 50 хвилин 31 січня 2022 року у м. Миколаїві на прохання ОСОБА_3 з його слів та записаний нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 та підписаний ним власноручно. Вказаний заповіт нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіним Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 89. Особу ОСОБА_3 та його дієздатність перевірено нотаріусом. Тобто, всі вимоги до форми заповіту визначені в ст. 1247 ЦК України під час складання 31 січня 2022 року ОСОБА_3 оспорюваного заповіту дотримано, а наявність його особистого підпису на вказаному заповіті підтверджує його наміри та волю й фіксує волевиявлення останнього, забезпечує його ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Не має сумніву, що спадкодавець у момент складення заповіту усвідомлював значення своїх дій щодо призначення своїм спадкоємцем саме племінницю ОСОБА_2 , а також міг керувати цими діями, окрім цього волевиявлення Заповідача щодо позбавлення права на спадкування свого сина було вільним і відповідало його внутрішній волі. Стосовно доводів Позивача, що ОСОБА_3 приймав лікарські засоби, які впливали на свідомість та прийняття певних рішень, то Відповідачці невідомо про це, хоча дуже часто Відповідачка купувала ліки для хворого ОСОБА_3 . Відповідачці відомо, що він приймав ліки для зменшення злоякісної пухлини, але це не є наркотичні ліки, які могли впливати на свідомість померлого, проходив хіміотерапію. Тільки після того, як у нього відмовили ноги, у квітні 2022 року, він перестав їздити на своєму автомобілі, до цього часу він особисто їздив на хіміотерапію, проходив медичні обстеження, їздив на прийом до лікарів, так як в нього була надія побороти хворобу. До квітня 2022 року ОСОБА_3 вів активний спосіб життя, займався сільськогосподарською діяльністю, з огляду на нього взагалі не було зрозуміло, що він є онкохворим, нажаль Позивач цього не бачив. ОСОБА_3 здійснив розпорядження належним йому майном, яке йому належало на праві власності за власним бажанням, що було спрямовано на реальне настання правових наслідків, волевиявлення померлого було вільним, відповідало його внутрішній волі, він не зобов'язувався питати дозволу свого сина на вчинення цього правочину. Написання заповіту - це право заповідача, а не обов'язок. Відповідно до ст.1233 ЦКУ заповіт - це особисте розпорядження фізичною особи на випадок своєї смерті.
Ухвалою від 05 червня 2023 року за клопотанням представника позивача було витребувано:
- з комунального некомерційного підприємства «Очаківська багатопрофільна лікарня» Очаківської міської ради інформацію щодо перебування на обліку та завірені копії медичної документації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ;
- з Миколаївського обласного центру онкології інформацію щодо перебування на обліку та завірені копії медичної документації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ;
- з Одеського обласного онкологічного диспансеру інформацію щодо перебування на обліку та завірені копії медичної документації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , яка була виконана 07, 13 та 19 липня 2023 року.
27 березня 2023 року представником відповідачки - адвокатом Михайленко Н.М. до суду надано клопотання про виклик в судове засідання та допит в якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та 30 квітня 2023 року надано клопотання про виклик в судове засідання приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В. та його допит в якості свідка.
25 грудня 2023 року підготовче провадження у справі було закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.
17 березня 2024 року представником позивача - адвокатом Мацком В.В. до суду надано клопотання про виклик в судове засідання та допит в якості свідка лікаря ОСОБА_14 .
Ухвалою від 26 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача було вирішено повернутися до стадії підготовчого провадження у справі.
07 травня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та справа призначена до судового розгляду, крім того, було вирішено під час розгляду справи по суті встановити наступний порядок дослідження доказів: заслухати пояснення сторін, допитати свідків: ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В., дослідити письмові докази, а також представником позивача було заявлено, що можливо після допиту в якості свідка лікаря ОСОБА_14 ним буде заявлено клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою від 26 грудня 2024 року у справі призначено судову посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Одеської філії судових експертих державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 9) на вирішення якої було поставлено запитання: 1. Чи страждав померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь якими психічними хворобами або розладами на момент укладення заповіту, а саме 31 січня 2022 року (внаслідок протікання онкозахворювання під впливом екзогенно-ендрогенних факторів)? ; 2. Якщо так, то чи усвідомлював померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значення своїх дій та чи міг він повністю керувати ними, був в ясній пам'яті і розумі під час складення заповіту 31 січня 2022 року?; 3. Чи відносяться встановлені померлому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагнози до психічних захворювань або до тих, що впливають або можуть впливати на свідомість та емоційно-вольові якості людини та здатність його писати?; 4. Якщо так, то які наслідки чи ускладнення мав померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тих, які впливають на пам'ять та свідомість, розуміння значення своїх дій, здатність писати і міра (ступінь) такого впливу?
21 липня 2025 року на адресу суду від начальника Одеської філії судових експертих державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» Семенкової І.І. надійшло клопотання № 29/02/729-2025 від 10 липня 2025 року, про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а саме: надання довідок нарколога та психіатра, оригіналів медичних карток, характеризуючих відомостей, проведення допиту приватного нотаріуса Нікітіна Р.В., свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та здійснення оплати за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, вартість якої попередньо складає 88831 грн. 82 коп.
Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року провадження у справі було відновлено та призначено до судового розгляду на 11 год. 02 вересня 2025 року.
02 вересня 2025 року в судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мацко В.В. будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи не з'явилися, в зв'язку з чим було ухвалено направити клопотання експерта № 29/02/729-2025 від 10 липня 2025 року позивачу ОСОБА_1 , на якого було покладено оплату за проведення експертизи, для його виконання в частині оплати попередньої вартості за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи в строк до 16 вересня 2025 року та його представнику для відома. Судове засідання було відкладено на 14 год. 15 хв. 16 вересня 2025 року (том. 2 а.с. 211).
В судове засідання 16 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мацко В.В. будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи не з'явилися та не надали підтвердження щодо виконання клопотання експерта № 29/02/729-2025 від 10 липня 2025 року в частині оплати попередньої вартості за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи в розмірі 88831 грн. 82 коп.
16 вересня 2025 року на адресу Одеської філії судових експертих державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» був направлений лист щодо вирішення питання виконання ухвали суду від 26 грудня 2024 року про призначення у справі судової посмертної судово-психіатричної експертизи та повідомлено, що позивач та його представник не надали підтвердження щодо виконання клопотання експерта № 29/02/729-2025 від 10 липня 2025 року в частині оплати попередньої вартості за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи в розмірі 88831 грн. 82 коп. (том. 2 а.с. 217).
24 версеня 2025 року на адресу суду надійшов лист Одеської філії судових експертих державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» щодо залишення без виконання ухвали суду від 26 грудня 2024 року про призначення судово посмертної судово-психіатричної експертизи (том. 2 а.с. 233-234).
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мацко В.В. будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Михайленко Н.М. в судове засідання не з'явилися, представник відповідачки надав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідачки, в якій також, зазначила, що при ухваленні рішення просить врахувати заперечення відповідачки викладенні у відзиві на позовну заяву. Крім того, представник просила в разі відмови в задоволенні позову скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Остащенко Н.О. видавати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будь-яке майно, що належало ОСОБА_3 .
Треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Нікітін Р.В. та приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Остащенко Н.О. про причини неявки до суду не повідомили.
Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, які надавались в судовому засіданні 27 червня 2024 року та 03 грудня 2024 року, дослідивши письмові докази, що є у справі, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (пункти 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , та позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком (том. 1 а.с. 8, 20, 26).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17 травня 2022 року (том 1 а.с. 7).
Відповідно до копії заповіту від 31 січня 2022 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно (рухоме та нерухоме), що буде належати йому за законом на день своєї смерті, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось, заповів ОСОБА_2 повністю, вказаний заповіт нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіним Р.В. та зареєстрований у реєстрі за № 89. Під друкованим текстом заповіту міститься підпис ОСОБА_3 (том. 1 а.с. 9).
09 червня 2025 року 2022 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Остащенко Н.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та нотаріусом було відкрито спадкову справу № 19/2022 (том. 1 а.с. 6).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 пояснили, що знали померлого ОСОБА_3 , як односельця, бачили як він сам приблизно за місяць до смерті керував автомобілем, займався сільгоспроботами, агресивних дій ніхто зі свідків за ним не помічав, він весь час був у свідомості та пам'яті, зліг він за тиждень до смерті. Крім того, свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_3 сам приходив до лікарні на крапельниці, а останню неділю до його смерті вона ставила йому крапельниці у нього вдома. Побічних реакцій від медикаментів у ОСОБА_3 не було.
Свідок ОСОБА_14 , яка працює лікарем КПН «Одеського обласного онкологічного диспансеру ООР» в судовому засіданні пояснила, що дійсно 26 січня 2022 року ОСОБА_3 проходив в онкодиспансері радіонуклідне обстеження на яке надав письмову згоду, власноруч підписав погодження, тобто він розумів значення своїх дій. Якщо у онкохворих виявляється агресія, страх, інтоксикація чи психічні розлади, то такі хворі вже не досліджуються.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України)
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1ст. 1223 ЦК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (ч.ч. 1, 2 ст. 1247 ЦК України).
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251, 1252 цьогоКодексу.
Згідно з положеннями ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ч. 1 ст. 1257 ЦК України). Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» роз'яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо).
Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підстави недійсності заповіту.
Так, згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі №756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.
Як вбачається з тексту оспорюваного заповіту серії НРС № 294163 від 31 січня 2022 року, він до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 та власноручно ним підписаний об 11 годині 50 хв за адресою: АДРЕСА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіним Р.В. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено (том. 1 а.с. 9).
Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту серії НРС № 294163 від 31 січня 2022 року спадкодавець не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, а фактично підстави позовних вимог позивача базуються на його суб'єктивних припущеннях. Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства.
Аналізуючи спірний заповіт і його зміст на предмет відповідності вимогам законодавства, суд вважає, що він складений уповноваженою посадовою особою у письмовій формі, особисто підписаний заповідачем, протилежного під час судового розгляду не доведено, та зареєстрований у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 81 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування, а відтак і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновків, що доводи позивача щодо наявності підстав для визнання заповіту недійсним є безпідставними та необґрунтованими, вони не підтверджуються належними та достатніми доказами, а тому суд не має підстав вважати позовні вимоги доведеними, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК, за змістом яких у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, зокрема судовий збір, покладається на позивача.
Також положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при розподілі витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Так, представником відповідачки заявлено до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представництво інтересів відповідачки ОСОБА_2 у справі здійснювала адвокат Михайленко Н.М., відповідно до ордеру про надання правничої допомоги серії ВЕ 1068815 від 20 березня 2023 року (том 1 а.с. 52).
При цьому, згідно з розрахуноком витрат на правову допомогу від 03 грудня 2024 року до договору про надання правничої допомоги укладеному між ОСОБА_2 та адвокатом Михайленко Н.М. вартість наданих послуг складає 16000 грн., з яких: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини 1 год. - 2000 грн. х 3 год = 6000 грн., підготовка процесуальних документів по справі 1 год. - 2000 грн. х 3 год = 6000 грн., представництво в суді 1 год. - 2000 грн. х 2 год = 4000 грн., оплата заначених договором сум підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 69/24 від 03 грудня 2024 року (том. 2 а.с. 160-161). Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що адвокатом були виготовлені відзив на позовну заяву та додані до неї копії доказів згідно з додатками. У судових засіданнях адвокат брала особисту участь.Також суд враховує, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру тощо.
Таким чином, з урахуванням викладеного, а також принципу співмірності і розумності судових витрат, категорії справи, суд дійшов висновку про задоволення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу на рівні 16000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Нікітін Руслан Володимирович та приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Остащенко Наталя Олександрівна, про визнання заповіту недійсним, - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем віднести на його рахунок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на правничу допомогу у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень.
Після набрання рішенням у справі законної сили - скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 лютого 2023 року щодо заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Остащенко Наталі Олександрівні видавати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будь-яке майно, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий: