Справа №757/32850/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5611/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. м. Донецьк, громадянина України, розлученого, адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 10473/10, видане Радою адвокатів Київської області від 07.02.2022),зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який є підозрюваним у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року задоволено клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.09.2025 включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 . У випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу, застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, з доповненнями апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не проголошувалась, а копію її короткого тексту, було видано учасникам секретарем судового засідання 15.07.2025, що є порушенням процесуального закону.
Апелянт вказує на порушення правил предметної підсудності при розгляді вказаного клопотання та подання його слідчим поза межами строку, визначеного ч. 1 ст. 199 КПК України.
Також апелянт зазначає, що в діях, які інкримінуються ОСОБА_7 , відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину, за відсутності об'єктивної та суб'єктивної сторони склад злочину відсутній, а тому підозра є необґрунтованою.
Крім того апелянт зазначає, що враховуючи те, що питання застосування або не застосування застави є правом слідчого судді, то клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, повинно містити належне обґрунтування неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного у разі внесення ним застави. При цьому, такі доводи про неможливість застосування застави не повинні бути абстрактними, загальними або шаблонними, як того вимагає практика ЄСПЛ.
Втім, у даному випадку доводи клопотання з означеного питання були саме такими (абстрактними, загальними і формальними).
Додані до клопотання документи не підтверджують наявності заявлених ризиків та жоден з долучених до клопотання документів (матеріалів) не стосується обґрунтування наявності заявлених ризиків.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_11 у межах кримінального провадження №62023000000000707 від 22.08.2023 р. не пред'явлене обвинувачення, а тому неодноразове застосування слідчим суддею словосполучення «у межах доведеного обвинувачення» чи подібних його варіаціях є помилковим.
У розділі оскаржуваної ухвали «щодо обґрунтованості підозри» слідчий суддя, вважає апелянт, помилково процитував правила визначення обґрунтованості підозри та оцінки доказів, притаманні саме судовому розгляду, а не досудовому розслідуванню.
Крім того, слідчому судді не притаманна оцінка доказів на підтвердження обґрунтованості підозри з точки зору їх допустимості, достовірності тощо. Однак зміст та стиль викладення мотивів слідчого судді дають підстави стверджувати, що в даному випадку слідчий суддя фактично виконував роль суду і оцінював надані обвинуваченням матеріали не з метою визначення критерію обґрунтованості підозри (як про це багаторазово зазначається в ухвалі), а для підтвердження їх достатності, допустимості, щоб стверджувати про можливу винуватість ОСОБА_12 .
У даному ж випадку слідчий суддя, проаналізувавши долучені до клопотання слідчого матеріали, фактично дійшов висновку про те, що ними підтверджується факт вчинення ОСОБА_13 дій, зазначених у повідомленні про підозру (вплив на суддю ОСОБА_14 , на авторозподіл судової справи, на долучення доказів на стадії апеляційного перегляду справи тощо), які у своїй сукупності та кінцевому результаті являють собою державну зраду.
Таким чином, слідчий суддя всупереч вимогам процесуального закону фактично встановив винуватість ОСОБА_12 .
Посилання на можливу легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, яке не охоплюється пред'явленою підозрою, взагалі не можуть фігурувати в ухвалі про продовження строку тримання під вартою, постановленою внаслідок розгляду такого клопотання відносно особи, яка навіть не підозрюється у вчиненні означеного кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, з доповненнями та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, з доповненнями вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями та матеріали справи, встановлено, що слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 за підозрою колишнього Президента України ОСОБА_15 , колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_16 , колишнього Голови ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_17 у державній зраді за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України.
30.05.2025 ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що суддя ІНФОРМАЦІЯ_3 та громадянин України ОСОБА_17 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та іншими, невстановленими на даний час, співучасниками, на шкоду економічній безпеці України, всупереч вимогам Конституції та інших законів України, за результатами розгляду господарської справи № 5011-61/11340-2012 виніс незаконне рішення від 19.09.2012 про стягнення на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 коштів Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого при виконанні судового рішення, в розмірі 3 113 115 369 грн. та судовий збір 61862,74 грн, та забезпечив фактичне стягнення з Державного бюджету України на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 148 977 894, 52 російських рублів, для придбання яких витрачено коштів Державного бюджету України на суму 38 676 069,12 грн, чим вчинив діяння на шкоду економічній безпеці України, поставивши під загрозу припинення фінансування будь-якої зі сфер суспільного життя у разі стягнення названої суми коштів у повному обсязі, чим надав іноземній державі - Російській Федерації та її представникам - ІНФОРМАЦІЯ_5 допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
У свою чергу ОСОБА_7 , обіймаючи на той час посаду Голови ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, на шкоду економічній безпеці України, всупереч вимогам Конституції та інших законів України, здійснив незаконне втручання в роботу автоматизованих систем документообігу ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та незаконне втручання в діяльність суддів цих судів, забезпечив розподіл справи № 5011-61/11340-2012 на необхідних суддів, забезпечив ухвалення суддею ОСОБА_17 рішення від 19.09.2012 про стягнення на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 коштів Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого при виконанні судового рішення в розмірі 3 113 115 369 грн та судового збору в сумі 61862,74 грн та із залученням інших співучасників забезпечив подальше залишення в силі цього судового рішення за наслідком його перегляду в апеляційному та касаційному порядках, а також не допустив можливість його перегляду ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим забезпечив фактичне стягнення з Державного бюджету України на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 148 977 894, 52 російських рублів, для придбання яких витрачено коштів Державного бюджету України на суму 38 676 069,12 грн, чим вчинив діяння на шкоду економічній безпеці України, поставивши під загрозу припинення фінансування будь-якої зі сфер суспільного життя у разі стягнення названої суми коштів у повному обсязі, чим надав іноземній державі - Російській Федерації та її представникам - ІНФОРМАЦІЯ_5 допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
31.05.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування строком до 18.07.2025.
10.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування продовжено до 12 місяців, до 18.01.2026.
14.07.2025 заступник керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 (далі також - ОСОБА_7 , підозрюваний), ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави, строком на 60 днів.
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що завершити досудове розслідування у зазначений строк не вбачається за можливе через необхідність виконання низки слідчих (розшукових) дій.
На переконання органу досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим виникла обґрунтована потреба у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
15.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.09.2025 включно.
Станом на дату розгляду вказаної апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року, строк дії її закінчився.
Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_7 , строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_7 , доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення сторони захисту щодо його задоволення та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що ризики, які існували на час застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя врахував те, що у клопотанні слідчий вказав про існування передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходив з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов'язків.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, віднесено до особливо тяжкого злочину. Зазначене унеможливлює застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання з випробуванням.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (рішення у справі «W v. Switzerland»).
Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти (рішення у справі «Бессієв проти Молдови»).
У судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_7 було підтверджено, що він часто подорожує закордон, до м. Відень, де проживають його члени сім'ї та близькі особи, а також до інших країна Європейського Союзу та до Республіки Туреччина.
До того ж, ОСОБА_7 після 24.02.2022 систематично перетинав державний кордон України під приводом здійснення волонтерської діяльності, закупівлі та доставки обладнання та товарів для ЗСУ, за відповідними відрядженням від благодійного фонду або окремих юридичних осіб.
Також, стороною обвинувачення вказувалось на отримання ОСОБА_7 доходів від продажу майна, довіреностей на управління майном закордоном, документів на тимчасове проживання в Грецькій республіці. У сукупності наведене свідчить про достатню фінансову спроможність підозрюваного забезпечити собі умови проживання за кордоном.
З урахуванням наведеного слідчий суддя вважав, що співставлення у взаємозв'язку можливих негативних наслідків у результаті вирішення кримінального провадження із наявною у підозрюваного можливістю легально покинути територію України, не виключає існування на даний час ризику переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду.
Отже, сторона обвинувачення довела те, що на даний час існує передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду, а також слідчий суддя встановив, що аргументи захисників зазначеного висновку не спростовують.
Оцінюючи наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя виходив у сукупності із того, що на цей час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлені усі особи причетні до його вчинення.
Підозрюваний ОСОБА_7 та інші особи під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій по уникненню відповідальності вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв'язку, як знаряддя підготовки вчинення злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.
На переконання слідчого судді, наведене вказує про те, що на даний час ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може вдатися до знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які не віднайдені органом досудового розслідування та які мають істотне значення для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, є реально доведеним.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, слідчим суддею встановлено, що уході досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_18 , отримано заяви про вчинення низки кримінальних правопорушень, які вказують на можливість впливу ОСОБА_7 на свідків, у тому числі окремих суддів системи господарських суддів України, яких необхідно допитати як під час досудового розслідування, так і в подальшому під час судового розгляду.
Вказане підтверджує наявність ризику впливу на цих свідків, підозрюваним, з метою зміни показань свідками, надання спеціалістами неправдивих консультацій та неефективної допомоги, надання експертами неправдивих висновків під час проведення низки призначених у кримінальному провадженні експертиз, також підозрюваний може вчиняти тиск на співучасників, інших невстановлених осіб, причетних до протиправної діяльності злочинної організації, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім того, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підорюваний може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання цих осіб.
Водночас, у силу ч. 2 ст. 84 КПК України, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
До того ж, у силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка передбачена ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
За таких обставин, слідчий врахував, що ризик впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик учинення підозрюваним незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні вочевидь є високим.
Також слідчим суддею, аналізуючи доводи слідчого та прокурора в частині наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховано специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , оскільки останній є адвокатом та раніше обіймав посади в.о та заступника голови ІНФОРМАЦІЯ_8 , судді, голови ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , що свідчить про його сталі зв'язки у правоохоронних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності.
Крім того, органом досудового розслідування вживаються заходи щодо виявлення та пошуку активів ОСОБА_7 та інших причетних осіб, як в Україні, так і за кордоном, накладаються відповідні арешти, про які достеменно відомо підозрюваному, а тому останній у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може вжити заходів до відчуження належного йому, його членам сім'ї, іншим близьким особам майна на користь інших осіб, приховування доходів від злочинної діяльності, майна, здобутого злочинним шляхом, аби уникнути його вилучення та спеціальної конфіскації.
Так, на підтвердження цього ризику слідчий суддя зазначив, що вже за наявності у ОСОБА_7 та членів його сім'ї інформації про здійснення досудового розслідування у період з 12.01.2024 до 19.04.2024 ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , за активних дій ОСОБА_7 як кінцевого розпорядника майна членів його сім'ї, вжито заходів, направлених на відчуження належного їм майна з метою недопущення його подальшого арешту та конфіскації, що фактично також може бути продовженням механізму легалізації незаконного набутих активів.
Тому, на думку слідчого судді, вказаний ризик є реальним та доведеним.
Слідчий суддя погодився з доводами сторони обвинувачення про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 ,оскільки, з урахування майнового стану та налагодженими стійкими зв'язками у злочинних колах, судових та правоохоронних органах ОСОБА_7 , доведеністю фактів попередження підозрюваного про вчинення органом досудового розслідування слідчих дій, ризик підкупу службових осіб та свідків є надзвичайно високим.
При цьому, постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя також врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , за вчинення особливо тяжкого злочину, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність вищевказаних ризиків, які були встановлені ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 31.05.2025, не зменшились та продовжують існувати.
Крім того, слідчий суддя взяв до уваги, що строк дії запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 спливає 18.07.2025. Однак до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 провести запланований обсяг слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій внаслідок складності провадження не виявилося за можливе, внаслідок чого строк досудового розслідування продовжено ухвалою слідчого судді до 18.01.2026.
Отже, сукупність всіх цих обставин вказує на необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Також всупереч твердженням апелянта, перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Слідчий суддя врахував, що обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовується наступними зібраними доказами, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_21 (у 2012 році обіймала посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка повідомила про вплив голови ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на неї з метою написання заяви на відпустку, щоб не брати участі в авторозподілі (як надалі вона дізналася, позову ІНФОРМАЦІЯ_4 до Кабінету Міністрів України), а також про обставини впливу ОСОБА_7 та виклику ним до себе судді ОСОБА_17 для прийняття «необхідного» рішення у справі № 5011-61/11340-2012.
- показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,
ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 (судді господарського суду міста Києва), які повідомили про факти незаконного втручання ОСОБА_7 у роботу автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва, в діяльність суддів цього суду, вчинення на них тиску, надання незаконних вказівок у конкретних справах, заміни суддів для розгляду конкретних справ, створення системи з дублюючими спеціалізаціями суддів з метою їх визначення на власний розсуд для розгляду господарської справи у вибраній одній з декількох дублюючих спеціалізацій.
- показаннями свідка ОСОБА_33 (у 2012 році обіймав посаду радника Прем'єр-міністра України), який повідомив, що брав участь у судових засіданнях як представник Кабінету Міністрів України під час розгляду справи № 5011-61/11340-2012 та заперечував проти задоволення позову ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказуючи суду, у тому числі судді ОСОБА_17 , на відсутність гарантій Кабінету Міністрів України за договорами між ІНФОРМАЦІЯ_10 та ЗАТ ПФК « ІНФОРМАЦІЯ_11 », надавав письмові пояснення та відзиви, звертав увагу суддів на конкретні норми законів та міжнародних договорів, відповідно до яких у позові слід було відмовити, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
- показаннями свідка ОСОБА_34 (у 2012 році обіймала посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи ІНФОРМАЦІЯ_12 ), яка повідомила, що брала участь у судових засіданнях як представник ІНФОРМАЦІЯ_13 під час розгляду справи № 5011-61/11340-2012 та заперечувала проти задоволення позову ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказуючи суду, у тому числі судді ОСОБА_17 , на відсутність гарантій Кабінету Міністрів України за договорами між ІНФОРМАЦІЯ_10 та ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », заборгованості Кабінету Міністрів України і про безпідставність заявлених позовних вимог.
- показаннями свідка ОСОБА_35 (у 2012 році представляв інтереси ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » в господарських судах у справі № 5011-61/11340-2012), який вказав на численні порушення суддями, у тому числі суддею ОСОБА_17 , норм законів України та міжнародних договорів при визнанні листів Прем'єр-міністра України ОСОБА_36 адресованих Голові ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_37 гарантіями Кабінету Міністрів України, порушення норм щодо строків позовної давності. Звертав увагу суддів, у тому числі ОСОБА_38 , на порушення процесуальних норм при розгляді справи, однак усі його заяви, клопотання та звернення ігнорувалися, поведінка суддів свідчила про їх упередженість і необ'єктивність. Суддя ОСОБА_17 19.09.2012 перебував у нарадчій кімнаті всього 40 хв, після чого проголосив рішення суду на 26 арк, що свідчить про те, що він готував його завчасно, не досліджуючи доказів у судовому засіданні 19.09.2012.
Крім того, свідок ОСОБА_39 безпосередньо був очевидцем того як судді ОСОБА_17 та ОСОБА_40 спілкувались 07.03.2014 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 перед винесенням суддею ОСОБА_41 того самого дня ухвали про скасування за нововиявленими обставинами рішення судді ОСОБА_17 від 19.09.2012 про задоволення позову ІНФОРМАЦІЯ_4 у справі № 5011-61/11340-2012.
- показаннями свідків ОСОБА_42 (у 1992 - 1995 роках був членом правління ІНФОРМАЦІЯ_15 , в 1995 - 2005 роках - головою правління АО « ІНФОРМАЦІЯ_16 »), ОСОБА_43 (у 1995 - 1996 роках обіймав посаду віце-прем'єр-міністра України), ОСОБА_44 (у 1995 році обіймав посаду ІНФОРМАЦІЯ_17 та був членом ІНФОРМАЦІЯ_18 ), ОСОБА_45 (у 1999 - 2001 роках обіймав посаду ІНФОРМАЦІЯ_19 , у 2005 - 2006 роках - посаду ІНФОРМАЦІЯ_20 ), які повідомили про процедуру надання Урядом України гарантій виконання договірних зобов'язань (гарантії Уряду України могли бути надані виключно за поданням Валютно-кредитної ради за наявності позитивного висновку ІНФОРМАЦІЯ_21 і ІНФОРМАЦІЯ_22 та після прийняття Кабінетом Міністрів України в установленому порядку позитивного рішення з цього питання), а також про те, що листи ОСОБА_36 адресовані Голові ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_37 , такими гарантіями визнаватися не можуть. До ІНФОРМАЦІЯ_18 не надходили звернення та листи щодо гарантій Уряду України перед ІНФОРМАЦІЯ_10 чи Урядом РФ за зобов'язаннями ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». Уряд України не мав права брати та не брав на себе гарантій перед ІНФОРМАЦІЯ_10 чи Урядом РФ за зобов'язаннями ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
- показаннями свідка ОСОБА_46 (у 2012 році обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_23 , до цього працював слідчим ІНФОРМАЦІЯ_24 ), який повідомив, що здійснював розслідування щодо ОСОБА_47 і ОСОБА_36 , у тому числі за фактом замаху на заволодіння бюджетними коштами шляхом перекладення боргу ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ІНФОРМАЦІЯ_10 на державу. Повідомив, що оригіналів чи належним чином завірених копій цих листів ОСОБА_36 до ОСОБА_48 у ІНФОРМАЦІЯ_23 ніколи не було. Рішення суду у справі № 5011-61/11340-2012 на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 впливало на подальші рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_47 , зокрема доводило її вину в розкраданні коштів державного бюджету.
- показаннями свідка ОСОБА_49 (із січня 2011 року по листопад 2013 року працював старшим слідчим в ІНФОРМАЦІЯ_25 ), який повідомив, що знайомий зі слідчим ОСОБА_50 , проте в жодну слідчу групу під керівництвом ОСОБА_46 включений не був. Не виключає, що в серпні 2012 року ОСОБА_51 міг звернутись до нього з проханням завірити копії листів від 26.08.1996 № 64-2298/8 та № 64-2297/8 за підписом ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_36 на ім'я Голови ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_48 для надання їх у відповідь на запит Секретаріату Кабінету Міністрів України.
- матеріаліами господарської справи № 5011-61/11340-2012, вилучені в господарському суді міста Києва на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів, у тому числі аудіозаписи судових засідань. З матеріалів справи та аудіозаписи судових засідань убачається, що суддям, у тому числі ОСОБА_17 , з пояснення та документів, наданих відповідачами і третьою особою, було достовірно відомо про відсутність гарантій Кабінету Міністрів України за договорами між ІНФОРМАЦІЯ_10 та ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », закінчення строку позовної давності, відсутність оригіналів листів ОСОБА_36 адресованих ОСОБА_37 , тобто про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення коштів в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_4 з Державного бюджету України.
У позовній заяві ІНФОРМАЦІЯ_5 не просило стягнути кошти з Державного бюджету України з будь-якого рахунка, виявленого при виконанні судового рішення, а тому зазначення у рішенні суду від 19.09.2012 про стягнення коштів саме «з будь-якого рахунку» є ініціативою самого судді ОСОБА_17
- документами з особової справи судді ОСОБА_17 , з яких убачається, що він став суддею у 2010 році (був недосвідченим суддею) та 15.12.2012 (після прийняття ним 19.09.2012 судового рішення та залишення його 03.12.2012 без змін ІНФОРМАЦІЯ_26 ) отримав подяку Голови ІНФОРМАЦІЯ_8 .
- документами, отриманими під час здійснення 04.08.2014 тимчасового доступу в ІНФОРМАЦІЯ_27 , а саме: копії рішень ІНФОРМАЦІЯ_28 від 09.01.2001 (справа № А40-44294/00-40-424), від 26.09.2001 (справа № А40-27196/01-56-259), від 20.08.2001 (справа № А40-26753/01-7-374) про стягнення із ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 заборгованості за контрактом від 25.07.1996 № 148/1697, а також копії ухвал ІНФОРМАЦІЯ_27 від 15.05.2003, якими за клопотаннями ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані рішення іноземного суду визнано і приведено до виконання на території України.
- листами ІНФОРМАЦІЯ_29 від 16.07.2014 № 186 та від 22.12.2014 № 478, відповідно до яких листів Прем'єр-міністра України ОСОБА_36 від 26.08.1996 № 64-2298/8 та № 64-2297/8 на адресу Голови ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_48 у документах Кабінету Міністрів України (відділ міждержавних відносин з Російською Федерацією) не виявлено.
- листом ІНФОРМАЦІЯ_21 від 16.06.2011 № 31-12110-3-8/4199 та листом ІНФОРМАЦІЯ_30 від 24.06.2011 № 7483-0-4-11-82 на адресу Кабінету Міністрів України про відсутність державних гарантій за зобов'язаннями ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ІНФОРМАЦІЯ_10 .
- листами ІНФОРМАЦІЯ_31 від 07.10.2014 № 3932-05/34844-05, відповідно до якого документів щодо гарантій Кабінетом Міністрів України за договорами ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ІНФОРМАЦІЯ_10 за номенклатурою справ відділу іноземних інвестицій і кредитів у 1996 році не виявлено.
- листами ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_32 » від 22.08.2014 № 026-04/5451 та від 07.11.2014 № 010-01/7360, згідно з якими вказаний банк було визначено агентом Уряду України із залучення іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України і ІНФОРМАЦІЯ_15 . Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 20.09.1995 № 852/95 гарантії або інші зобов'язання Уряду України, які надаються для забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за іноземними кредитами, підписують тільки ІНФОРМАЦІЯ_20 або голова ІНФОРМАЦІЯ_18 після прийняття Кабінетом Міністрів України в установленому порядку позитивного рішення з цього питання. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1996 № 1027 рішення про надання Кабінетом Міністрів України гарантій за іноземними кредитами оформлюються постановами Кабінету Міністрів України за поданням Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України.
ІНФОРМАЦІЯ_15 повідомив, що в межах виконання функцій фінансового агента Кабінету Міністрів України щодо кредитів, залучених державою або під державні гарантії, він не укладав кредитних угод із ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » щодо одержання іноземних кредитів під гарантійні зобов'язання Кабінету Міністрів України.
- листом ІНФОРМАЦІЯ_12 від 07.08.2014№14-08/2673-18259 з долученими копіями платіжних доручень, відповідно до яких ІНФОРМАЦІЯ_33 на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 та наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.12.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично перераховано:
- 28.12.2012 в сумі 58 815 270,83 рос. руб. (гривневий еквівалент 15 423 128,47 грн);
- 28.10.2013 в сумі 90 162 623,69 рос. руб. (гривневий еквівалент 23 252 940, 65 грн);
- лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.07.2014 № 10150/0/2-14, відповідно до якого державних гарантій за заборгованістю ЗАТ ПФК « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ІНФОРМАЦІЯ_4 не надавалося.
- протоколом огляду автоматизованої системи документообігу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.12.2017, яким установлено маніпуляції технічними можливостями системи, з метою призначення для розгляду справи № 5011-61/11340-2012 суддю ОСОБА_17 . За даними автоматизованої системи документообігу суду на момент надходження зазначеного позову ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме 20.08.2012 суддя ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_17 перебував у черговій щорічній відпустці до 23.08.2012, тому згідно вимог п. 3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням від 26.11.2010 № 30 Ради суддів України, автоматичний розподіл вказаного позову на суддю ОСОБА_17 не міг здійснюватися. 20.08.2012 о 17 год 25 хв начальник ІНФОРМАЦІЯ_34 ОСОБА_52 за усною вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_53 змінила в автоматизованій системі документообігу цього суду дані про відпустку судді ОСОБА_17 на 14 календарних днів і більше із зазначенням періоду з «06.08.2012 до 19.08.2012».
- протоколом огляду відомостей від 15.11.2021, наданих на підставі ухвали слідчого судді про телефонні з'єднання ОСОБА_17 , відповідно до якого голова ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_17 під час розгляду останнім позову ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема зафіксовано дзвінок ОСОБА_7 ОСОБА_17 23.08.2012 (перед постановленням ухвали від 27.08.2012, якою ОСОБА_17 витребував у відповідача та третіх осіб докази на підтвердження позову).
- наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.03.2011 № 4, відповідно до якого суддя ОСОБА_17 не був включений до спеціалізації і не мав права слухати справу щодо господарських спорів із заборгованості з постачання нафтопродуктів і природного газу, а тому йому не була підсудна справа за позовом ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку з цим указану справу було розподілено в іншій категорії спорів - «Спори, що виникають з договорів купівлі-продажу», що не стосувалась цієї категорії спорів.
- висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 26.06.2019 № 26920, відповідно до якого інформація про гарантування (поручительство) Україною як державою, її органами влади або посадовими особами, виконання зобов'язань ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ІНФОРМАЦІЯ_10 у копії листа від 26.08.1996 № 64-2297/8 відсутня. У копії листа від 26.08.1996 № 64-2298/8 вислів «Уряд України надає гарантії виконання Уповноваженою організацією зобов'язань по контрактам на постачання матеріально-технічних ресурсів» до зазначеної в тексті копії листа № 64-2297/8 уповноваженої Урядом України організації - ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » не стосується.
- науково-консультативний висновком Інституту держави і права імені ОСОБА_54 , відповідно до якого строк виконання ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » своїх зобов'язань перед ІНФОРМАЦІЯ_10 закінчився у 2004 році. Водночас максимальний строк давності (навіть з урахуванням переривання та зупинення строків) становить10 років (ст. 23 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року), а отже строк позовної давності у будь-якому випадку закінчився у 2010 році.
- рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.03.2014 у справі № 5011-61/11340-2012 (суддя ОСОБА_40 ), яким ухвалено:
- заяву Кабінету Міністрів України про перегляд рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 за нововиявленими обставинами задовольнити;
- рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 скасувати;
- прийняти нове рішення;
- у задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_4 до Кабінету Міністрів України та ІНФОРМАЦІЯ_13 про стягнення 3 239 652 269,73 грн відмовити повністю;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540 грн;
- здійснити поворот виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 в частині стягнення заборгованості у розмірі 38 676 069,12 грн;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 в дохід Державного бюджету України 38 676 069,12 грн.
- постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.04.2014 та постанова ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.08.2014, якими рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.03.2014 у справі № 5011-61/11340-2012 залишено без змін.
- висновком комісійної судово-економічної експертизи від 10.08.2023 № 3855, яким установлено, що висновок акта ревізії:
- стосовно наявності бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань для виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.09.2012 про стягнення коштів з державного бюджету впродовж 2012 - 2013 років документально підтверджується в частині невнесення протягом 2012 та 2013 років за КПКВК 3504030 змін до кошторисів щодо загального фонду державного бюджету;
- документально підтверджується в частині визначення сум перерахувань як зменшення активів (втрати активів - безповоротного зменшення активів через перерахування (сплату) коштів, що за текстом кваліфіковане перевіряючими як матеріальна шкода (збитки), заподіяна Державному бюджету України: у 2012 році на суму 58 815, 27 тис. рос. руб., гривневий еквівалент яких становить 15 423, 13 тис грн; у 2013 році на суму 90 162, 62 тис. рос. руб., гривневий еквівалент яких становить 23 749, 83 тис гривень (з урахуванням витрат ІНФОРМАЦІЯ_35 на придбання російських рублів).
- висновком додаткової судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 12.04.2023 № 2845/23-39/11492/23-39, відповідно до якого з об'єктивного змісту рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 убачається, що суд дійшов висновку про наявність гарантії Уряду України за борговими зобов'язаннями ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ІНФОРМАЦІЯ_10 та обґрунтовує такий висновок посиланням на листи Прем'єр-міністра України ОСОБА_36 від 1996 року.
- протоколом десятого засідання Змішаної Російсько-Української комісії по співробітництву від 02.07.2004 за підписом Прем'єр-міністра ОСОБА_15 та голови ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_55 , відповідно до пункту 3.2.5 якого українська сторона зобов'язалася сприяти процедурі виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості українських оптових покупців, за раніше отриманий, але не оплачений природний газ. Беручи участь у роботі цієї Комісії та очолюючи на той час Уряд України, ОСОБА_15 достовірно знав про відсутність зобов'язань України, її органів влади та установ перед ІНФОРМАЦІЯ_10 або безпосередньо перед РФ за заборгованістю ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
Якби гарантії України існували, то у протоколі засідання вказаної Комісії було б зазначено, що українська сторона зобов'язалася повернути кошти за раніше отриманий, але не оплачений природний газ.
- протоколом огляду відеозапису « ОСОБА_56 понять, что он не может выпустить ОСОБА_57 », у якому ОСОБА_15 у випуску новин «Факти» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_36 » говорить таке: «Сьогодні партнери ОСОБА_57 сидять по різним тюрмам у різних країнах світу. Сьогодні Україна платить за ОСОБА_58 борги за газ, який вона реалізувала на території України, а кошти перевела в офшорні зони. На ці питання треба щоб відповіді дав суд, якого вона уникає і блокує правосуддя… Я повинен був сказати, що моїх повноважень тут недостатньо і, з моєї точки зору, тут повинен дати відповідь на це питання суд. І ОСОБА_57 в цьому також зацікавлена повинна бути. Якщо вона дійсно не скоювала злочин, суд дасть відповідь. Скоювала, заплати кошти і тоді проси чи вимагай звільнення. До речі, закони України зараз це дозволяють, якщо людина заплатила».
- протоколом огляду відеозапису під назвою «Videoplayback (2)», у якому на запитання журналіста телеканалу Євроньюз: «Тобто, на Вашу думку, ЄС помиляється, коли критикує Україну за цю справу, але складається враження, що є інші причини, приміром той факт, що ОСОБА_59 закрила компанію, яка була близька до інтересів Вашої партії», ОСОБА_15 відповідає таке: «В цій справі неможливо не враховувати суди, які відбулись вже в інших країнах світу, і у США - це справа ОСОБА_60 , і в Росії - це справа генерала ОСОБА_61 , щоб вона довела свою невинність».
- протоколом огляду виступу ОСОБА_16 від 14.10.2011 у випуску новин «Наголос дня», де він говорить: «За эти 405 миллионов долларов, которые с нас сейчас требует Министерство обороны, ну кто-то должен ответить. Да, наверное, кто должен ответить - те, кто принимал эти решения, взвалил этот долг на страну, на государство. Поэтому, если соответствующие органы такое дело возбудили, значит у них были основания возбудить».
- постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 05.04.1999 «Про деякі питання щодо погашення заборгованості за спожитий російський природний газ», прийнята за ініціативою Голови ІНФОРМАЦІЯ_37 ОСОБА_16 (його віза стоїть на оригіналі проєкту постанови і відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи цей підпис виконано ним), відповідно до якої прийнято рішення про сприяння ІНФОРМАЦІЯ_38 підприємствам, що належать до сфери його управління у проведенні розрахунків з погашення їх кредиторської заборгованості перед корпорацією «Єдині енергетичні системи України» та заборгованості корпорації перед ІНФОРМАЦІЯ_4 за спожитий природний газ. Пунктом 7 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_39 має повідомити в установленому порядку Уряд Російської Федерації про прийняття даної постанови, а також про те, що вона не може тлумачитися як взяття Кабінетом Міністрів України на себе відповідальності за виконання корпорацією «Єдині Енергетичні системи України» зобов'язань перед ІНФОРМАЦІЯ_4 .
- листом ІНФОРМАЦІЯ_40 від 10.06.2011 на адресу Прем'єр-міністра України про сприяння в погашенні заборгованості за борги «ЄЕСУ» в сумі 405, 5 млн дол США. Лист надійшов до Кабінету Міністрів України без додатків дипломатичними каналами, зокрема супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_41 від 13.06.2011 № 610/11-123/1-2028. На виконання цієї резолюції Прем'єр-міністра України ОСОБА_16 від 22.06.2011 № 29979/15/1-11, він доручив ІНФОРМАЦІЯ_42 ОСОБА_62 повідомити в установленому порядку російську сторону, що питання, порушене у вищевказаному листі вивчається зацікавленими центральними органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання. У відповідності до цією резолюції, ІНФОРМАЦІЯ_41 листом № 610/6111-250-2184 доручило Послу України в РФ ОСОБА_63 повідомити російську сторону. Листом від 30.06.2011 № 6111/22-200-2595 Посольство України в Російській Федерації повідомило ІНФОРМАЦІЯ_43 , що питання, порушене в листі ІНФОРМАЦІЯ_40 від 13.06.2011, щодо погашення заборгованості ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ІНФОРМАЦІЯ_10 передано за призначенням та перебуває на розгляді заінтересованих міністерств та відомств України, а також відповідних суб'єктів господарювання України. Про жодні гарантії та визнання зазначеного боргу за державою у вказаних документах не йдеться.
- листом Прем'єр-міністра України ОСОБА_16 від 23.06.2011 № 6533/0/2-11 на адресу Голови ІНФОРМАЦІЯ_23 з інформацією про надходження названого листа ІНФОРМАЦІЯ_40 щодо погашення заборгованості в сумі 405,5 млн дол США за природний газ, а також про те, що ОСОБА_47 як керівник « ІНФОРМАЦІЯ_11 » здійснила спробу заволодіти державними коштами шляхом переведення заборгованості цієї корпорації на Державний бюджет України, з проханням дати кримінально-правову оцінку її діям. Указаний лист направлено у зв'язку з надходженням листа ІНФОРМАЦІЯ_40 від 10.06.2011 (п. 39), однак до нього уже долучено додатки на 166 аркушах.
- листом за підписом ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_64 до ІНФОРМАЦІЯ_44 про вступ прокурора у господарську справу за позовом прокурора та показання свідка ОСОБА_65 - співробітниці ІНФОРМАЦІЯ_45 , якій радник ОСОБА_16 надав вказівку не надсилати цей лист до ІНФОРМАЦІЯ_44 .
- ініціативним запитом ІНФОРМАЦІЯ_45 від 30.08.2012 № 10924/0/2-12 до ІНФОРМАЦІЯ_46 про надання документів і відомостей щодо взаємовідносин ІНФОРМАЦІЯ_4 та ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », а також наявного листування між уповноваженими органами України та РФ щодо укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів, пов'язаних з постачання матеріально-технічних ресурсів та продукції виробничо-технічного призначення для потреб ІНФОРМАЦІЯ_4 упродовж 1996 - 2000 років (отримані на цей запит документи надані до ІНФОРМАЦІЯ_3 представником Кабінетом Міністрів України за довіреністю ОСОБА_16 та лягли в основу судового рішення про задоволення позову).
- довіреністю від 27.08.2012 № 10750/0/2-12, якою ОСОБА_16 уповноважив свого радника представляти ІНФОРМАЦІЯ_47 в судах, що суперечило ч. 2 ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», адже його інтереси в судах представляє ІНФОРМАЦІЯ_48 . Видача такої довіреності є унікальною, оскільки в жодних інших судових справах такі довіреності не видавались. Довіреність датована 27.08.2012 - у дату, коли суддя ОСОБА_17 постановив ухвалу про витребування в Кабінеті Міністрів України документів на підтвердження позову ІНФОРМАЦІЯ_4 .
- листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 32-472-дск від 10.10.2018, відповідно до якого 28.11.2012 (перед винесенням колегією суддів КАГС постанови від 03.12.2012 про залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову) ОСОБА_7 приходив до ІНФОРМАЦІЯ_49 за замовленням представника Кабміну у цій справі - радника ОСОБА_16
- листом ІНФОРМАЦІЯ_50 від 14.11.2012 № 70/6/3671нт щодо направлення додаткових доказів про наявність нібито гарантійних зобов'язань держави України перед ІНФОРМАЦІЯ_51 за боргами ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », які лягли в основу постанови ІНФОРМАЦІЯ_52 від 03.12.2012 про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Лист адресований Голові ІНФОРМАЦІЯ_52 ОСОБА_7 на ньому виконано ним резолюцію « ОСОБА_66 пр.долучити до справи 15.11.12р.» і містить підпис ОСОБА_7 .
З урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_53 не було учасником господарської справи, воно не могло подавати до суду докази, а тому ні ОСОБА_7 , ні колегія суддів КАГС не мали права долучати ці документи до господарської справи і використовувати їх в доказуванні.
ОСОБА_7 не мав права втручатися у професійну діяльність судді ОСОБА_67 та давати вказівки про те, які документи останній має долучити до господарської справи.
- висновком за результатами судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 249/25-36 від 20.05.2025, відповідно до якої текст виконаної ОСОБА_7 резолюції « ОСОБА_66 пр.долучити до справи 15.11.12р.» за своїм об'єктивним змістом відображає обов'язкову для виконання вказівку до виконання певної дії - долучення наданих копій окремих документів кримінальної справи № 2312 до господарської справи № 5011-61/11340-2012 та не містить будь-яких альтернативних способів виконання вказівки, окрім як долучення документів до справи.
- висновком економічного дослідження від 10.02.2025, відповідно до якого рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 у справі № 5011-61/11340-2012 від 10.09.2012 щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання ІНФОРМАЦІЯ_33 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання рішення суду , на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 грошових коштів в сумі 3 113 053 506, 26 грн впливає на всі ключові показники економічної безпеки України та створює загрози економічній безпеці України.
- протоколі огляду автоматизованої системи документообігу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.12.2017, відповідно до якого встановлено маніпуляції технічними можливостями системи з метою призначення для розгляду справи № 5011-61/11340-2012 колегію суддів у складі ОСОБА_67 , ОСОБА_68 та ОСОБА_69
- листом ІНФОРМАЦІЯ_12 від 08.02.2013 № 5-03/778-3208, з якого вбачається, що у разі виконання рішення судді ОСОБА_17 від 19.09.2012 може завдати непоправної шкоди державним інтересам.
Всупереч тверджень апелянта, що в ухвалі слідчий суддя вже стверджує про те, що вина підтверджується матеріалами провадження, то як вбчається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя наголосив на тому, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. У межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вдаватися до оцінки наявності в її діях складу кримінального правопорушення чи конкретних кваліфікуючих ознак, на що вказувала сторона захисту.
Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважав їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до інкримінованого злочину за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.
Перелічені матеріали досудового розслідування підтверджують відображені у повідомленні про підозру обставини щодо вчинення ОСОБА_7 умисних дій, а саме вчинення діяння на шкоду економічній безпеці України, чим надав іноземній державі - Російській Федерації та її представникам - ІНФОРМАЦІЯ_5 допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих систем документообігу ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та незаконного втручання в діяльність суддів цих судів, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Також слідчий суддя врахував, що відомості, які містяться в долучених слідчим матеріалах, загалом узгоджуються між собою та відповідають обставинам, викладеним в підозрі ОСОБА_7 .
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони, в сукупності, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_70 , з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України,є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобіганню ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_7 враховано обставини, передбаченні ст. 178 КПК України.
Таким чином слідчим суддею досліджено доводи викладені в клопотанні та з урахуванням тяжкості та суспільної небезпечності кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , а також наявності ризиків на які посилалась сторона обвинувачення, обґрунтовано дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Всупереч твердження апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вище викладеним.
Оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, клопотання слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , на строк до 12.09.2025 року, включно.
Твердження апелянта, що до підозрюваного ОСОБА_7 , можливо було застосувати запобіжний захід у вигляді застави, колегія суддів не приймає до уваги у зв'язку з наступним.
Згідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
А тому, враховуючи, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України, слідчий суддя вірно продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , до 12.09.2025 включно, без визначення розміру застави.
Доказів того, що ОСОБА_7 , за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Відтак, колегією суддів, під час розгляду даної апеляційної скарги, з доповненнями захисника не встановлено обставин, які б вказували на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою.
Щодо тверджень апелянта про порушення правил предметної підсудності при розгляді вказаного клопотання то вони не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, виходячи з наступного.
Як встановлено колегією суддів, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 за підозрою колишнього Президента України ОСОБА_15 , колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_16 , колишнього Голови ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_17 у державній зраді за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України, здійснюється Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань.
Крім цього, процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи, що юридична адреса Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань - м. Київ, 01011, вул. Панаса Мирного, 28, а юридична адреса Офісу Генерального прокурора - м. Київ, вул. Різницька, 13- 15, які територіально знаходяться у Печерському районі м. Києва, тому клопотання слідчим подано в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Однак є слушними твердження апелянта, про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, відповідно до положень ч. 1 ст. 199 КПК України, однак строк дії попередньої ухвали закінчувався 18.07.2025, а клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано 14.07.2025. Проте дана обставина не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, виходячи з того, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ч. 4 ст. 199 КПК України.
Доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не проголошувалась, а копію її короткого тексту, було видано учасникам секретарем судового засідання 15.07.2025, то такі твердження не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які потягли б за собою скасування оскаржуваної ухвали, відповідно до положень ст. 412 КПК України. Також дана обставина не може бути єдиною для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що вона відповідає положенням ст. 370 КПК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4