Справа № 180/718/24
Провадження № 1-кп/204/523/25
13 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023040000000085 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2023 року,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 ,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останні вчинили особливо тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, на теперішній час встановлений той факт, що обвинувачені не мають тісних соціальних зв'язків. Окрім цього, обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному правопорушенні, а також, мають можливість встановити повні анкетні дані свідків, понятих, які були присутні під час проведення слідчих дій за даним кримінальним провадженням. У разі встановлення цих осіб, можуть намагатись впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення. Також, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення в яких обвинувачуються, враховуючи те, що обвинувачені займаються незаконною діяльністю тривалий час. В сукупності це дає підстави вважати, що ризики, які були наявні під час обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів на даний час не зменшились та продовжують діяти й на даний час.
В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотань прокурора. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що подані до суду клопотання прокурором не відповідають вимогам закону. Зокрема, прокурором у своїх клопотаннях не сформульовано у вчиненні яких саме кримінальних правопорушень обвинувачуються його підзахисні, натомість зазначено лише загальну правову кваліфікацію. Крім цього, прокурор у своїх клопотаннях некоректно посилається на ст. 178 КПК України, при цьому під час судового розгляду розглядається клопотання саме про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, а не обрання запобіжного заходу. Так, ст. 178 КПК України визначає порядок саме обрання запобіжного заходу, а не продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, оскільки саме при обранні запобіжного заходу сторона обвинувачення повинна довести наявність обґрунтованої підозри та ризиків, із наданням відповідних підтверджуючих документів. Таким чином, подача прокурором до суду відповідних клопотань несе в собі виключно формальний характер. Посилання прокурора у своїх клопотаннях на наявність ризику можливого переховування або ж втечі шляхом посилання на можливе накопичення його підзахисними грошових коштів не може бути взятим до уваги, оскільки протягом тривалого часу його підзахисні не могли внести розмір визначеного судом альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Навіть після того, як Дніпровським апеляційним судом була зменшена сума застави до мінімального розміру, все рівно його підзахисні не мають фінансової можливості внести визначену суму. Крім цього, під час досудового розслідування на майно його підзахисних було накладено арешт та вразі визнання їх винуватими вказане майно може бути конфісковано в дохід держави. Також, під час судового розгляду було допитано обвинуваченого ОСОБА_13 , який надав суду покази про те, що його підзахисні жодним чином не мають жодного відношення до злочинної організації, що у свою чергу також було підтверджено й дослідженими під час судового розгляду НСРД. Враховуючи вказане ризик втечі або переховування відносно його підзахисних відсутній. Просив відмовити у задоволенні клопотань прокурора та обрати відносно його підзахисних інший запобіжний захід, який не буде пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, оскільки саме такий запобіжний захід у повній мірі взмозі забезпечити виконання покладених на них судом обов'язків.
Обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтримали думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що прокурор у своєму клопотанні просить визначити відносно його підзахисного заставу у розмірі 150 неоподатковуваних прожиткових мінімумів доходів громадян, однак вказана сума застави є непомірною як для його підзахисного, так і для його рідних. Щодо наявності ризиків, які були зазначені прокурором у своєму клопотанні, то вони є нічим не обґрунтованими. Просив зменшити розмір застави, оскільки прокурором не було надано жодного обґрунтування необхідності визначення саме такого розміру альтернативного запобіжного заходу. В разі не можливості зменшення розміру застави, вирішити питання про застосування іншого запобіжного заходу, який не буде пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що зазначені прокурором у своєму клопотанні ризики повторюються та прокурором про їх наявність не надається жодних підтверджень. У його підзахисного є міцні соціальні зв'язки, сім'я, місце для проживання. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_20 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Також, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 242000 грн. У зв'язку із тяжким матеріальним становищем він не має об'єктивної можливості внести визначену судом заставу. Фактично він залишається під вартою лише із-за відсутності грошових коштів. Весь цей час він дотримувався процесуальної дисципліни, не порушував порядок, не ухиляється від суду, не впливав на свідків і повністю сприяв розгляду справи. Він має постійне місце проживання, проживає разом із цивільною дружиною та її сином, має 17 років трудового стажу екскаторником, раніше не судимий. Основні докази по справі вже досліджені, тому ризики впливу на свідків чи перешкоджання судовому процесу відсутні. Утримання його під вартою виключно через неможливість внесення застави є необґрунтованим і непропорційним, та не відповідає принципу необхідності у демократичному суспільстві.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання та просила зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_19 та ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотань прокурора. Підтримав думки інших захисників. Пояснив, що саме факт не внесення застави є чинником відсутності грошових коштів. Просив вирішити питання щодо зменшення розміру застави до мінімального розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_18 підтримав думку захисника. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м'який. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що він за час перебування під вартою не порушував порядок у судових засіданнях, не перешкоджав розгляду справи та завжди співпрацював із судом. Він раніше є не судимим. Має постійне місце проживання, одружений, має сина, який потребує його підтримки. Останньою ухвалою було визначено розмір застави 242000 грн., однак через важкий матеріальний стан його сім'я не має можливості внести її. Вважає, що мету запобіжного заходу можливо забезпечити більш м'яким - домашнім арештом, з покладенням на нього обов'язків, визначених судом.
Обвинувачений ОСОБА_19 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання. Суду пояснив, що не внесення застави є чинником відсутності грошових коштів на її внесення. Крім цього, ризики на які посилається прокурор у своєму клопотанні жодними доказами не було підтверджено, а тому просив зменшити розмір застави до мінімального її рівня.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що ризики, які зазначені прокурором у своєму клопотанні нічим не підтверджені. Декотрі із сторін по справі вже були допитаними, а тому ризики на даний час зменшились. Його підзахисна має місце постійного проживання, матір та доньку. Просив врахувати майновий стан його підзахисної та зменшити розмір застави.
Обвинувачена ОСОБА_17 підтримала думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у клопотанні про продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором зазначено те, що у кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Його підзахисний жодного разу не вчинив дії, які б свідчили про його намір переховуватись від суду, інші дані, які б свідчили про наявність цього ризику відсутні. Матеріали надані прокурором не містять жодного доказу існування такого ризику. Крім того, ОСОБА_16 має постійне місце проживання, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Всі ці обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність у нього наміру втечі, а посилання прокурора в цій частині є суто нічим необґрунтованим порушенням. Крім цього, клопотання прокурора не містить посилання на жодні обставини, які б свідчили на користь того, що його підзахисний вчиняв чи буде вчиняти такі дії. Також, у його підзахисного відсутні спроби вчиняти дії, які б свідчили на користь існування даного ризику та є необґрунтованим припущенням сторони обвинувачення. Вразі зміни запобіжного заходу його підзахисному на цілодобовий домашній арешт із покладенням відповідних обов'язків, то цього цілком буде достатньо для запобігання зазначеним ризикам і для забезпечення належної процесуальної поведінки його підзахисного. Що ж стосується визначеного розміру застави, то зазначений розмір застави є непомірним, враховуючи особу обвинуваченого, його матеріальне становище, а також тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується. Просив зменшити визначений розмір застави відносно його підзахисного, зазначивши, що саме зменшений розмір застави буде достатнім для виконання ОСОБА_16 покладених на нього обов'язків. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у разі неможливості зміни розглянути питання про зменшення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав думку свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшення розміру застави, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв'язку з чим в задоволенні клопотань захисників та обвинувачених слід відмовити, виходячи з наступного.
Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 2 ст. 131 цього кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам того, що останній переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду; знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливатиме на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченими вищеперерахованих дій.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину обвинуваченим: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , відповідно до обвинувального акту, наявні обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, що є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такі висновки ґрунтуються виходячи із наступного.
Обвинувачені: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорій тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, та в разі визнання обвинувачених винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень виключає можливість застосування до них інституту звільнення від кримінальної відповідальності або ж від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Matznetter v. Austria № 2178/64 від 10 листопада 1969 року, суд визнав, що ризик втечі повинен бути обґрунтований конкретними обставинами справи, а не лише припущеннями. Реальна загроза суворого покарання сама по собі може створювати стимул для втечі особи від правосуддя, особливо за відсутності стабільних соціальних зв'язків у країні.
Крім цього, вказаний ризик збільшує свою актуальність у зв'язку із можливістю переховування обвинувачених на тимчасово окупованих територіях України, оскільки вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.
Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.
Крім цього, тимчасово окуповані території України не визнають юрисдикцію судової системи, правоохоронних органів України чи судових повісток. Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.
У своєму рішенні Letellier v. France №?12369/86, рішення від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що ризик ухилення від суду може бути обґрунтованим, якщо особа має реальний доступ до територій, де влада держави не має фактичного контролю.
Таким чином, з урахуванням можливого розуміння обвинуваченими наслідків можливого визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та тяжкість можливого покарання, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 можуть вдатися до дій в разі застосування до них більш м'якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, що у свою чергу унеможливить належне здійснення кримінального провадження.
Враховуючи вказане, суд вважає, що на даний час існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеною та вказаний ризик є актуальним.
Щодо посилання сторони захисту на відсутність у обвинувачених грошових накопичень, як на тому наполягає прокурор у своєму клопотанні, суд зазначає, що казані доводи сторони захисту не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки неможливість обвинуваченими сплатити розмір застави жодним чином не може свідчити про відсутність грошових накопичень. Також, наявність або ж відсутність грошових накопичень у обвинувачених жодним чином не може нівелювати наявний та триваючий ризик можливого переховування від суду.
Судом також не може бути взятим до уваги посилання сторони захисту як на підставу відсутності вказаного ризику у обвинувачених, наявність постійного місця проживання, дітей, батьків, дружин, стажу роботи на певних спеціальностях, оскільки вказане співставляючи із можливим покаранням, яке загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень не може слугувати стримуючим фактором, порівняно із можливістю відбування реального терміну покарання.
Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу на свідків та інших осіб, суд зазначає наступне.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачені можуть бути обізнаними із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Беручи до уваги той факт, що на даний час був змінений порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні за клопотанням сторони захисту та триває стадія допиту обвинувачених, а тому залишаються не допитаними свідки, що у свою чергу дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
При цьому, той факт, що свідки є залегендованими, жодним чином не нівелює наявність ризику впливу обвинувачених на них, оскільки останнім можуть бути відомі дійсні дані цих свідків.
Таким чином, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, залишається високим.
Крім цього, слід звернути увагу на той факт, що згідно пред'явленого обвинувачення, останні під час вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень діяли у складі злочинної організації, а тому в разі застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, який не буде пов'язаний із триманням під вартою, можуть вдатися до спільних дій задля впливу на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показань, задля уникнення останніми покарання за вчиненні кримінальні правопорушення.
Посилання ж сторони обвинувачення на відсутність будь-яких відомостей щодо здійснення впливу на свідків з боку обвинувачених, а саме відповідних заяв чи повідомлень, не може бути взято судом до уваги, оскільки вказане підтверджує дієвість застосованого до обвинувачених запобіжного заходу.
Що ж стосується посилання прокурора на наявність ризику впливу обвинувачених на інших осіб, а саме обвинувачених, то суд повторно зазначає, що вказане посилання не може бути взятим судом до уваги, оскільки в цій частині ризик припинив своє існування.
Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Судом при вирішенні питання щодо наявності вказаного ризику береться до уваги термін вчинення інкримінованих обвинуваченим, відповідно до обвинувального акту кримінальних правопорушень, а саме більш ніж вісім місяців, що у свою чергу може свідчити про стійкість злочинної поведінки останніх та в свою чергу підвищує ймовірність продовження протиправної діяльності шляхом продовження вчинення даного кримінального правопорушення або ж вчинення нового у разі застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, а тому даний ризик на даний час не втратив своєї актуальності.
Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом не може бути взятим до уваги посилання сторони захисту, як на підставу відсутності вказаного ризику факту відсутності судимостей у обвинувачених, оскільки сам факт наявності або ж відсутності судимостей не може свідчити про відсутність у обвинувачених ймовірного бажання продовжити протиправну діяльність.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає наступне.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що запобіжний захід у вигляді застави має відповідати принципу пропорційності і не може ставати надмірним фізичним тягарем для обвинуваченого, оскільки це може фактично обмежувати його право на свободу (стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини наголошував на необхідність індивідуального підходу до визначення розміру застави з урахуванням таких факторів: фінансового стану обвинуваченого, суті та тяжкості інкримінованого правопорушення, можливості застави виконувати роль гарантії належної явки на судові засідання та неухильного дотримання процесуальних обов'язків, відсутності надмірного обмеження свободи, яке може виникнути через непропорційний розмір застави.
Так, у справі Mamedova v. Russia № 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський суд з прав людини розглянув питання необґрунтовано високої застави, яка фактично призвела до тримання заявниці під вартою через неможливість її внесення, і визнав таку практику порушенням статті 5 Конвенції.
Відповідно до статті 12 КК України ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_19 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Крім цього, слід також взяти до уваги, що інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення відносяться до категорій правопорушень проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинувачених будь-якого іншого запобіжного заходу, який не буде пов'язаний із триманням під вартою, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинувачених під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.
Оскільки, відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_19 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України, а тому суд вважає, що у вказаному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, оскільки обвинуваченим ставиться у провину відповідно до обвинувального акту вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та прекурсорів.
При цьому, факультативним об'єктом вказаного кримінального правопорушення є життя та здоров'я людини. А у разі застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням змісту пред'явленого обвинувачення, тривалості вчинення кримінального правопорушення, останні, будучи на свободі, у зв'язку із відсутністю засобів для існування, можуть вдатися до повторного вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та прекурсорів задля свого незаконного збагачення.
Крім цього, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 вересня 2025 року було скасовано в частині визначення розміру застави обвинуваченим: ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 та ОСОБА_18 , в іншій частині ухвалу суду було залишено без змін. Таким чином, судом апеляційної інстанції було перевірено вказану ухвалу суду та врахувавши усі обставини по справі було визначено, що саме визначення застави у відповідному розмірі буде справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні та є таким, що не порушує права обвинувачених.
Враховуючи вказане, у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Що ж стосується посилання захисника ОСОБА_11 на невідповідність клопотання прокурора нормам чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 331 КПК України зазначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною 4 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Таким чином, під час судового розгляду суд в разі наявності клопотання прокурора щодо вирішення питання, яке стосується обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу, повинен вирішити вказане питання на підставі ст. 331 КПК України із врахуванням вимог ст. 178, ст. 194 КПК України.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом на даному етапі не встановив.
Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
Суду не було надано будь-яких відомостей того, що на теперішній час стан здоров'я обвинувачених є такого ступеню тяжкості, який перешкоджає застосування відносно останніх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості надання належної допомоги в умовах пенітенціарної системи.
Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м'які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України , а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший не пов'язаний із триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченим належить продовжити, згідно зі ст. 197 КПК України, строком на 60 днів із визначенням розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_13 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 11 січня 2026 року включно, з застосуванням заходів безпеки у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у розмірі 130 (сто тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 393640 (триста дев'яносто три шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Покласти на обвинувачених: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований(на), проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений(на) зобов'язаний(на) виконувати покладені на нього/неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-підварти у зв'язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов'язаний із триманням під вартою або зменшення розміру застави - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1