Провадження № 33/803/2413/25 Справа № 175/13437/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
13 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності адвоката Божина Я.В.,
апеляційну скаргу адвоката Божини Я.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року встановлено, що відповідно до протоколу серії ААД № 982193 від 12 липня 2024 року, 12.07.2024 року о 22-08 год., м. Краматорськ, вул. Фадєєва біля буд 10, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Land Cruiser 70» номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», результат тесту склав 0,97 %, чим порушив п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник Божина Я.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження в праві закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при розгляді даної справи було порушено право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП, оскільки клопотання про передачу даної справи для розгляду за місцем проживання ОСОБА_1 судом було проігноровано. Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи направлялось на протязі року декілька разів, проте судом не було надано такої можливості. Наголошує, що справа взагалі не розглядалась.
Звертає увагу, що суд як на доказ спирався на відеозапис, зроблений на телефон, про що вказано і в протоколі про адміністративне правопорушення. Вважає, що суд належним чином не дослідив відеозапис, який, крім іншого було зроблено в темний час доби. При цьому, свідків залучено не було. Тому вважає такий доказ неналежним.
Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений біля якогось ставка, тобто водойми, в кілометрі від селища Щабелівка після комендантської години, і поліція відмовилась викликати ВСП, не зважаючи на те, що транспортний засіб є власністю військової частини, а ОСОБА_1 разом з військовою ОСОБА_2 їхали зі шпиталю, який розташований в смт. Олександрівка Дніпропетровської області. Зауважує, що в протоколі місцем вчинення правопорушення зазначено м. Краматорськ, біля буд. 10 по вул. Фадєєва, що свідчить про розбіжності та не відповідає дійсності, та зазначеним в протоколі обставинам, що і були встановлені під час судового розгляду. Зазначає, що з відеозапису чітко видно ґрунтову дорогу та відсутність будинків. Звертає увагу, що в м. Краматорську взагалі відсутня вул. Фадєєва, будинок10.
Вказане свідчить про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, де було вчинено правопорушення і за якою адресою складався протокол, тобто протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Із долученого відеозапису неможливо встановити час, місце зупинки транспортного засобу.
Вважає, що працівниками поліції порушеного процедуру огляду ОСОБА_1 , оскільки його проведено саме працівниками поліції, а не в порядку ст. 266-1 КУпАП.
Просить врахувати письмові показання свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що були долученні стороною захисту під час апеляційного розгляду.
Позиції сторін в суді :
В судовому захисник адвокат Божина Я.В. просила її апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про місце, день та час судового розгляду.
Висновки суду:
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскарженою постановою встановлено, що 12.07.2024 року о 22-08 год., м. Краматорськ, вул. Фадєєва біля буд 10, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Land Cruiser 70» номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», результат тесту склав 0,97 %, чим порушив п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Хоча в апеляційній скарзі захисник наполягає, що ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказами, дослідженими як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 982193 від 12 липня 2024 року, з якого вбачається, що 12.07.2024 року о 22-08 год., м. Краматорськ, вул. Фадєєва біля буд 10, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Land Cruiser 70» номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», результат тесту склав 0,97 %, чим порушив п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-квитанція «Drager Alcotest 6820» тест № 1190 від 12.07.2024 року (результат - 0,97 проміле), в якій мається особистий підпис водія ОСОБА_1 ;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , результат склав 0,97 проміле. З результатом вказаним в акті водій ОСОБА_1 погодився, про що мається його особистий підпис;
-свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки,
-рапортом інспектора Лушпа І., в якому викладені підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення за участю водія ОСОБА_1 ;
-диском з відеозаписом подій 12.07.2024 року.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту враховує письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте критично ставиться до таких пояснень в частині відсутності складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_1 , що передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такі спростовуються дослідженими вище письмовими доказами в справі, яким суд дав повну та обґрунтовану оцінку. Показання як ОСОБА_1 , так і свідка ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції вважає направленими на уникнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 12.07.2024 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Доводи апелянта щодо неналежного врахування судом його статусу військовослужбовця, були предметом розгляду в суді першої інстанції, і суд обґрунтовано відкинув їх.
Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Що стосується доводів апелянта про невідповідність протоколу про адміністративного правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП та фактичним обставинам щодо місця вчинення правопорушення, оскільки в ньому невірно зазначено місце вчинення правопорушення, то такі доводи ні є слушними з огляду на таке:
Як вбачається з матеріалів справи та долучених захисником відповідей виконавчого комітету Краматорської міської ради, місце, яке зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, м. Краматорськ, вул. Фадєєва біля буд. 10, хоча і розташовано у с. Шабельківка, проте останнє відноситься до Краматорської міської територіальної громади. І ця вулиця після перейменування називається вулиця Мисливська. Таким чином, як в протоколі, так і в оскарженій постанові правомірно вказано, що місце вчинення правопорушення м. Краматорськ. Вказівка на стару назву вулиці на змінює її фактичну наявність та не породжує сумніви в установлені місця вчинення правопорушення.
Тож, апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що мали місце порушення закону працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 982193 від 12 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Під час апеляційного розгляду не встановлено порушення права на захист через не ознайомлення з матеріалами справи. Так, з матеріалів справи та оскарженої постанови судді 1-ї інстанції вбачається, що захисника Божину Я.В. було ознайомлено з матеріалами справи, шляхом направлення копій адмінматеріалу на її електронну адресу, але через технічну неможливість надсилання відеозапису через електронну пошту суду, не було відправлено відеоматеріал, про що їй було повідомлено на адресу її електронної пошти разом з напревленими матеріалами (а.с. 30).
З приводу цього суд зазначив, що ані особа, що притягається до адмінвідповідальності, ані його захисник за час розгляду справи не з'являлись в судові засіданні або в приміщення суду для особистого ознайомлення з матеріалами справи.
Під час апеляційного розгляду всі матеріали, в тому числі і відеозапис, що було долучено до матеріалів справи, були завантажені до підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», про що повідомлено ОСОБА_1 та його захисника Божину Я.В. (а.с. 96).
Доводи сторони захисту щодо порушення правил підсудності при розгляді даної справи суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Так, відповідно до ч. 1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Будь-яких застережень щодо іншого порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП вказана норма закону не містить.
Тож, постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Божини Я.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин