17 листопада 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи 758/12154/25
Суддя в суді першої інстанції: Казмиренко Л.В.
Провадження № 33/824/4884/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_1 - адвоката Козачини Анни Меружанівни на постанову Подільського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, -
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 172-6 КпАП України, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700, 00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605, 60 грн на користь держави(а.с. 134-136).
Не погодившись з вказаною постановою, 12 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою звільнити її від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 172-6 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити (а.с. 139-141).
Не погодившись з вказаною постановою, 12 вересня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Козачина А.М. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 172-6 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити (а.с. 148-151).
На обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначали, що через місяць після відновлення 12 жовтня 2023 року обов'язку декларування, 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 на умовах програми доступного іпотечного кредитування з пільговою відсотковою ставкою 3 % (для працівників Національної поліції) «єОселя», згідно з договором купівлі-продажу, набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Станом на дату укладення правочину їй було достеменно відомо про відновлення електронного декларування, втім вона мала помилкове переконання, що такі зміни не стосуються повідомлень про зміни в майновому стані, а охоплюють виключно обов'язок щодо подання щорічних декларацій при звільненні та декларацій кандидатів на посаду. Такий висновок остання зробила після вивчення роз'яснень НАЗК, а також після отримання консультації у працівників Управління запобігання корупції Національної поліції.
Відтак, з урахуванням відновлення процесу декларування, нею 04 грудня 2023 року подано щорічну декларацію за 2022 рік, а декларацію за 2023 рік, в якій було відображено факт придбання квартири та отримання кредиту «єОселя» - 15 лютого 2024 року, тобто через два місяці після набуття права власності на майно, а також за півтора роки до надходження до НАЗК повідомлення про неподання повідомлення про зміни майнового стану від анонімного адресата. Отже, усі обставини, пов'язані зі зміною фінансового становища, обумовленого придбанням квартири, були оприлюднені у декларації за 2023 рік, що підтверджує факт відсутності у ОСОБА_1 наміру приховати будь-яку інформацію та умислу на неподання повідомлення про зміну майнового стану, а навпаки, свідчить про вчинення дій, направлених саме на декларування майнового стану.
Вказували в апеляційній скарзі, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності призведе до її звільнення з посади слідчого, а також втрати права на пільгову відсоткову ставку за державною програмою «єОселя», що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника, ступеню вини, майновому стану, обставинам, що пом'якшують і обтяжують відповідальність(а.с. 139-141, 148-151).
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 , її захисник - адвокат Козачина А.М. підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор Ониськів А.М. заперечував проти задоволення скарг та просив їх відхилити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарги, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Метою Закону України «Про запобігання корупції» є створення ефективної системи запобігання та протидії корупції шляхом встановлення правових та організаційних засад її функціонування, він спрямований на відповідність міжнародним стандартам, забезпечення належного урядування та громадського контролю.
Подання декларацій посадовців - це інструмент запобігання корупції у публічному секторі, контроль та перевірку яких забезпечує Національне агентство з питань запобігання корупції, для виявлення, чи всі суб'єкти декларування подали декларації та чи відповідає вартість їхнього майна та витрати доходам. У разі виявлення порушення суб'єкт декларування може бути притягнутий до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.
Закон України «Про запобігання корупції» визначає поняття «корупція» як використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
У відповідності до термінології Закону № 1700-VII, правопорушення, пов'язане з корупцією, - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві № 463 о/с від 24 березня 2023 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Подільського управління Національної поліції у м. Києві.
Згідно з примітками до статей 51-3 та 56 Закону посада слідчого належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Тому, згідно з абзацом 16 частини першої статті 1, частини четвертої статті 52 Закону, приміткою до статті 172-6 КУпАП є суб'єктом декларування та суб'єктом адміністративного правопорушення.
За приписами частини другої статті 172-6 КУпАП неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані -тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону, ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII.
ОСОБА_1 ознайомлена з вимогами вказаного Закону.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 47-01/152/25 вбачається, що ОСОБА_1 допустила порушення вимог Закону в частині не повідомлення Національного агентства про суттєві зміни у майновому стані (а.с. 1в-8), з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 52 Закону у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов'язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Додатковий захід здійснення фінансового контролю у вигляді обов'язку повідомляти про суттєві зміни у майновому стані застосовується до суб'єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684, 00 грн.
Таким чином, з 01 січня 2023 року суб'єкти декларування, визначені в абзаці 2 частини четвертої статті 52 Закону, зобов'язані повідомляти Національне агентство про суттєві зміни в майновому стані щодо отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, що перевищує 134 200,00 грн.
12 жовтня 2023 року з набранням чинності Закону № 3384-ІХ від 20 вересня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану»,обов'язок декларування особами, зазначеними у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, іншими особами, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону, відновлено.
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Державний ощадний банк України» кредитний договір - договір про споживчий кредит (для придбання нерухомості) № 4303_0187 від 30 листопада 2023 року та іпотечний договір № 8931, предметом якого, згідно з п. 2.3.1.1, є однокімнатна квартира, загальною площею 44,9 кв м, житловою 18,0 кв м, під номером 160, корпус 5, яка знаходиться у буд. АДРЕСА_1 , вартістю 2 353 400, 00 грн (а.с. 18-28).
Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 уклала на умовах державної програми доступного іпотечного кредитування «єОселя», затвердженої відповідно до постанови КМ України від 02.008.2022 року № 856, з пільговою відсотковою ставкою 3 %, як особа, яка проходить службу, і є працівником Національної поліції та відноситься до категорії осіб за переліком відповідно - пп. 1 п. 3 Умов, затверджених постановою КМУ № 856 від 02.08.2022 року, надавши необхідні документи, що підтверджується доказами по справі (а.с. 189-200).
У цей же день 30 листопада 2023 року, ОСОБА_1 на виконання умов державної програми доступного іпотечного кредитування «єОселя», затвердженої відповідно до постанови КМ України від 02.008.2022 року № 856, уклала іпотечний договір, за яким передала в іпотеку АТ «Державний ощадний банк України» вищевказану квартиру (а.с. 19-28).
На виконання умов кредитного договору - договору про споживчий кредит (для придбання нерухомості) № 4303_0187 від 30 листопада 2023 року та іпотечного договору № 8931 від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2023 року придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Так, згідно з нормами чинного законодавства приватний нотаріус Панченко О.В. 30 листопада 2023 року 10:41:25 вніс запис до Державного реєстру речових прав про право власності (100%) ОСОБА_1 на квартиру по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 29-30).
Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України визначено що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, ОСОБА_1 30 листопада 2023 року придбала майно, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2023 року.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов'язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
За змістом абзацу другого частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» положення вказаної частини цієї статті застосовуються до суб'єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51-3 цього Закону (керівники органів державної влади, їхні заступники, керівники функціональних підрозділів, судді, прокурори, слідчі та дізнавачі, а також інші співробітники правоохоронних та контролюючих органів).
Відповідно у десятиденний строк з моменту придбання майна ОСОБА_1 була зобов'язана подати повідомлення про суттєву зміну свого майнового стану, зумовлену отриманням кредиту на придбання об'єкту нерухомого майна та власне укладення договору купівлі-продажу щодо такої нерухомості, а саме до 10 грудня 2023 року включно.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 такого обов'язку, покладеного на неї антикорупційним законодавством, у встановлений Законом строк не виконала, і відповідно 11 грудня 2023 року - день вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 176-2 КУпАП.
Також з матеріалів справи встановлено, що 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік (а.с.9).
15 лютого 2024 року, 17:44, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, в якій вказала набуття нею права власності на квартиру, набуту 30 листопада 2023 року, загальною площею 44,9 кв м, вартістю 2 353 400, 00 грн у розділі Об'єкти нерухомості, подарунок у грошовій формі у сумі 380 000,00 грн у розділі Доходи, у тому числі подарунки, кредит, взятий 30 листопада 2023 року, у сумі 1 882 720, 00 грн, у розділі Фінансові зобов'язання, та правочин купівлі-продажу (міни) від 30 листопада 2023 року нерухомого майна, вартістю 2 353 400, 00 грн, у розділі Видатки та правочини суб'єкта декларування (а.с. 9, 112-116).
13 березня 2024 року, 16:48, ОСОБА_1 подала виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, у якій також вказала своє право власності на квартиру, набуту 30 листопада 2023 року, загальною площею 44,9 кв м, вартістю 2 353 400, 00 грн у розділі Об'єкти нерухомості, подарунок у грошовій формі у сумі 380 000,00 грн у розділі Доходи, у тому числі подарунки, кредит, взятий 30 листопада 2023 року, у сумі 1 882 720, 00 грн, у розділі Фінансові зобов'язання, та правочин купівлі-продажу (міни) від 30 листопада 2023 року нерухомого майна, вартістю 2 353 400, 00 грн, у розділі Видатки та правочини суб'єкта декларування (а.с. 9, 13-15).
Таким чином, ОСОБА_1 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, поданій 15 лютого 2024 року, та у виправленій щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, поданій 13 березня 2024 року, повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про отримання кредиту у АТ «Державний ощадний банк України» про придбання нерухомості, взяття, згідно з отриманим кредитом на себе фінансових зобов'язань перед Банком, придбання квартири 30 листопада 2023 року, загальною площею 44,9 кв м, вартістю 2 353 400, 00 грн, та отримання грошового подарунку.
02 червня 2025 року до Національного агентства надійшло анонімне повідомлення (вх. № А-ПК/1420/0-25 від 02 червня 2025 року) від невстановленої уповноваженим органом особи щодо неподання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані ОСОБА_1 (а.с. 31).
Листом Національного агентства від 18 червня 2025 року № 47-01/52919-25 ОСОБА_1 було надіслано запит щодо надання пояснень про неподання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у зв'язку з придбанням квартири.
Відповідно до наданих письмових пояснень (лист від 28 червня 2025 року) ОСОБА_1 повідомила, що станом на дату укладання правочину їй було відомо про відновлення декларування на підставі Закону України № 3384-ІХ, що набрав чинності 12 жовтня 2023 року, втім вона мала помилкове переконання, що такі зміни не стосуються повідомлень про суттєві зміни в майновому стані, а охоплюють виключно обов'язок щодо подання декларацій та посилається на роздруківку роз'яснень (новин), які були опубліковані на сайті Національного агентства від 29 листопада 2023 року щодо видів декларацій та порядок їх подання.
08 серпня 2025 року відділом контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції складено протокол про адміністративне правопорушення № 47-01/152/25 (а.с. 1«в»-8).
У протоколі про адміністративне правопорушення № 47-01/152/25 від 08 серпня 2025 року зазначено, що згідно з відомостями з Реєстру, станом на 07 серпня 2025 року повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у зв'язку придбанням у власність об'єкта нерухомості вартістю 2 353 400, 00 грн ОСОБА_1 не подала, чим порушила вимоги Закону.
Окрім цього, у протоколі головний спеціаліст відділу контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК ОСОБА_3 вказала, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата складання протоколу, а саме 08 серпня 2025 року, тобто, момент з'ясування всіх необхідних даних для встановлення ознак складу правопорушення за частиною другою статті 172-6 КУпАП.
З такими твердженнями апеляційний суд погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» від 25 травня 1998 року для своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз'яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При перевірці дотримання строків накладення на особу адміністративного стягнення за вчинення нею адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, підлягає з'ясуванню фактичний момент виявлення такого проступку, оскільки саме з дня такого виявлення повинні обчислюватися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини четвертої ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
При цьому, для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.
Так, часом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 172-6 КУпАП є день, наступний після закінчення десятиденного строку на подання повідомлення про суттєву зміну майнового стану, а саме 11 грудня 2023 року.
Моментом виявлення порушення, пов'язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов'язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов'язаного з корупцією (факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення).
Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто, моментом виявлення порушення, пов'язаного з корупцією, є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади).
Складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов'язаного з корупцією, є окремою процесуальною дією. Сам протокол фактично є суб'єктивним викладом свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів.
Згідно з положеннями статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Слід вважати, що факт неподання ОСОБА_1 повідомлення про суттєві зміни у майновому стані було виявлено Національним агентством з питань запобігання корупції не пізніше 01 квітня 2024 року, тобто, за змістом та інформацією поданих ОСОБА_1 15 лютого 2024 року щорічної декларації за 2023 рік, під час подання якої вперше повідомлено орган НАЗК про зміни у майновому стані ОСОБА_1 , зокрема, придбання нею вищевказаної квартири і отримання для цього від АТ «Державний ощадний банк України» кредиту та подання 13 березня 2024 року виправленої декларації за 2023 рік, в якій вона повторно повідомила орган НАЗК про зміни в майновому стані та наявність фінансових зобов'язань, чим підтверджується і той факт, що вона не вчиняла дій, спрямованих на приховання набутого майна, хоча і не виконала обов'язку, передбаченого частиною четвертою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції».
Визначаючи час і джерело надходження інформації до Національного агентства з питань запобігання корупції інформації про суттєві зміни майного стану ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 вперше повідомила органу, яким складено протокол, 15 лютого 2024 року та вдруге - 13 березня 2024 року, у зв'язку із зазначенням за змістом щорічної декларації за 2023 рік (отримання грошового подарунку 380 000 грн., укладання кредитного договору АТ «Державний ощадний банк України» та придбання за кредитні гроші вищевказаної квартири 30 листопада 2023 року). При цьому, надходження 02 червня 2025 року до Національного агентства анонімного повідомленням (вх. № А-ПК/1420/0-25 від 02 червня 2025 року) від невстановленої уповноваженим органом особи щодо неподання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані ОСОБА_1 щодо отримання грошей і набуття вищевказаної квартири не можна об'єктивно вважати першим фактичним моментом виявлення такого проступку з дня виявлення якого повинні обчислюватися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності (а.с. 13-17, 31, 111-116).
Крім того, суд позбавлений можливості об'єктивної перевірки джерела такого повідомлення(вх. № А-ПК/1420/0-25 від 02 червня 2025 року) у зв'язку із його анонімністю, що не виключає надходження такого повідомлення у звязку з професійною діяльністю ОСОБА_1 , яка має звання сташого лейтенанта поліції, і з березня 2023 року в умовах воєнного стану в Україні проходить службу на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Подільського управління Національної поліції у м. Києві, виключно позитивно характеризується по службі (а.с. 37-39, 105-110).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що шестимісячний строк, визначений ст. 38 КУпАП, починає свій відлік від дати отримання компетентним органом відповідної інформації- 01 квітня 2024 року і, відповідно, закінчення цього строку припадає на дату - 01 жовтня 2024 року.
Проте протокол про адміністративне правопорушення № 47-01/152/25 за частиною другою ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 був складений 08 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку, визначеного для складення протоколу.
Враховуючи, що НАЗК було повідомлено не пізніше 01 квітня 2024 року, то складання протоколу про адміністративне правопорушення 08 серпня 2025 року (через 1 рік 4 місяці і 8 днів) і притягнення особи до відповідальності постановою районного суду від 08 вересня 2025 року(через 1 рік 5 місяців і 8 днів), свідчить про порушення строків складання протоколу (протягом 24-х годин відповідно до ст. 254 КУпАП) і накладення адміністративного стягнення (протягом шести місяців з дня його виявлення відповідно до ст. 38 КУпАП).
Отже, з оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що провадження щодо ОСОБА_1 із прийняттям зазначеної оскаржуваної постанови районного суду та накладення на неї адміністративного стягнення розглянуто 08 вересня 2025 року, тобто, після спливу шестимісячного строку з дня виявлення адміністративного правопорушення, а саме через 1 рік 5 місяців 8 днів.
З огляду на викладене та приписи частини четвертої ст. 38 КУпАП, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про можливість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, оскільки строк накладення адміністративного стягнення, визначений частиною четвертою ст. 38 КУпАП, сплив.
Суд апеляційної інстанції також враховує надані до суду першої інстанції об'єктивні докази, які позитивно характеризують особу ОСОБА_1 , яка має звання сташого лейтенанта поліції і з березня 2023 року проходить службу на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Подільського управління Національної поліції у м. Києві, вперше притягується до відповідальності (а.с. 37-39).
Так, у матеріалах справи наявні копії документів, які характеризують ОСОБА_1 , й апеляційний суд враховує їх у сукупності інших доказів по справі, а саме: грамоти за високу професійну майстерність, сумлінне виконання службових обов'язків, особистий значний внесок у розкритті злочинів, виявленні при цьому цілеспрямованість, старанність, ініціативу і наполегливість та з нагоди відзначення Дня слідства від 01 липня 2022 року, за високі показники в слідчій діяльності, професіоналізм, відданість справі, зміцнення законності й правопорядку, захист інтересів держави, прав і свобод громадян та з нагоди відзначення Дня створення підрозділів слідства від 01 липня 2024 року, за сприяння у виконанні завдань розвідувальної діяльності в умовах воєнного стану, плідну співпрацюю та з нагоди Дня Національної поліції України від 04 червня 2025 року, за сумлінне виконання службових обов'язків, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу протидії злочинності, підтримку громадського порядку та з нагоди відзначення Дня слідчого від 27 червня 2025 року, та позитивні службові характеристики з місця роботи (а.с. 105-110).
Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику Європейського Суду з прав людини (п. 137 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. The United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 7 частини першої ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, що унеможливлює здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, у зв'язку з чим, апеляційні скарги слід задовольнити частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. 38, 247, 294 КУпАП, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_1 - адвоката Козачини Анни Меружанівни - задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною другою ст. 172-6 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною четвертою ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець