Справа № 489/7450/25
Провадження № 2/489/3427/25
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Костюченко Г.С.,
із секретарем судових засідань Савковою К.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У вересні 2025 року ТОВ «Він Фінанс» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 388644 від 29.10.2018 в розмірі 20 992,30 грн. та понесені судові витрати, які складаються із 2422,40 грн. судового збору та витрат на правничу допомогу.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 29.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем був укладено кредитний договір № 388644, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 4 000,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») уклали договір факторингу № 1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором в загальному 16 040,00 грн., яка складається із 4 000,00 грн. заборгованості за основним боргом, 2 160,00 грн. за процентами та 9 880,00 грн. пенею/штрафами.
Вказану заборгованість разом із трьома процентами річних в сумі 1 444,92 грн. та сумою інфляціних втрат 3 507,38 грн., позивач просить стягнути з відповідача, так як в позасудовому порядку борг не погашений.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 15.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням, відзиву чи клопотання щодо розгляду справи до суду не подавав.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 29.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 388644 про надання фінансового кредиту. За умовами цього договору позичальнику надано кредит в розмірі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався поверну кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,9 % від суми кредиту за кожен день користування ним (328,50 % річних). Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань.
Відповідальність сторін за порушення взятих зобов'язань, врегульовано розділом 4 договору.
Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту є Графік розрахунків, який містить дату повернення кредиту - 28.11.2018, розмір кредиту - 4000,00 грн., суму нарахованих процентів 1080,00 грн. та реквізити для оплати.
Кредитний договір та графік розрахунків підписані відповідачем електронним підписом.
Із відповіді ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що кредитний договір позичальником ОСОБА_1 було підписано одноразовим ідентифікатором - А673626, який був направлений на фінансовий номер - 0997610247. Грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. були перераховані 29.10.2018.
Згідно відповіді ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 22.05.2025 № 5607-ВП ТОВ «Авентус Україна» була надана послуга з успішного переказу грошових коштів на картки клієнтів, зокрема 29.10.2018 на суму 4000,00 грн., маска картки - НОМЕР_1 , код авторизації 330113, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-861021.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (назва змінена на ТОВ «Він Фінанс») укладено Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги за формою наведена в Додатку №1 до цього Договору пункт 1.5 Договору).
Відповідно до Реєстру прав вимог № 13 від 18.02.2019 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за кредитним договором № 388644 від 29.10.2018.
Довідкою ТОВ «Авентус Україна» підтверджується, що станом на дату відступлення вимоги заборгованість за кредитним договором № 388644 від 29.10.2018 складала 16 040,00 грн., з якої 4 000,00 грн. заборгованості за основним боргом, 2 160,00 грн. за процентами та 9 880,00 грн. пенею і штрафами.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина перша статті 207 ЦК України).
Згідно з вимогами частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що кредитний договір було укладено відповідачем в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора. Факт підписання договору підтверджується накладенням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.
Отже, договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Враховуючи алгоритм дій, необхідних для укладання договору в електронній формі, факт укладання відповідачем кредитного договору з первісним кредитором є доведеним. Також доведеним є надання відповідачу кредиту в розмірі 4 000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором.
Доведеним є набуття позивачем права вимоги заборгованості та порушення відповідачем грошових зобов'язань, а тому позов в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту і відсотках є правомірним та підлягає задоволенню.
При вирішенні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу суд виходить з наступного.
Із розрахунку ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що відповідачу нараховано 9880,00 грн. штрафу та пені.
Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми кредиту Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству:
-пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів;
-на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100,00 грн.;
-на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300,00 грн.;
-на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500,00 грн.
Тобто, у всіх випадках наявності прострочення позичальником сплати обов'язкових платежів за цим договором передбачено нарахування пені та штрафу.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статті 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
З установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за кредитним договором, а відтак, нараховуючи одночасно пеню та штрафу згідно пункту 4.4 договору за порушення позичальником строків виконання зобов'язання, є подвійною цивільно-правовою відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам частини першої статті 61 Конституції України та частини третьої статті 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Таким чином, враховуючи доведення позивачем порушення відповідачем грошових зобов'язань та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 20 992,30 грн., яка складається із 16 040,00 грн. суми заборгованості, 1 444,92 грн трьох процентів річних та 3507,38 грн. інфляційних втрат.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи, а саме те, що вона є типовою і не складною, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі, а також критерії розумності та співмірності.
При цьому, суд враховує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи наведе, розмір заборгованості та складність справи, яка не складною, а також часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн., які відповідають зазначеним критеріям.
Керуючись статями 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 388644 від 29.10.2018 в розмірі 20 992,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 18.11.2025.
Суддя Г.С.Костюченко