Провадження № 33/803/2589/25 Справа № 199/6670/25 Суддя у 1-й інстанції - ЛИСЕНКО В. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
13 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Кравцова В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 24.05.2021 (орган, що видав 5612), РНОКПП НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 від 14.09.2012, військовий квиток серії НОМЕР_4 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Приєднано на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до накладеного адміністративного стягнення невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами відповідно до постанови судді Костопільського районного суду Рівненської області від 26.11.2024, яка набрала законної сили 09.12.2024 та остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років 4 (чотири) місяці 14 (чотирнадцять) днів, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір, -
постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року від 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 27.04.2025 о 19:15 годині у місті Добропілля, пров. Курчатова, 1, в порушення п. 2.1-а) Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz ML320», н.з. НОМЕР_5 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою судді Костопільського районного суду Рівненської області на строк 3 роки від 09.12.2024. Правопорушення вчинено ОСОБА_1 повторно протягом року.
На зазначену постанову захисник адвокат Кравцов В.В., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що відповідно до довідки про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва) від 03.08.2025 року № 802/ДТ ОСОБА_1 15.07.2025 року під час захисту Батьківщини отримав вогнепальну травму та попутні тілесні ушкодження, внаслідок чого у період з 18.07.2025 року по 05.08.2025 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. Відповідно до довідки ВЛК від 05.08.2025 року № 2025-0804-1606-2286-3 тримана ОСОБА_1 травма відноситься до тяжких та останній потребує відпустки на лікування після поранення строком на 30 днів. Враховуючи фізичний стан ОСОБА_2 останній звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою тоді коли в нього виявилась така змога.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі викладеного, з урахуванням перебування ОСОБА_1 на тривалому лікарняному через бойове поранення, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року, щодо ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази що доводять наявність складу та події адміністративного правопорушення.
Вказує, що в матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1756306 від 27.03.2024 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Будь які інші Постанов про накладання адміністративні правопорушення в матеріалах справи відсутні.
Зауважує, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили. В матеріалах справи відсутня довідка про повторність адміністративного правопорушення. Отже, в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 - ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказами на доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що 27.04.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes-Benz ML 320 д.н.з. НОМЕР_5 , а тому не є суб'єктом відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Так, суд першої інстанції встановив, що вина ОСОБА_1 підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 313495 від 27.04.2025; копією постанови судді Костопільського районного суду Рівненської області від 26.11.2024, згідно якої ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1756306 від 27.03.2024, згідно якої водію ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування.
Аналізуючи відомості наведених доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Так, пунктом п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Крім того, п. 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджених наказом МВС України від 07.11.2017 року № 1395, визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП).
Водночас, в пункті 1 Розділу VII «Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно» визначено, що повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Повторність вчинення правопорушення, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Так, працівниками поліції виявлено, що на час виявлення правопорушення 27.04.2025 року, ОСОБА_1 вже притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, що підтверджується копією постанови судді Костопільського районного суду Рівненської області від 26.11.2024 р., відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Отже, беззаперечно встановлено, що останній керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року, що відповідає правовій кваліфікації, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне порушення протягом року до дати складання даного протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджує наявність ознаки повторності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Твердження сторони захисту про відсутність доказів факту керування транспортним засобом є неспроможними. Так, вимоги діючого КУпАП не вимагають обов'язкової відеофіксації керування транспортним засобом, доведеність даного факту підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.
Отже, відповідно до відеозапису поліцейських, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, належним та допустимим доказом, ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими зазначив, що він керував транспортним засобом із вказівкою на марку та д.н.з такого транспортного засобу, при цьому зазначив, що номерний знак, який наявний на автомобілі не відповідає номеру реєстрації, за що складено відповідна постанова за ч. 1 ст. 121-1 КУпАП. Під час спілкування із поліцейськими та складання протоколу ОСОБА_1 жодного разу не заперечив факт керування ним транспортним засобом та в протоколі зауважень не вказав.
На думку апеляційного суду факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 доведений поза розумним сумнівом. Крім того захисник не зазначає, що автомобілем керувала інша особа або такий автомобіль взагалі не перебував в стані руху, лише вказує, на відсутність доказів в матеріалах справи, що не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і слугували підставою для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження в справі, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Адміністративне стягнення у виді штрафу накладене відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Кравцова В.В., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Кравцова В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року, щодо ОСОБА_1 у справи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА