Апеляційне провадження № 33/824/5397/2025
Справа № 752/23050/25
Головуючий в суді І інстанції Первушина О.С.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
17 листопада 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою захисника Тонконожко Євгенії Пюрвеївни на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 ч. 2 КУпАП ОСОБА_1 ,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 ч. 2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення - штраф в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн., стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник Тонконожко Є.П. подала 16 жовтня 2025 року апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року, закрити провадження в справі в зв'язку із закінченням строків адміністративного стягнення та відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 ч. 2 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначала, що судом залишено поза увагою, не обґрунтовано та не спростовано докази, які були надано стороною захисту, що як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, датою вчинення правопорушення є період часу з 22 вересня 2023 року по 23 червня 2025 року, а часом виявлення порушення є дата складання листа Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 травня 2025 року № 4023/13/14-25 щодо виявлених ознак правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Вказувала, що відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 30 серпня 2023 року № 1094-К, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Укртрансбезпеки з 01 вересня 2023 року зі збереженням 6 рангу державного службовця. Стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2023 року складав 23 роки 7 місяців 20 днів. Наказом Укртрансбезпеки від 24 липня 2025 року № 1012-К звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Укртрансбезпеки з 25 липня 2025 року. Тобто упродовж періоду часу з 01 вересня по 22 вересня 2023 року у ОСОБА_1 виник обов'язок здійснити дії, спрямовані на припинення його повноважень у складі виконавчих органів підприємств ТОВ «ОДІН» та ТОВ «АНК» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».
Звертала увагу, що суд у рішенні не навів жодного мотиву, чому доводи сторони захисту про закінчення строків накладення адміністративного стягнення не оцінені судом.
Вважала, що суд необґрунтовано дійшов висновку про підтвердження вини ОСОБА_1 зібраними матеріалами, які долучено до протоколу. Судом залишено поза увагою, що господарська діяльність ТОВ «ОДІН» на велась і прибуток не отримувався. ТОВ «АНК», згідно з інформаційними ресурсами ГУ ДПС у м. Києві, не перебуває на обліку. 25 липня 2012 року ОСОБА_1 було прийнято рішення про вихід з числа учасників ТОВ «ОДІН» та ТОВ «АНК» та складені відповідні заяви. 15 серпня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ «АНК», а будь-які записи про те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду директором ТОВ «ОДІН», у трудовій книжці взагалі відсутні.
Суд залишив поза увагою, що в період з 22 вересня 2023 року по 23 липня 2025 року ОСОБА_1 отримував дохід виключно у вигляді заробітної плати від Укртрансбезпеки. З протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 мав приватний інтерес перебувати одночасно на посаді головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Укртрансбезпеки та директора ТОВ «ОДІН» та ТОВ «АНК», а отже конфлікт інтересів у даній справі відсутній.
Також, на переконання сторони захисту, суд необґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 було вчинено триваюче правопорушення, оскільки чинний КУпАП не містить визначення такого поняття. Строк накладення адміністративного стягнення слід відраховувати від 23 вересня 2023 року. Отже, строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП не пізніше двох років з дня вчинення, закінчився 23 вересня 2025 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначала, що 02 жовтня 2025 року в судовому засіданні було проголошено, що суд визнає винним ОСОБА_1 та накладає штраф у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн., та повний текст постанови буде оголошено 08 жовтня 2025 року. В подальшому ОСОБА_1 08 жовтня 2025 року в день, призначений в судовому засіданні, було отримано повний текст постанови і з цього для почав відраховуватися строк на апеляційне оскарження, тобто останній день для подачі апеляційної скарги з 18 жовтня 2025 року. Тобто, пропущений строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
В судовому засіданні 17 листопада 2025 року захисник Тонконожко Є.П. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , підтримали клопотання про поновлення строку та просили його задовольнити.
Прокурор Шкурпело Р.В. заперечував проти поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на необґрунтованість заявленого клопотання.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись десятиденний строк на апеляційне оскарження, тобто з наступного дня після винесення постанови.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, які виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03).
Також, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було проголошено 02 жовтня 2025 року.
Строк на апеляційне оскарження обраховується з дня винесення постанови, а тому останнім днем на апеляційне оскарження постанови є 13 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга подана 16 жовтня 2025 року.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник Тонконожко Є.П. вказує на те, що копію постанови ОСОБА_1 отримав 08 жовтня 2025 року, що підтверджується розпискою на а. с. 75.
Разом із тим, в матеріалах справи наявна постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року, у якій роз'яснено порядок та строки оскарження постанови, а саме протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Зі змісту постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Тонконожко Є.П. особисто брали участь в судовому засіданні, однак, не погоджуючись з даною постановою, з клопотанням про видачу копії постанови до суду після судового засідання на власний розсуд не зверталися.
Доводи захисника, що в судовому засіданні 02 жовтня 2025 року судом було повідомлено, що повний текст постанови буде оголошено 08 жовтня 2025 року, нічим не підтверджуються та відхиляються апеляційним судом.
Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 та його захисник Тонконожко Є.П. були обізнані про винесення судом постанови, результати розгляду справи та строки оскарження постанови - десять днів з дня її винесення.
Апеляційний суд враховує, що з огляду на присутність в судовому засіданні і обізнаність з результатами розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник Тонконожко Є.П. мали можливість подати апеляційну скаргу в межах процесуального строку для подання апеляційної скарги до 13 жовтня 2025 року включно, однак допустила нічим не обґрунтоване зволікання до 16 жовтня 2025 року.
Отже, наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи не містять посилань на обставини, які б унеможливлювали звернення з апеляційною скаргою у визначений законом строк.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що захисником Тонконожко Є.П. подано апеляційну скаргу із пропуском строку, визначеного ст. 294 КУпАП, підстав для його поновлення не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Відмовити захиснику Тонконожко Євгенії Пюрвеївні в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 ч. 2 КУпАП ОСОБА_1 .
Повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.