Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
19.11.2025
394/839/25
2-а/394/13/25
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого судді Краснопольської Л.П
за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 про скасування постанови № 4873 від 23.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття провадження у справі,-
Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 про скасування постанови № 4873 від 23.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття провадження у справі.
На обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. 26.06.2025 року позивач отримав повістку з вимогою прибути до ТЦК 29.06.2025 року. 27.06.2025 року дружина позивача повідомила ТЦК, що ОСОБА_1 перебуває в рейсі та не зможе з'явитися у визначений день. Працівники ТЦК відповіли, що позивач може з'явитись протягом 10 днів. 01.07.2025 року та 02.07.2025 року ОСОБА_1 особисто з'явився до ТЦК, пройшов військово-лікарську комісію та подав документи для оновлення облікових даних і оформлення відстрочки, оскільки у його родині є дружина інвалід 2 групи та дитина з інвалідністю. ТЦК повідомив, що довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивач зможе отримати через два тижні після того як відбудеться засідання по справі в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 11.07.2025 року у ОСОБА_1 закінчилась відпустка і 12.07.2025 року він поїхав в рейс, так як працює водієм далекобійником. 13.07.2025 року під час перетину кордону його зняли з вантажного транспорту тому, що відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) подав останнього в розшук 08.07.2025 року. Позивачу було відмовлено в перетині кордону і, викликавши патрульну поліцію, о 2 годині ночі його доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він надав копії документів про те, що має дружину з інвалідністю 2 групи та дитину з інвалідністю, і що 01.07.2025 року та 02.07.2025 року він пройшов ВЛК за місцем проживання. На ОСОБА_1 було складено протокол та виписана повістка, після чого останнього відпустили та сказали вияснити причину розшуку за місцем реєстрації. 14.07.2025 року ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Новоархангельськ) щоб дізнатись причину його перебування в розшуку на що йому відповіли що «ми не знаємо, система подала сама автоматично», а також повідомили що вже через годину він буде знятий з розшуку, що і було зроблено. 21.07.2025 року дружина позивача отримала довідку про відстрочку ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які мають дружину з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, видану з 16.07.2025 року, так як позивач був на роботі. Позивач зазначає, що з'явився до ТЦК в межах встановленого терміну, підстави для відстрочки були підтверджені офіційно. У постанові зазначено, що позивач був оповіщений на 08.07.2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не прибув і не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки. Проте жодної повістки на цю дату не отримував і не був належним чином повідомлений. Вважає, що відсутні підстави вважати його таким, що не виконав свій обов'язок. Просить скасувати постанову № 4873 від 23.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000 гривень.
Належним чином сповіщений про зміст позовної заяви та відкриття провадження у справі, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач полковник ОСОБА_2 не скористався правом на подачу відзиву.
В силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії, покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності.
Створення судом умов, які б надавали одній із сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством та є порушенням ст.ст. 6,19 Конституції та принципу змагальності.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.
При розгляді даної заяви судом застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Згідно з пунктом першимстатті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який зазакономмає право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об'єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб'єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов'язаний або резервіст.
Відповідно до п. 40 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Інші питання вирішені судом.
Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 , який відповідно до вимог ст. 235 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. п. 1, 2 Положення про про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 «Про затвердження Положення про про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Приписами п. 9 вищевказаного положення визначено, що про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналіз вищевказаної норми ст. 235 КУпАП та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», дає можливість дійти висновку, що керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені конкретного очолюваного ними територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Із наведеного випливає, що відповідач - начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_4 не є тією особою, яка має відповідати за цим адміністративним позовом.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 по справі № 826/1460/16 зазначено, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про зміну неналежного відповідача належним.
Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень ст. ст. 25, 26, 42 КАС України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
Водночас, чинним законодавством, зокрема ст. 48 КАС України, передбачено можливість здійснення судом за згодою позивача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи, заміни первісного відповідача належним відповідачем у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 162/445/16-а.
Поряд з цим, правом на звернення до суду з відповідним клопотанням, позивач не скористався.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є лише ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого начальником винесена спірна постанова про накладення адміністративного стягнення.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Таким чином, оскільки судом з'ясовано, що позовні вимоги заявлено і до особи яка не є належним відповідачем, а саме до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , при цьому суд зазначає, що інші доводи позивача в обгрунтування протиправності спірної постанови, з урахуванням встановленого судом факту пред'явлення вимог до неналежного відповідача, не підлягають оцінці судом. А тому суд визначає належним відповідачем по цій справі лише ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Мотиви суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.
23.07.2025 року відносно позивача було складено постанову № 4873 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. В постанові № 4873 від 23.07.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 у визначений в повістці час, а саме 08.07.2025 року не прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки.
Постанову № 4873 від 23.07.2025 було винесено на підставі складеного протоколу про адміністративне правопорушення № 2695/25 від 13.07.2025 року. Згідно із змістом протоколу № 2695/25 від 13.07.2025 року підставою для його складання є неявка ОСОБА_1 08.07.2025 року о 10 год 00 хв за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідачем відзиву на позовну заяву та належних доказів про вручення ОСОБА_1 повістки про виклик на 08.07.2025 року не подано, а отже ним не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача обов'язку явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 08.07.2025 р., а відтак, і складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що повістка про необхідність ОСОБА_1 прибути за викликом о 10 год 08.07.2025 р. направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем. Тобто, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином,відповідачем не доведено, що у позивача виник обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов'язку ОСОБА_1 ухилився.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на те, що матеріали справи не місять доказів виклику ОСОБА_1 для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду і подальшого можливого призову на військову службу по мобілізації на особливий період, суд приходить до висновку, що відповідачі не довели порушення вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 24, п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, викладених в оскаржуваній постанові.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в повному обсязі, зокрема щодо задоволення позовних вимог про закриття справи, оскільки це питання підлягає з'ясуванню органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справи вказаної категорії під час нового розгляду у порядку, встановленому КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 77, 205, 211, 217, 241, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4873 від 23.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі задовольнити частково.
Скасувати постанову № 4873 від 23 липня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП направити на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) суму судового збору у розмірі 605 грн 60 коп на користь держави.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 (десяти) днів з дня його прийняття чи проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 393-396 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с. Вознесенське Золотоніського району Черкаської області, паспорт НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя