Справа № 450/2908/25 Провадження № 2/450/1921/25
"17" листопада 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кукса Д.А.
при секретарі Глинській У.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», в інтересах якого діє адвокат Столітній Михайло Миколайович до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення заборгованості за кредитним договором,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6368072 від 14.02.2023 в розмірі 52984,00 грн., з яких 10000,00 грн. - тіло кредиту; 14726,00 грн. нараховані проценти; 28258,00 грн. нараховані позивачем проценти за 142 календарних днів та сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
14.02.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір № 6368072 про надання споживчого кредиту, укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна». Згідно умов кредитного договору: сума кредиту 10000,00 грн.; строк кредиту 364 днів. Періодичність платежів кожні 14 днів. Детальні терміни платежів по кредиту та дата останнього платежу по кредиту (13.02.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, згідно витягу з реєстру боржників відступлено право грошової вимоги і до відповідача. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідне повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем складає: 10000,00 грн. - тіло кредиту та 14726,00 грн. нараховані проценти, 28258,00 грн. нараховані позивачем проценти за 142 календарних днів, всього 52984,00 грн. На підставі наведеного, просить заявлені позовні вимоги задоволити.
Позиція відповідача: Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
08.07.2025 запит щодо доступу до персональних даних; 11.08.2025 відповідь на запит; 25.08.2025 ухвала про відкриття провадження у справ та призначення справи до розгляду; 25.08.2025 ухвала про витребування доказів; 03.11.2025 надійшли витребувані документи.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до ст. 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Судом встановлено, що 14.02.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6368072 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем, наклавши на такий одноразовий електронний ідентифікатор.
Відповідно до п.1.2 даного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.1.3- 1.5 договору: сума кредиту складає 10000,00 грн; строк кредиту 364 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів; стандартна процентна ставка 1,99% в день користування; знижена процентна ставка 1,393% в день.
Згідно п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством в безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані споживачем.
Відповідно до п.3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та в році.
Також між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 14.02.2023 підписано додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 6368072 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало на надало йому кредит в сумі 10000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20231011-1 та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали судді від 25.08.2025, що на ім'я ОСОБА_1 14.02.2023 здійснено переказ коштів у розмірі 10000,00 грн.
З картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за договором № 6368072 наданого ТОВ «Авентус Україна» заборгованість відповідача станом на 24.09.2023 складає 24726,00 грн., з яких: 10000,00 грн. тіло кредиту та 14726,00 грн. - нараховані проценти.
25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, згідно витягу з реєстру боржників відступлено право грошової вимоги і до відповідача.
Відповідно до п.1.1 договору факторингу за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відстпити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеня за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Також п.1.1 договору факторинг зазначено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.09.2023 до договору факторингу №25.09/23-Ф позивач отримав право вимоги до відповідача на загальну суму 24726,00 грн., з яких: 10000,00 грн. тіло кредиту та 14726,00 грн. - нараховані проценти.
В графі «кількість днів прострочення виконання кредитних зобов'язань» зазначено 209.
Правовою підставою заявлених позивачем вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні правовідношення.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору . Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Враховуючи умови договору факторингу №25.09/23-Ф та реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №25.09/23-Ф до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6597348 у розмірі 24726,00 грн., з яких 10000,00 грн. заборгованість по основною сумою боргу; 14726,00 грн. - заборгованість за процентами. Доказів відступлення будь-яких іншої суми заборгованості матеріали справи не містять. Враховуючи наведено позивачем не наведено підстав нарахування відсотків у розмірі 28258,00 грн. за 142 календарних днів. Із врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у розмірі 24726,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12,81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24726,00 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Що стосується зазначення в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, слід вказати наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім цього, формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.
Слід також звернути увагу на правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22, згідно якого потрібно враховувати, що ч. 11 ст. 265 ЦПК України містить вказівки не судові, який ухвалює рішення, а органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі ч. 10 ст. 265 ЦПК України. Саме ч. 10 ст. 265 ЦПК України визначає певне правило поведінки, обов'язкове для суду, і до того ж формулює його із використанням сполучника «або», а саме: «Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення». Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
За вказаних обставин вимога про стягнення чи зазначення в рішенні суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, задоволенню не підлягає.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Згідно ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертоїст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) №9231 від 16.06.2025., заявка №9231 на виконання доручення, рахунок на оплату,
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе підготовку та направлення адвокатського запиту, клопотання про витребування доказів та складення позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 10000,00 грн. є завищеним, враховуючи категорію та складність справи.
А відтак, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.
Окрім цього, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково у розмірі 24726,00 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1130,46 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1400,00 грн., пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141,142,178,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,- задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» ЄДРПОУ 44559822 заборгованість за договором № 6368072 у розмірі 24726,00 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять шість грн. 00 коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» ЄДРПОУ 44559822 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1130,46 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1400,00 грн.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товаристо з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» ЄДРПОУ 44559822, м. Київ, вул.Загородня, буд.15, оф.118/2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
СуддяД. А. Кукса