Провадження № 33/803/2590/25 Справа № 199/8318/25 Суддя у 1-й інстанції - ДЯЧЕНКО І. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
13 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
захисника адвоката Ігнатова Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Ігнатова Є.Є., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, звільнено від сплати судового збору, -
постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 липня2025 року встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08.06.2025 серії ЕПР1 № 355149 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій ОСОБА_1 08.06.2025 о 10:15 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Ярослава Чалого (Алмазна), керував транспортним засобом «ВАЗ 210930-20», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника поліції № 5. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову скаргу захисник адвокат Ігнатов Є.Є., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. З відеозапису, який міститься в матеріалах справи не вбачається, яка була підстава зупинки транспортного засобу та чи взагалі вона була.
Звертає увагу суду, що у даному випадку факт зупинки транспортного засобу саме під керуванням ОСОБА_1 відсутній, докази на підтвердження даного факту матеріали справи не містять.
Наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що матеріали справи не містять відеозапису первісного спілкування із ОСОБА_1 , під час якого на останнього здійснений психологічний тиск.
Зазначає, що з доданого до матеріалів справи відеозапису, вбачаються ознаки його коригування, адже відеозапис є неповним та не безперервним, оскільки відеозаписі відсутній першочерговий діалог поліцейських з ОСОБА_1 , факт керування та факт психологічного тиску поліцейських на ОСОБА_1 . На відеозаписах відсутній проміжок часу з 10:18 по 10:20.
Стверджує, що матеріали справи не містять доказів, щоб поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 в інкримінований час керував транспортним засобом, що є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Так відеозаписом поліцейських взагалі не зафіксовано рух автомобіля та не зафіксовано його зупинку. Матеріали справи не містять й інших доказів на підтвердження вказаного факту, зокрема рапорту поліцейських, показань свідків.
Зауважує, що в протоколі час керування зазначено 08.06.2025 року о 10 год. 15 хв., проте в цей час ОСОБА_1 перебуває на пасажирському місці в автомобілі поліцейського поряд із поліцейським (що відображено на відеозаписі), що свідчить про те, що ОСОБА_1 фізично не міг керувати о 10-15 годині 08.06.2025 року транспортним засобом.
Звертає увагу, що з письмових пояснень ОСОБА_1 слідує, що 08.06.2025 року він дійсно перебував поруч з поліцейськими, які зазначили, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння і запропонували пройти огляд, на що ОСОБА_1 погодився кивнувши головою. Далі ж, один із поліцейських відвів ОСОБА_1 з поля зору зйомки бодікамери та почав психологічно тиснути та наполягати, щоб ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, бо це економить час та буде менше проблем з військовою частиною. Через свою необізнаність у даних справах, ОСОБА_1 погодився на його пропозицію. Поліцейський проінформував, що треба сказати на відеозаписі, далі ОСОБА_1 сів в автомобіль до іншого поліцейського, де і зафіксовано на відеозаписі, як ОСОБА_1 впевнено відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, яке і долучено до матеріалів справи.
Наголошує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , отже огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений з істотним порушенням Порядку № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП. На підставі викладеного докази, які додані до протоколу, є недопустимими.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю його захисника Ігнатова Є.Є.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що 08.06.2025 о 10:15 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Ярослава Чалого (Алмазна), керував транспортним засобом «ВАЗ 210930-20», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника поліції № 5. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 355149 від 08.06.2025 року; актом огляду на стан сп'яніння, згідно з яким працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, однак останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager»; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.06.2025; відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських.
ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП за ознакою за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського.
Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, що підтверджується матеріалами справи та факт наявності у водія ознак сп'яніння та відмову від проходження огляду на вимогу поліцейського, останнє не оспорюється стороною захисту.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а твердження захисника про переривання фіксування та ознаки корегування, не спростовує зазначених обставин, оскільки на наданому відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає. Більш того, захисник не зазначає, що якісь обставини викривлені, а лише вказує, що відеозапис поліцейських є не повним, однак дана обставина не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Відсутність у наданих файлах декількох хвилин не викривлює всіх фактичних обставин та не позбавляє можливості встановити істину у справі. Так, відповідно до відеозапису поліцейських у зупиненому автомобілі «ВАЗ 210930-20», державний номерний знак НОМЕР_2 на водійському місці перебуває ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського він представився та вийшов відкрити багажник. Поліцейським запитав, и вживав водій алкогольні напої та зазначив, що необхідно пройти огляд на стан сп'яніння. В подальшому, поліцейський зазначив, що у водія виявлені ознаки алкогольного сп'яніння із переліком цих ознак, та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння за на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, на що водій відповів відмовою. Після чого останньому роз'яснені права, складений протокол про адміністративне правопорушення та відсторонено водія від керування транспортним засобом.
Апеляційний суд зауважує, що під час спілкування із поліцейськими та складання протоколу щодо нього ОСОБА_1 не заперечив, що керував транспортним засобом, також не зазначив заперечень у протоколі. Крім того, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння була виваженою та впевненою, сумнівів в достовірності відмови ОСОБА_1 або здійсненні на нього тиску апеляційним судом не встановлено. Крім того, матеріали справи не містять даних щодо оскарження протиправних дій працівників поліції. Таку позицію апеляційний суд вважає способом захисту задля можливості уникнути від адміністративної відповідальності та відповідно від адміністративного стягнення.
Норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не зобов'язують саме фіксування факту керування транспортним засобом, вказані обставини доводяться на підставі сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи, в даному випадку, усі досліджені докази поза розумним сумнівом доводять, що транспортним засобом «ВАЗ 210930-20», державний номерний знак НОМЕР_2 керував саме ОСОБА_1 . Крім того, захисник зазначаючи, про відсутність доказів факту керування саме ОСОБА_1 , не зазначив, хто саме тоді керував транспортним засобом.
Твердження захисника, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 10-15 годині, а фактично у цей час вже спілкувався із поліцейськими, є неспроможними. Апеляційний суд зауважує, що протокол - це фіксація правопорушення, в даному випадку правопорушення виявлене після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Отже, під час апеляційного перегляду не встановлено невідповідності фактичним обставинам та часу їх скоєння, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Доводи захисника, що ОСОБА_1 під час вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння надав згоду, оскільки кивнув головою, є хибними. Так, відповідно до відеозапису, поліцейський зазначив, що треба пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки наявний запах з порожнини рота, в цей момент ОСОБА_1 кивнув, та на думку апеляційного суду, вказане невербальне спілкування ОСОБА_1 свідчило лише про розуміння того, що зазначив поліцейський. Водночас саме вимогу на проходження огляду поліцейським висунуто пізніше, на що ОСОБА_1 беззаперечно відповів відмовою. Отже, факту погодження проходити огляд апеляційним судом не вбачається, оскільки на момент руху головою, пропозиції поліцейського висунуто ще не було.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, крім того, поведінка водія на дорозі звернула увагу працівників поліції, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Сторона захисту посилається на порушення порядку проведення огляду, оскільки ОСОБА_1 є спеціальним суб'єктом, однак вказані доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Статтею 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у заборонених місцях у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП не залежно від його статусу та місця роботи, оскільки суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є саме водій.
Факт перебування ОСОБА_1 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку. Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та відповідно протокол складено саме за ст. 130 КУпАП, як водія, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Апеляційний суд вважає, всі надані докази є належними та допустимими, протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, та у своїй сукупності, беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 вчинив правопорушення, які відрізняється підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 років.
Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Ігнатова Є.Є., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 липня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА