Справа № 451/1628/25
Провадження № 2/451/621/25
іменем України
(повне)
17 листопада 2025 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області
в складі головуючого судді Магонь О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №451/1628/25 за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Стислий виклад позиції учасників процесу
26 вересня 2025 року позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовну заяву та додаткові пояснення у справі, представник позивача Усенко Михайло Ігорович, зазначив, що 16.04.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_2 (надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит №102530905 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 9700 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до Кредитного договору №102530905 від 16.04.2024) відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Сума заборгованості відповідача становить 93081,23 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9554,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 77621,23 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1056,00 грн; сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 4850,00 грн. 25.06.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 (далі - Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов цього Договору відбулося відступлення права вимоги, та відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №102530905 від 16.04.2024, що укладений між Кредитодавцем та відповідачем.
Із цих підстав позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором №102530905 від 16.04.2024 в сумі 93081 (дев'яносто три тисячі вісімдесят одна) гривня 23 (двадцять три) копійки на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с.3-10, 119-127).
Представник відповідача Яресько Тарас Віталійович подав відзив на позовну заяву та заперечення на додаткові пояснення Позивача, у яких зазначив, що відповідач виключно частково визнає позовні вимоги. Відповідач визнає факт укладення між ним та Первісним кредитором Кредитного договору. Кошти у розмірі 9700,00 грн дійсно були перераховані ТОВ «МІЛОАН» Відповідачу. Відповідач даний факт не заперечує. Проте Відповідач категорично не згодний з розміром заборгованості за Кредитним договором висунутим Позивачем до стягнення. Просить суд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за Кредитним договором №102530905 від 16.04.2024 року задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у загальному розмірі 37901,06 грн, що складається із 8827,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 29074,06 грн - заборгованість за процентами. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн що пропоріційно до задоволених вимог складає 985,91 грн, та 2000,00 грн витрат Позивача на правничу допомогу, що пропорційно до задоволених вимог складає 814,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_2 судові витрати на пов'язані з витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., що пропорційно до задоволених позовних вимог складає 5337,00 грн (а.с.92-102).
Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Суд своєю ухвалою від 1 жовтня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання (а.с.1-2).
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а також у своїх додаткових поясненнях просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі та розгляд справи проводити без участі представника позивача (а.с.86, 119-127).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув.
Представник відповідача Яресько Т.В. у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, просив постановити рішення про часткове задоволення позовних вимог з їх врахуванням.
Установлені судом фактичні обставини справи
16.04.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №102530905 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 9700 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором (а.с.12-26,28-29).
Акцепт договору відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що видно з Довідки про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідач, з яким укладено Кредитний договір №102530905 від 16.04.2024 був ідентифікований (а.с.27).
Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній цим кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням №87060639 від 16.04.2024 (а.с.30).
29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т (а.с.39-60).
Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №102530905 від 16.04.2024, що укладений між Кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та відповідачем (а.с.61).
Відповідно до Відомостей про щоденні нарахування та погашення (а.с.31-33), Виписки з особового рахунка за Кредитним договором №102530905 від 16.04.2024 (а.с.34) та розрахунку заборгованості Первісного кредитора ТОВ «Мілоан» (а.с.35-38,129-131), сума заборгованості відповідача становить 93081,23 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9554,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 77621,23 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1056,00 грн; сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 4850,00 грн.
Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №23869703/227 від 10.09.2025 (а.с.62).
Згідно із контррозрахунком відповідача сума заборгованості яку Відповідач визнає за Кредитним договором складає - 37901,06 грн, що включає: заборгованість за тілом кредиту - 8827,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 29074,06 грн (а.с.103-106).
Позиція суду
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами є зобов'язальними та виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.
Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Щодо укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.
На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та визнанням відповідачем факту укладення договору, суд вважає, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №102530905 від 16.04.2024 в електронній формі, підписаний ним одноразовим ідентифікатором.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.
Щодо відступлення права вимоги
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором №102530905 від 16.04.2024, на підставі Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024.
Щодо стягнення заборгованості за комісією
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 102530905 від 16.04.2024 передбачено сплату комісії, пов'язаної за надання кредиту, 1104,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Пунктом 2.2.1 договору про споживчий кредит № 102530905 від 16.04.2024 передбачено також сплату позичальником комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 договору відповідно.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання фінансових послуг.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором.
Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.
Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб'єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи зазначене вище, умови договору про споживчий кредит № 102530905 від 16.04.2024 щодо сплати комісії, пов'язаної з наданням кредиту, є нікчемними.
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Відтак, суд відхиляє здійснений ТОВ «МІЛОАН» у відомостях про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102530905 від 16.04.2024 та виписці з особового рахунку за Кредитним договором № 102530905 від 16.04.2024, розрахунок заборгованості в частині нарахування комісії за видачу кредиту в сумі 1056,00 грн.
Щодо нарахування неустойки у розмірі 4850,00 грн.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на те, що в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно із якими у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню у розмірі 4 850,00 гривень, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню також.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками
Суд не погоджується із нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 77621,23 грн.
Відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору, Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (з 16.04.2024 по 01.05.2024), нараховуються за ставкою 547.50 відсотків річних (1,5 % денних) на фактичну заборгованість за кредитом.
Відповідно до п. 1.5.3 Кредитного договору, Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912.50 відсотків річних (2,5 % денних) від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності 24.12.2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день (1,5% та 2,5% відповідно). Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.
Враховуючи, що Законом України від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» було передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 16.04.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину п'яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Договір про споживчий кредит укладено 16.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення розміру процентної ставки на рівні 1,5% та 2,5% відповідно є нікчемними, згідно ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором необхідно розраховувати з огляду на встановлену ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1% за період з 16.04.2024 до 27.03.2025, з урахуванням строку дії договору, часткової сплати кредиту, відтак суд бере до уваги контррозрахунок відповідача (а.с.103-106).
За таких обставин загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 37 901,06 грн, з яких 8 827,00 грн тіло кредиту та 29 074,06 грн нараховані відсотки.
Висновки суду
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором кредиту № 102530905 від 16.04.2024 підлягають частковому задоволенню в розмірі 37 901,06 грн, з яких 8 827,00 грн тіло кредиту та 29 074,06 грн нараховані відсотки.
Щодо розподілу судових витрат
Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 2422,40 грн та 8 000,00 витрат на правничу допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов задоволено на 40,70% (37901,06 х 100 : 93081,23), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 985,90 грн (2422,40 грн х 40,70%).
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з висновком зробленим у постанові Верховного суду 13.03.2025 у справі № 275/150/22, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
На підтвердження надання правової допомоги позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с.68), акт № Д/2922 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 19.09.2025 (а.с.70), детальний опис наданих послуг від 19.09.2025 до акту № Д/2922 666 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 19.09.2025 (а.с.71), згідно з якими вартість послуг з надання правничої допомоги становить 8000 гривень.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, бере до уваги обґрунтування сторони відповідача наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 4000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1628,00 грн (4000 грн х 40,70%).
На підтвердження надання правової допомоги відповідач надав копії договору № 25155 про надання правничої (правової) допомоги від 02.10.2025 (а.с.107-108), розрахункової квитанції № про отримання гонорару до договору № 25155 від 02.10.2025 (а.с.109 зворот), акту приймання-передачі послуг № 1 від 17.10.2025 (а.с.111 зворот), детального опису робіт (наданих послуг) згідно договору про надання правничої (правової) допомоги № 25155 від 02.10.2025 (а.с.110), згідно з якими вартість послуг з надання правничої допомоги становить 9 000,00 гривень.
Беручи до уваги обґрунтування представника відповідача розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, відсутність заперечень сторони позивача проти розміру таких витрат, суд вважає доведеним понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог 59,30% (100% - 40,70%), що становить 5 337 грн (9 000 грн х 59,30%).
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 3709,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (5337 грн - 1628 грн)
Керуючись ст. 58 Конституції України; ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 11, 203, 205, 207, 509, 512, 514, 517, 526, 610, 612, 638, 639, 652, 1048, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 5, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування»; ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд
ухвалив:
задовольнити частково позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018; IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО: 300614) заборгованість за Кредитним договором №102530905 від 16.04.2024 в сумі 37 901 (тридцять сім тисяч дев'ятсот одна) гривня 06 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018; IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО: 300614) суму сплаченого судового збору в сумі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 90 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018; IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО: 300614) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 3709 (три тисячі сімсот дев'ять) гривень 00 копійок витрат за надання професійної правничої допомоги.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяО. Магонь
Повний текст судового рішення виготовлено 19.11.2025.