Справа № 645/4874/24
Провадження № 1-кп/645/199/25
19 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , , за участю прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження за № 12024221190000805 від 03.06.2024 року відносно
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентиф. номер - НОМЕР_1 , уродженця с. Білий Колодязь Вовчанського р-н., Харківської області, українця, громадянина України. який має неповну середню освіту, не одружений, має двоє дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:
26.01.1998 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 215-3 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 27.12.2000 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 188, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі, 12.03.2009 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 21.02.2017 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовий строк 1 рік, 17.07.2017 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 18.02.2021 року за ст.185 ч.2, ч. 3, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років і 2 місяців позбавлення волі.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан. 03.06.2024 о 05:00 годині, ОСОБА_4 знаходився в приміщенні підвалу багатоповерхівки за адресою: м. Харків, вул. Єдності, 179 А. В цей час, у ОСОБА_4 , який достовірно знав, що за даною адресою проходять телекомунікаційні кабелі АТ «Укртелеком», виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, а саме - телекомунікаційних кабелів АТ «Укртелеком». Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник до середини підвального приміщення, де за допомогою заздалегідь підготовленого ножа, зрізав належний АТ «Укртелеком» кабель ТППеп марки 50х2х0,4 довжиною 8,64 м., вартість якого складає 695,22 гривень, кабель ТППеп 50х2х0,4 довжиною 25,22 м., вартість якого складає 2029,33 гривень, кабелю ТППеп марки 50х2х0,4 довжиною 5,22 м., вартість якого складає 420,03 гривень, кабелю ТППеп марки 50х2х0,4 довжиною 15,15 вартість якого складає 1219,05 гривень. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 знаходячись у вищезазначеному підвальному приміщенні, витягнув та змотав зрізані ним кабелі зв'язку, після чого разом із викраденим майном вийшов підвального приміщення та покинув його, після чого з викраденим майном попрямував в сторону пункту прийому вторинної сировини, однак не закінчив свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений співробітниками поліції.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, дійсно 03.06.2024 в ранковий час знаходився в приміщенні підвалу багатоповерхівки за адресою: м. Харків, вул. Єдності, 179 А, в цей час, у нього виник умисел на таємне викрадення кабелів АТ «Укртелеком», які він таємно викрав у кількості 5 штук, зрізавши їх за допомогою ножа.,
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, кількість та вартість викраденого майна, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред'явленого прокурором обвинувачення за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого, процесуальних витрат, речових доказів. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.
Вину обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України суд вважає доведеною.
Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_4 , що він раніше неодноразово засуджений, в тому числі за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень проти власності (Довідка №10-07062024/63059), як вбачається з повідомлення КЗОЗ «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 5036 від 07.06.2024 року ОСОБА_4 на обліку в не перебуває, згідно повідомлення КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» № 01-21/7995 від 28.06.2024 року ОСОБА_4 у 1990 році звертався в поліклінічне відділення КНП ХОР «ОКПЛ №3» в подальшому за амбулаторною допомогою не звертався.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Призначаючи ОСОБА_4 у покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є умисним тяжким кримінальним правопорушенням. Відповідно до положень ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Також суд враховує наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства.
Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.
Окрім того, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
У зв'язку зі звільненням засудженого ОСОБА_4 з випробуванням покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи,
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області витрати на проведення судової судової трасологічної експертизи № СЕ-19/121-24/15896-ТР у розмірі 6058 гривень 24 копійки, витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/18426-ТВ від 05.07.2024 у розмірі 2271 гривень 84 копійки.
Речовий доказ - ніж з рукояткою, перев'язаний клейкою стрічкою, вилучений під час огляду місця події, який знаходиться на відповідальному зберіганні в камері схову речових доказів ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - знищити..
Речовий доказ - фрагменти кабелю, які були вилучені під час огляду місця події, які знаходяться на відповідальному зберіганні в камері схову речових доказів ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути законному власнику.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок який набрав законної сили є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя: