Справа № 450/5323/25 Провадження № 2/450/2770/25
про залишення позовної заяви без руху
14 листопада 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Качмар Іван Остапович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -
11.11.2025 року в провадження судді Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І. надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Качмар Іван Остапович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 1 034 598, 00 грн. 00 коп.; відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 гривень та судові витрати.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, суд дійшов до висновку, що таку слід залишити без руху, оскільки така не відповідає вимогам ЦПК України, враховуючи наступне.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, зазначаючи проте, що він є споживачем послуг, із позовом, в якому просив стягнути із відповідача на його користь грошові кошти у сумі 1 034 598,00 грн., 200 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Так, звертаючи до суду, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Качмар І. О. у позовній заяві зазначає, що позивач має пільги по сплаті судового збору та звільнений від його сплати відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).
Пільги щодо сплати судового збору, визначені у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», судам роз'яснено, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Вказана пільга щодо сплати судового збору підлягає застосуванню лише у випадку коли позивач пред'явив позов, пов'язаний з порушенням його прав як споживача.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
При цьому, відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Аналіз вищезазначених положень Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави вважати, що в розрізі наявних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, відповідач не може вважатися ані виконавцем, ані виробником, оскільки відповідач внаслідок укладення Попереднього договору прийняв на себе лише одне зобов'язання - укласти у майбутньому основний договір, що в свою чергу виключає можливість застосування до наявних правовідносин між позивачем та відповідачем приписів Закону України «Про захист прав споживачів».
З огляду на положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» не є виконавцем робіт або надавачем послуг, то ОСОБА_1 не може вважатися споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду 14 лютого 2024 року у справі № 727/11573/22 (провадження № 61-14802 св 23), від 06 серпня 2024 року у справі № 727/12297/23 (провадження № 61-6575св24), від 31жовтня 2024рокуу справі № 752/13313/23 (провадження № 61-3296св24).
Суд враховує, що споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
При цьому, беручи до уваги вищевказане, ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір за подання такої позовної заяви.
За таких обставин суд вважає, що частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосовуванню до спірних правовідносин.
Отже, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави вважати, що позов подано на захист прав споживача в розумінні приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду даної позовної заяви.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2025 року встановлений в розмірі 3 028 гривень.
З врахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху та зобов'язати позивача усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом десяти днів з дня отримання ухвали шляхом: подання на адресу суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 12 345,98 гривень за реквізитами: отримувач коштів ГУК Львiв/Пустомитівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA968999980313191206000013893, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: *;101;2717521984; судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Пустомитівський районний суд Львівської області.
Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин вказана позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України, суд, -
матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Качмар Іван Остапович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення описаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
СуддяІ. І. Мельничук