Справа № 636/4156/25 Провадження 2-а/636/84/25
13.11.2025
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Буніна Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чугуєві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови № 14/3/4950 від 22.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 07 листопада 2025 року він через оператора поштового зв'язку «Укрпошта» отримав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. У постанові зазначено про порушення позивачем в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану правил військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання своїх облікових даних, як передбачено підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2) до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, а саме не повідомив особисто в семиденний строк орган, в якому перебуваю на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також / або не надав зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено обов'язок громадян України уточнити та оновити, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному, необ'єктивному та фальсифікованому розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, тому підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилається на ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема відповідно до абз. 2 ч. 1 вказаної статті під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, та відповідно до абз. 8 ч. 3 вказаної статті під час мобілізації громадянин у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Відповідач зазначає, що процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі постанова № 560). Для оповіщення військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України чи СБУ бланк повістки оформляється зазначеними органами. Порядок оформлення повісток, їх підпис та реєстрація визначаються розвідувальними органами України, СБУ.
Вказує, що 02.04.2025 року о 11.00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було виписано повістку ОСОБА_1 , з вимогою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , о 08.30 год. 03.04.2025 року, з метою уточнення облікових даних. Від отримання повістки ОСОБА_1 відмовився, про складено акт відмови від отримання повістки.
В подальшому, станом на 03.04.2025 року о 08.30 год, будучи належним чином ознайомленим зі змістом повістки та усвідомлюючи наслідки неприбуття на викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в Харківській області ОСОБА_1 не прибув. Про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів - не повідомив.
Таким чином, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про необхідність прибуття за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на 03.04.2025 року о 08.30 год., у вказаний час та місце, зазначені у повістці, не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив.
На підставі зазначеного, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено звернення до органів Національної поліції України № Е1842822 від 03.04.2025, відповідно до ст. 259 КУпАП, щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
16.04.2025 представниками відділу поліції № 2 (м.Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області було доставлено ОСОБА_1 у зв?язку з перебуванням в розшуку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № 14/3/6002.
ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Отже, Позивач будучи ознайомленим та завчасно повідомлений з датою та часом розгляду справи по суті, мав можливості скористатись правовою допомогою, але цього не зробив. Разом з тим, слід зазначити, що в межах своїх повноважень, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не зобов'язані та не мають права на надання правової допомоги під час розгляду справ, що стосується порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Постанову № 14/3/4950 рекомендованим поштовим відправленням було надіслано на адресу проживання позивача (примірник постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 для примусового виконання направлено до державної виконавчої служби, у зв?язку з відсутністю сплати штрафу).
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 просить суд на підставі вищевикладеного відмовити позивачу у його вимогах.
Позивачем направлено до суду відповідь на відзив. ОСОБА_1 зазначив, що повістку він не отримував. Щодо вимоги про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином не був повідомлений, акт щодо відмови про отримання повістки відносно останнього не складався. Зазначив про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , розбіжності в протоколі про адміністративне правопорушення та підробці документів. Просить суд задовольнити його заяву та скасувати постанову.
Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Старцева О.Г. надала заяву про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , просила відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено, що 02.04.2025 року о 11.00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було виписано повістку ОСОБА_1 , з вимогою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , о 08.30 год. 03.04.2025 року, з метою уточнення облікових даних. Від отримання повістки ОСОБА_1 відмовився, про складено акт відмови від отримання повістки. Позивач стверджує, що він не був ознайомлений зі змістом повістки (дата та час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), акт відмови відносно останнього не складався.
В подальшому, відповідно до матеріалів справи, станом на 03.04.2025 року о 8.30 год. громадянин ОСОБА_1 не прибув.
16.04.2025 представниками відділу поліції № 2 (м.Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області було доставлено ОСОБА_1 у зв?язку з перебуванням в розшуку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № 14/3/6002.
Судом досліджено копії протоколів № 14/3/6002 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 16.04.2025, які надано до суду позивачем, як додаток до позовної заяви та відповідачем, як додаток відзиву на адміністративний позов.
Відповідно, до копії протоколу наданий позивачем судом встановлено, що ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11:00 год. 21 квітня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно копії протоколу наданого як додаток відзиву на адміністративний позов представником ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 роз яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11:00 год. 25 квітня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У вищевказаних протоколах зазначені дві різні дати, що унеможливлює встановлення фактичної дати повідомлення особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув, про причини неприбуття на розгляд справи не повідомив.
Позивачем до суду надано письмову інформацію з КПП «Слобожанська лікарня» Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Встановлено, що 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я перебував на огляді у лікаря, пройшов часткове медичне обстеження, отримавши направлення та подальші консультації з приводу лікування у терапевта, хірурга та травматолога.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1342, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 23 квітня 2025 року по 07 травня 2025 року. Позивач вказує, що саме 07.05.2025 отримав копію постанови.
Наявність вищевказаних медичних документів свідчить про те, що позивач об'єктивно не міг прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До того ж, суду не надано жодних відомостей про те, що особа була належним чином повідомлена про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, окрім акту відмови отримання повістки.
В протоколі про адміністративне правопорушення № 14/3/6002 від 16.04.2025 зазначено, що 02.04.2025 об 11:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 видано повістку ОСОБА_1 , з вимогою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , о 08.30 год. 03.04.2025 року, з метою уточнення облікових даних. Проте, в постанові № 14/3/4950 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22.04.2025 зазначено місце повідомлення особи: АДРЕСА_3 .
Позивач вказує, що уповноваженими особами не повідомлено про дату та час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд приймає вказану інформацію до уваги, оскільки акт про відмову від отримання повітки від 02.04.2025 не містить даних про присутність незацікавлених свідків, підписів таких свідків, пояснень особи щодо обставин вручення, відомостей про те, чи роз'яснювалися позивачу наслідки відмови, фіксації дійсного місця, часу та обставин вручення.
Відповідач не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували, що в акті дійсно відображені реальні обставини вручення повістки чи відмови позивача від її отримання.
Відсутність таких доказів, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчить про неналежність та недопустимість акта про відмову від отримання повістки від 02.04.2025, як доказу.
Суд приходить до висновку, що факт належного повідомлення позивача про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведено, а акт відмови - це документ, складений в односторонньому порядку без дотримання вимог та змісту.
В діях позивача суд не вбачає протиправності та/або ухилення від виконання законних вимог представників ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24.02.2024 ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом на 03.04.2025, тобто на дату вчинення інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення діяв особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), згідно ст. 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача містить відомості, про порушення вимог абз.2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абз.3, 6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі Порядок).
Зокрема, абзацом 3 підпункту 2 ст. 41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день проставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Враховуючи вказану норму, суд вважає посилання позивача на неповідомлення щодо необхідності явки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, оскільки повістка відповідачем про виклик до ТЦК та СП не отримана, підтвердження про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано.
Враховуючи, що позивач належним чином не повідомлений про дату, час і місце виклику, встановлені порушення в діях уповноважених осіб, стан здоров'я позивача, підтверджений медичними документами, порушення права особи на захист, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-77, 241-246, 286, 292-295 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Харківській області полковника ОСОБА_2 від 22.04.2025 № 14/3/4950 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 (десяти) днів з дня складення повного рішення суду до Другого апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі його пропуску з інших поважних причин.
Суддя Бунін Є.О.