Справа № 760/7914/24
№ апеляційного провадження: 22-з/824/1393/2025
14 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвоката Тітова Олега Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення заборгованості по сплаті аліментів,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь пеню на заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 595 350 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей за період з 01 лютого 2023 року по 30 березня 2024 року у розмірі 595 350 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн..
Не погодившись з указаними рішеннями адвокат Крикунов О.В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Крикунова О.В. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року в частині розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, яка підлягала стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 змінено, зменшено її розмір з 595 350 грн до 380 635 грн 50 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційну скаргу адвоката Крикунова О.В. в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року задоволено. Додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви адвоката Тітова О.М. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
14 жовтня 2025 року через засоби поштового зв'язку на адресу Київського апеляційного суду адвокатом Тітовим О.М. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000 грн.
Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційні скарги представником ОСОБА_1 - адвокатом Тітовим О.М. заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до заяви додано: копію договору про надання правової допомоги, копію додаткової угоди № 4 та акт приймання-передачі наданих послуг.
Посилається на те, що в додатковій угоді №4 сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання послуг з представництва інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000 грн.
Вважає, що позивачка має відшкодувати відповідачу понесені ним витрати на правову допомогу, оскільки такий розмір є реальним, співмірним складності справи, часом затраченим на дану справу, обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Про ефективність наданих адвокатом послуг та виконаних робіт свідчить часткове задоволення позову.
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення адвокат Крикунов О.В. в інтересах ОСОБА_2 просить дану заяву залишити без задоволення та повернути позиваці.
Зазначає, що до заяви не додано опису вкладення поштового відправлення про направлення даної заяви будь-якій стороні.
Вказує, що в пункті 1 тексту додаткової угоди, яку надала позивачка зазначено що дана додаткова угода є додатковою угодою до договору № 1/2024 від 10 січня 2024 року, який не був наданий суду. З наданої додаткової угоди неможливо встановити до якого договору вона відноситься і які умови в договорі № 1/2024 від 10 січня 2024 року.
Звертає увагу, що фіксований гонорар погоджено ще в березні 2024 року, отже представник позивачки не вказав поважність причин неподання доказів до завершення судових дебатів.
Окрім цього, розмір витрат є нерозумним, не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Посилається на те, що акт виконаних робіт було підписано 14 жовтня 2025 року. Одночасно 14 жовтня 2025 року акт виконаних робіт в оригіналі було направлено поштою до суду. Позивачка постійно проживає у Франції та кордон України не перетинала, а тому даний акт в оригіналі було неможливо отримати з Франції 14 жовтня 2025 року вже підписаний та здати в поштове відділення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Питання про відшкодування відповідачу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, не було вирішено колегією суддів при прийнятті постанови від 13 жовтня 2025 року за результатом розгляду апеляційної скарги.
Згідно частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Питання про ухвалення додаткового рішення підлягає вирішенню без виклику сторін
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники подають докази у справі безпосередньо до суду, у строк, визначений законом або судом.
Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивачки долучено:
- копію договору № 2 про надання правової допомоги від 16 грудня 2022 року (а.с.124-127 т. 2);
- копію додаткової угоди № 4 від 25 березня 2024 року до договору від 16 грудня 2022 року (а.с.128 т. 2);
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 14 жовтня 2025 року про те, що адвокатським об'єднанням в особі керуючого партнерка Тітова О.М. надані послуги на загальну суму 20 000 грн (а.с. 129 т. 2).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано наступне: «З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).
Відповідно до матеріалів, у відзиві на апеляційні скарги на рішення суду сторона позивачки зазначила, що витрати, на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складають 25 000 грн та докази понесення яких позивачка надасть до закінчення дебатів по справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що додаткова угода № 4 від 25 березня 2024 року, яка містила інформацію про те, що розмір гонорару у разі оскарження рішення в апеляційному порядку є фіксованим та складає 20 000 грн, була у розпорядженні сторони позивача ще до винесення судом апеляційної інстанції постанови від 13 жовтня 2025 року, проте не надана позивачем до суду завчасно.
Установлено, що представником позивачки лише після прийняття рішення одночасно з поданням заяви про ухвалення по справі додаткового рішення у якості додатків до заяви долучено докази на підтвердження несення таких витрат.
Між тим, всупереч положенням статті 246 ЦПК України, заявник не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Тітова О.М. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу, оскільки заява не містять обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246, ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви адвоката Тітова Олега Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: