Справа № 331/5345/25
Провадження № 2/331/3160/2025
іменем України
19.11.2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб цивільну справу
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-
Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, мотивуючи свої вимоги тим, що Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію до квартири відповідача, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 . За адресою надання послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . 02.10.2021 року на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води. Сума боргу з 01.11.2020 року по 28.02.2025 року становить 12 458,41 грн. Позивач просить стягнути в судовому порядку основний борг в сумі 12 458,41 грн, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою від 19.09.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від відповідача відзив на позов або письмові пояснення не надходили.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки з повідомленням. Конверти з судовими повістками, що направлялися за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII(далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2025 року.
За адресою надання послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Договір між Концерн «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 не укладався .
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема, у постанові від 7 липня 2020р. у справі № 712/8916/17, погоджується з висновками судів про те, що відсутність укладеного письмового договору про надання будь-якого виду комунальних послуг не звільняє відповідачів як споживачів від обов'язку оплати за надані послуги, оскільки у сторін таких спорів є фактичні договірні відносини щодо надання-отримання відповідних житлово-комунальних послуг
ВП ВС вказує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
У вказаній постанові ВП ВС зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
02.10.2021 року на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з теплової енергії,послуги гарячої води №22008382.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію до квартири відповідача, сума боргу з 01.11.2020 року по 28.02.2025 року становить 12 458,41 грн.
Факт надання теплової енергії підтверджено розрахунком боргу, виставленими відповідачу за кожен місяць періоду заборгованості рахунками.
ОСОБА_1 заперечень щодо нарахувань на адресу Концерну «МТМ» не надала. Тобто, фактично погодилася з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами, нарахованими позивачем до оплати у відповідний період.
За вказаний період заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг за надані житлово-комунальні послуги на адресу Концерну «МТМ» не надходило.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 12 458,41 коп.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 2 422 грн.40 коп. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі»( м. Запоріжжя, вул..Героїв полку «Азов», 137, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458) суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 12 458,41 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі»( м. Запоріжжя, вул..Героїв полку «Азов», 137, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478,ЄДРПОУ 32121458) судові витрати у розмірі 2 422,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.11.2025 року.
Суддя Н.В.Фісун