Справа № 191/1487/25
Провадження № 1-кп/191/83/25
іменем України
14 листопада 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041390000318 від 06.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України
ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 7,8349 га з кадастровим номером 1224888200:02:004:0173 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Роздорської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області та використовується ним за цільовим призначенням. За обліковим №7912 до Переліку об'єктів культурної спадщини (археології) по Синельниківському району Дніпропетровської області включено могильник курганний, а саме три кургани №7912-1, №7912-2, №7912-3, розташовані неподалік сел.Роздори Роздорської сільської ради щодо яких встановлено охоронну зону з курганом радіусом відповідно 25м., 30м., 25м.
Вказані об'єкти відповідно до наказу Міністерства культури України №1162 від 06.12.2016 занесено як об'єкти культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Проведеним оглядами місця події від 05.03.2025 встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1224888200:02:004:0173, розташованій неподалік сел. Роздори Роздорської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, розташовані кургани №7912-1 площею 0,0707 га, №7912-2 площею 0,1257 га., №7912-3 площею 0,0707 га. На момент огляду кургани №7912-1 площею 0,0707 га, №7912-2 площею 0,1257 га., №7912-3 площею 0,0707 га. є пошкодженими, а саме природна цілісність курганів порушена, природна рослинність курганів знищена. На кургані наявні сліди ходу сільськогосподарської техніки, а саме оброблені агротехнічним способом та фактично використовуються для ведення сільського господарства.
Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного Кодексу України, землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь-яка діяльність на них забороняється.
Згідно з попередженнями, наданими Роздорським селищним головою, ОСОБА_4 ознайомлений з наявними обмеженням щодо вищевказаної земельної ділянки від 21.04.2024, 21.11.2024, 05.03.2025.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частиною 3 статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.
Згідно з частиною 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об'єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (не включення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.
Відповідно до частини 1 статті З Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Згідно з частиною 6 статті З Закону України «Про охорону культурної спадщини» рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 восени 2024 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) для проведення земельних робіт на території вищевказаної земельної ділянки винаймав невстановлених осіб, яким в порушення вимог чинного законодавства, а також про заборону ведення земельних робіт в місці розташування об'єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, не вказав про обмеження встановлені на земельній ділянці, а саме щодо розташування на земельній ділянці могильника курганного №7912, до складу якого входять кургани №7912-1 площею 0,0707 га з охоронюваною зоною 0,1963 га, №7912-2 площею 0,1257 га з охоронюваною зоною 0,2827, №7912-3 площею 0,0707 га з охоронюваною зоною 0,1963.
В подальшому не встановлена особа, будучи необізнаним про встановленні обмеження на земельній ділянці, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, здійснив обробку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з метою подальшого використання для здійснення сільськогосподарського товарного виробництва, шляхом дискування.
Таким чином ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку історико-культурного призначення, в охоронній зоні курганів з могильника №7912, а саме №7912-1, №7912-2 та №7912-3 шляхом оброблення поверхневого шару грунту.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, спричинену шкоду усунув шляхом приведення курганних могильників в належний стан, охоронну зону позначено задля запобігання розорювання її в подальшому.
Прокурор в судовому засіданні проти клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття щодо нього кримінального провадження за ч.2 ст. 197-1 КК України не заперечував.
Представник потерпілого ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, однак раніше надала Акт обстеження технічного стану пам'ятки культурної спадщини №7912-1, №7912-2, №7912-3 по усуненню порушень обвинуваченим.
Заслухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Обвинуваченому ОСОБА_4 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
В суді ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, повідомив, що усунув спричинену шкоду, та просить звільнити його від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження щодо нього.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив нетяжкий злочин, визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні. Після вчинення злочину щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та усунув заподіяну шкоду шляхом приведення курганних могильників в належний стан, що підтверджується Актом обстеження технічного стану пам'ятки культурної спадщини №7912-1, №7912-2, №7912-3 від 15.04.2025.
Відповідно до ст.48 КК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.197-1 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, що є підставою для закриття кримінального провадження.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.12, 48 КК України, ст.284, 288 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 197-1 КК України .
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041390000318 від 06.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, закрити на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1