Єдиний унікальний номер 305/769/22>
Номер провадження 1-кс/305/479/25>
про відмову у відкритті провадження
19.11.2025 м. Рахів
Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , ознайомившись із заявою обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 від розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 189 КК України,
встановив:
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 надійшов журнал судового засідання в режимі відеоконференції № 5473309 від 18.11.2025, у якому міститься заяваобвинуваченого ОСОБА_2 , підтримана його захисником ОСОБА_5 , про відвід судді ОСОБА_3 від розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 189 КК України (судова справа № 305/769/25, номер провадження 1-кп/305/400/25).
Заява мотивована тим, що суддя ОСОБА_3 як головуючий здійснював розгляд кримінального провадження № 12021070000000143 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 189 КК України та 18.10.2023 ухвалив у вказаному кримінальному провадженні вирок, який скасований апеляційним судом, повторна участь судді у справі є підставою для відводу.
Суддею ОСОБА_3 самовідвід із даних підстав не заявлено.
На розгляд судді вже надходила заява про відвід судді ОСОБА_3 від розгляду питання про відвід судді ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою від 20.10.2025 суддею було відмовлено у відкритті провадження у зв'язку із тим, що заявлення відводу судді, який визначений для розгляду питання про відвід судді, чинним законодавством не передбачено.
У зазначеній ухвалі суддя чітко та однозначно висловив свою позицію з даного приводу, разом з тим, 18.11.2025 стороною захисту повторно заявлено відвід судді ОСОБА_3 .
У зв'язку із цим, враховуючи що повторно заявлений відвід не був залишений без розгляду безпосередньо суддею ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 81 КПК України, безумовно підтримуючи свій попередній висновок про неприпустимість розгляду відводу судді, який сам розглядає питання про відвід, суд вважає за необхідне більш детально зупинитися на ньому з метою доведення його змісту до заявника та його захисниці і запобігання подальшим заявленням відводів за аналогічних обставин.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
З указаної норми вбачається, що відвід може бути заявлений слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження, однак заявлення відводу судді, який визначений для розгляду питання про відвід судді, законодавством не передбачено.
Такий суддя перевіряє лише наявність підстав для відводу, але не здійснює повноважень судді у кримінальному провадженні, тому йому не може бути заявлено відвід.
Зазначений висновок є сталим та поширеним у судовій практиці.
Разом з тим, суддя вважає за необхідне послатися на «рекурсивність» (поняття у програмуванні, коли функція викликає сама себе) заяви про відвід судді, що розглядає питання про відвід. Таким чином, у даному випадку можливо безкінечно затягнути розгляд питання про відвід судді шляхом заявлення відводів суддям, що розглядають питання про відвід.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 189 КК України (єдиний унікальний номер 305/769/22) стороною захисту вже тричі заявлялись відводи головуючим суддям (два з яких залишено без задоволення та один перебуває на розгляді з 03.10.2025), а вже двічі - судді, що розглядає питання про відвід головуючому судді, суд сприймає це як стратегію захисту, явне зловживання процесуальними правами та спробу безпідставно затягнути судовий розгляд справи.
За таких обставин, вирішення заяви про відвід по суті з наданням оцінки її доводам неможливе, заява не підлягає розгляду, тому у відкритті провадження слід відмовити.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ, Суд), право на доступ до суду має трактуватися, як можливість особи звернутися до суду та як заборона вчиняти певні правові чи фізичні дії, спрямовані на перешкоджання особі скористатися цим правом.
Однак, у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зауважував, що дане право не є абсолютним, а відповідно може бути піддане певним обмеженням, адже вимагає регулювання з боку держави, відповідно держави в вирішенні цього питання мають певну свободу. Проте Суд, як остання інстанція, має перевірити дотримання вимог Конвенції, переконатись що право доступу до суду не було обмежено таким чином, що нанівець зводиться вся його суть. Також, обмеження в доступі до суду не буде відповідати ч. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adams II of Liechtenstein v. Germany, заява № 42527/98).
Залишенням заяви про відвід без розгляду у даному випадку право обвинуваченого на доступ до суду не порушується.
Керуючись статтею 81 Кримінального процесуального кодексу України, суддя
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою обвинуваченого ОСОБА_2 , яку підтримала захисник ОСОБА_5 , про відвід судді ОСОБА_3 від розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 189 КК України.
Про прийняте рішення повідомити заявника та суддю ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_6