11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 22.09.2025 задоволено скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 22.11.2023 у кримінальному провадженні № 42023102030000102 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги прокурор зазначав, що слідчим суддею безпідставно зазначено про порушення слідчим порядку здійснення повідомлення про підозру, передбаченого ч. 2 ст. 29 КПК України.
В оскаржуваному рішенні слідчий суддя фактично ухилився від оцінки доводів прокурора та доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження щодо володіння ОСОБА_11 українською мовою на достатньому рівні, для розуміння суті підозри, у відповідності до вимог ч. 2 _____________________________________________________________________________________Справа № 754/9239/25 Слідчий суддя - ОСОБА_12
Апеляційне провадження № 11-сс/824/7678/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ст. 29 КПК України.
Так, при відкритті поточного рахунку в АТ «ЮНЕКС БАНК» на ТОВ «ЛОСТТОЙС МАРІТАЙМ», керівником та власником якого є ОСОБА_13 , останній українською мовою ознайомився із заявами на відкриття рахунку, які засвідчив власним підписом та пройшов таким чином верифікацію банківською установою при відкриті рахунку.
Також, 03.04.2024 на особистий номер ОСОБА_9 у мессенджері «WhatsАрр» слідчим були надіслані повідомлення у яких містилися повістки про виклик його до Деснянського УП ГУНП України у м. Києві. Вищевказані повідомлення отримані та переглянуті ОСОБА_11 , про що свідчить його відповідь українською мовою: «будь-ласка, зв'яжіться з моїм юристом».
ОСОБА_13 має сталі соціальні зв'язки в Україні, отримав посвідку на проживання, має підтверджене постійне місце проживання в Україні, одружений на громадянці України ОСОБА_14 , з якою виховують спільних дітей.
На думку апелянта, твердження про те, що матеріали кримінального провадження не містять підтверджень, що ОСОБА_13 володіє українською мовою - є особистими припущеннями слідчого судді, які не відповідають фактичним обставинам, що встановленні під час здійснення досудового розслідування.
Крім того, питання відповідності вимогам КПК України письмового повідомлення про підозру від 22.11.2023 ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за формою та змістом, а також за порядком його вручення неодноразово досліджувалось у Київському апеляційному суді.
Зокрема, в ухвалах Київського апеляційного суду від 29.08.2024 та від 16.12.2024 колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_13 належним чином повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_15 , які підтримали подану прокурором апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Деснянським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 23.05.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023102030000102, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, чинній до 11.08.2023).
22.11.2023 ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном,шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, чинній до 11.08.2023).
Як убачається із наявних у матеріалах судового провадження відомостей, 15.10.2024 захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, в якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_10 .
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2024 вищевказану скаргу захисника задоволено, та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_16 від 22.11.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, чинній до 11.08.2023).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.12.2024 задоволено апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 , скасовано ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2024 та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 .
12.06.2025 року захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 повторно звернувся до слідчого Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою на повідомлення про підозру, в якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 22.11.2023 у кримінальному провадженні № 42023102030000102 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та зобов'язати уповноважених осіб Деснянської окружної прокуратури міста Києва невідкладно, але не пізніше ніж протягом 24 годин внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_10 .
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 30.06. 2025 скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задоволено, та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 22.11.2023 у кримінальному провадженні № 42023102030000102 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21.08.2025 задоволено апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 , та скасовано ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30.06.2025, із призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на повідомлення про підозру.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 22.09.2025 задоволено скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 22.11.2023 у кримінальному провадженні № 42023102030000102 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
Відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
У відповідності до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя зазначив, що за своїм змістом повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 22.11.2023 року у кримінальному провадженні № 42023102030000102 від 23.05.2023 року, відповідає вимогам ст. 277 КПК, та при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження № 42023102030000102 від 23.05.2023 року, дійшов висновку, що органом досудового розслідування при врученні повідомлення про підозру не було дотримано вимог ч. 2 ст. 29 КПК України, оскільки ОСОБА_10 не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення мовою, якою він достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Проявом принципу «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах «а», «е» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенції), а саме:
а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;
e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Можливість підозрюваного отримувати копії процесуальних документів у перекладі на рідну мову або іншу мову, якою він володіє, є одними із складових у реалізації ним своїх прав на захист та розгляд справи незалежним і неупередженим судом, гарантованих кримінальним процесуальним законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН» зазначив, що право на допомогу перекладача стосується як усних виступів, так і документальних матеріалів кримінального провадження. Ці гарантії надані з метою реалізації права на справедливий суд.
У своєму рішенні в справі «Візгірда проти Словенії» (Vizgirda v. Slovenia, заява №59868/08, рішення від 28 серпня 2018 року) Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що мовна допомога російською мовою, яку отримав заявник (литовець за національністю), обвинувачений в скоєнні злочину та визнаний винним у Словенії, не дозволила йому брати активну участь в кримінальному процесі, оскільки влада ніколи не перевіряла наскільки добре обвинувачений знає російську мову, а тому суд не був справедливим у розумінні положень ст. 6 Конвенції.
У вказаному рішенні суд також наголосив, що «під час встановлення потреби обвинуваченого у перекладі, питання його лінгвістичних навичок є основним… Сам факт базового володіння обвинуваченим мовою провадження або… третьою мовою, на яку здійснювався переклад, не означає, що особа може отримати користь від перекладу на мову, яку вона розуміє досить добре, але не достатньо для того, щоб у повному обсязі реалізувати своє право на захист. Це випливає з вимоги про повідомлення обвинуваченого про те, у чому його звинувачують, мовою «яку він розуміє» та з вимоги про надання допомоги з перекладом в обсязі, який би дозволив обвинуваченому слідкувати за ходом справи проти нього та захищатися» (§ 83).
Обов'язок повідомити обвинуваченого про висунуту підозру повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, створюючи інформацію і не повідомляючи про це сторону захисту («Матточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy), § 65; «Чічлян і Екінджян проти Франції» (Chichlian and Ekindjian v. France), § 71). Обвинувачений має дійсно отримати таку інформацію; правова презумпція отримання не є достатньою («С. проти Італії» (C. v. Italy).
Аналіз зазначених норм та висновків Європейського суду з прав людини свідчить, що при вирішенні питання про залучення перекладача, а у даному випадку - про необхідність повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення мовою, якою він достатньо володіє для розуміння суті підозри, визначальним є впевненість суду, що підозрюваний дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою.
Разом з тим, як встановлено слідчим суддею, наявні у матеріалах кримінального провадження відомості не забезпечують впевненості суду у тому, що ОСОБА_13 достатньою мірою володіє державною мовою, на якій йому повідомлено про підозру від 22.11.2023, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, як встановлено судом, ОСОБА_13 є громадянином Естонії, що підтверджується наявною у матеріалах скарги копією паспорта, має посвідку для проживання в Україні, відвідував Україну для ведення бізнесу, всі документи фінансово-господарської діяльності на українській мові підписувались ним після перевірки юристом в присутності перекладача та нотаріуса, мовами спілкування ОСОБА_9 є англійська та естонська.
Слідчим суддею при перевірці матеріалів кримінального провадження № 4202310203000010 не встановлено наявності достатніх доказів щодо володіння ОСОБА_11 українською мовою для розуміння в повній мірі повідомлення про підозру.
Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 29 КПК України, ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42023102030000102 від 23.05.2023 року не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення мовою, якою він достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Зазначене, на думку колегії суддів, є порушенням гарантованого державою та встановленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд, зокрема, права підозрюваного на захист, однією із складових якого є право користуватись рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою.
При цьому, доводи, на які послався прокурор в апеляційній скарзі, як на доказ того, що ОСОБА_13 достатньо володіє українською мовою для розуміння суті підозри, а саме: наявність у нього посвідки на проживання в Україні, наявність сталих соціальних зв'язків в Україні, його одруження на громадянці України та наявність спільних дітей, а також та обставина, що ОСОБА_13 відкривав рахунки у банку та проходив верифікацію банківською установою, самі по собі не забезпечують впевненості у тому, що рівень володіння ОСОБА_11 українською мовою є достатнім для розуміння підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відтак, під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про наявність обставин, що не викликають сумнівів у володінні ОСОБА_11 українською мовою в обсязі, достатньому для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Посилання апелянта на те, що питання відповідності вимогам КПК України письмового повідомлення про підозру від 22.11.2023 ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за формою та змістом, а також за порядком його вручення неодноразово досліджувалось у Київському апеляційному суді, зокрема в ухвалах Київського апеляційного суду від 29.08.2024 та від 16.12.2024 колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_13 належним чином повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не впливають на правильність висновків слідчого судді у даному судовому провадженні.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Так, як убачається із вказаних прокурором ухвал Київського апеляційного суду від 29.08.2024 та від 16.12.2024, у вказаних ухвалах апеляційним судом встановлено відповідність повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 22.11.2023 року у кримінальному провадженні № 42023102030000102 від 23.05.2023 року, вимогам ст. 277 КПК, та дотримання вимог ст. 278 КПК Українипри врученні такого повідомлення про підозру. Таких же висновків дійшов і слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва при постановленні оскаржуваної ухвали.
Разом з тим, як свідчить зміст вищенаведених рішень апеляційного суду, доводи сторони захисту щодо недотримання органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 29 КПК України при повідомлені про підозру ОСОБА_10 , не були предметом перевірки та дослідження при постановленні ухвал Київського апеляційного суду від 29.08.2024 та від 16.12.2024.
Відтак, посилання прокурора на наявність ухвал Київського апеляційного суду від 29.08.2024 та від 16.12.2024, не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні скарги сторони захисту з цих підстав.
Інші доводи прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3