Провадження № 22-ц/803/8315/25 Справа № 172/1577/23 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
- за апеляційною скаргою Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод»,
на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко Тетяна Василівна,
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року, -
30.08.2023 року до Васильківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за Договором кредиту № 02-1/3к-31-16 від 10 серпня 2016 року у розмірі 691 280, 85 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 10 368, 21 грн.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року клопотання Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задоволено. Проведено заміну первісного позивача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» на його правонаступника - Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод».
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року позов Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412122) заборгованість за кредитним договором № 02-1/3к-31-16 від 10.08.2016 року у сумі 606648 (шістсот шість тисяч шістсот сорок вісім) гривень 59 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 606648,59 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 10441,73 грн.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 року у вигляді накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16 травня 2000 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), а саме: - нежитлове приміщення (реєстраційний номер майна № 1770602180000) за адресою: АДРЕСА_2 ; - квартира (реєстраційний номер майна № 1663455080000), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, несення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна; заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, які можуть знищити та/або зменшити вартість належного їй майна, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року виправлено описку у рішенні Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року, виключено з резолютивної частини рішення пункт про стягнення з відповідачки судового збору.
02.07.2025 рокувід Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод»надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування ухвали Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що ухвалою про виправлення описки суд першої інстанції фактично змінив резолютивну частину рішення, що є недопустимим.
Заміна кредитора у зобов'язанні є інститутом цивільного права, а сплата суми судового збору не є зобов'язанням в розумінні статті 509 ЦК України.
18.07.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко Тетяна Василівнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що відступлення прав вимоги було проведено з певними порушеннями, а тому на думку апелянта позивач не набув прав вимоги за кредитним договором. Так заміна кредитора проведена з порушенням вимог ст.18 Закону України «про споживче кредитування», оскільки позивач не є фінансовою установою, а тому суд першої інстанції безпідставно здійснив заміну позивача.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.3 а.с.28-29).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод»підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
10.08.2016 року між ПАТ «Комінвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 02-1/3к-31-16.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 755000,00 (сімсот п'ятдесят п'ять тисяч) гривень зі сплатою 15,50% відсотків річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 серпня 2021 року, на умовах, визначених цим договором.
Згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 року було змінено пункт 1.1. кредитного договору, виклавши його в новій редакції: «Кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 755000,00 (сімсот п'ятдесят п'ять тисяч) гривень зі сплатою 6% відсотків річних, починаючи з 01.02.2017 року, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 серпня 2021 року, на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.4 кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно на фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/365-366), в межах строку, що визначений п. 1.1. цього договору. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Згідно з пп. 2.4.1 кредитного договору сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок кредитора № 22080011140124, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на вихідний чи святковий день, то граничним терміном сплати нарахованих відсотків є перший наступний робочий день.
З виписки/особового рахунку ОСОБА_1 за договором № 02-1/3к-31-16 вбачається, що ПАТ «Комінвестбанк» видав позичальнику кредит в сумі 755000,00 грн.
З розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту № 02-1/3к-31-16 вбачається, що 10.08.2016 року банк видав ОСОБА_1 визначив розмір процентів за користування кредитом, що повинні сплачуватися позичальником щомісячно, починаючи з 30.09.2016 року і закінчуючи 10.08.2021 року. Крім цього, встановлено, що 10.08.2021 року ОСОБА_1 сплачує 10.08.2021 року суму кредиту у розмірі 755000,00 грн.
Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором станом на 24.08.2023 року становить 691280,85 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 682858,57 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 8422,28 грн.
Згідно з наданим розрахунком ОСОБА_1 сплачувала кошти після закінчення дії договору, починаючи з вересня 2021 року і до серпня 2023 року на загальну суму 72141,43 грн.
Сторони погодили строк дії договору до 10.08.2021 року, тому, починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами в сумі 8422,28 грн. не підлягає задоволенню.
Оскільки після закінчення строку кредитування - 10 серпня 2021 року відсотки за договором № 02-1/3к-31-16 не могли бути нараховані, то всі платежі, здійснені ОСОБА_1 після 10.08.2021 року, мають бути спрямовані на погашення (зменшення) тіла кредиту.
Зокрема, встановлено, що після закінчення строку кредитування (серпень 2021 року) відповідачка сплатила кошти на рахунок банку на загальну суму 73495,55 грн., однак які кредитором були помилково віднесені на рахунок нарахованих ним процентів, хоча пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно на фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/365-366), в межах строку, що визначений п. 1.1. цього договору, тобто до 10 серпня 2021 року.
Таким чином, самим кредитним договором встановлено, що нарахування відсотків після закінчення строку кредитування не здійснюється.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов до висновку, що сума коштів сплачена відповідачкою після закінчення строку кредитування - 73495,55 грн. підлягає зарахуванню до тіла кредиту, тому з відповідачки слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 606 648,59 грн.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Щодо рішення.
10.08.2016 року між ПАТ «Комінвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 02-1/3к-31-16.
Як вбачається з п.1.2 кредит наданий Позичальнику на споживчі потреби, тобто це споживчий кредит.
АТ «Комінвестбанк» (первісний кредитор) та ОП «Ужгородський коньячний завод» (новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 березня 2024 року, за яким банк шляхом продажу відступив ОП «Ужгородський коньячний завод» право вимоги за кредитним договором (т.2 а.с.115-116).
Відповідно до п. 2.1 договору про відступлення права вимоги від 15.03.2024 року новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в національній валюті України, що становить 700036,40 грн., на підтвердження чого позивачем надано оригінал меморіального ордеру від 15.03.2024 року (т.2 а.с.117).
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
Відповідно до п.13 ст.1 Закону України «Про факторинг», факторинг - послуга або декілька послуг, що надає фактор на підставі договору факторингу.
Послуги з факторингу - це фінансова послуга, за якою компанія-постачальник продає свої неоплачені рахунки-фактури (дебіторську заборгованість) факторинговій компанії (фактору) задля швидкого отримання коштів. Фактор одразу виплачує постачальнику частину суми рахунку (зазвичай до 90%), а потім самостійно стягує повну вартість з покупця. Це дозволяє постачальнику покращити ліквідність, уникнути ризиків неплатежів та отримати кошти для поповнення оборотного капіталу.
Враховуючи, що Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод» надає послуги з факторингу, на нього не розповсюджуються обмеження, встановлені ч.2 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування».
Тож доводи, викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко Тетяна Василівна не впливають на правильність рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року, а тому зазначена апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо ухвали при виправлення описки.
У постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2024 справа № 990/162/23 (11-240заі24): зазначено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
16. Наведені норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
17. У розумінні процесуального закону описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо.
18. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
19. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
20. Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.
21. Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року виправлено описку у рішенні Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року, виключено з резолютивної частини рішення пункт про стягнення з відповідачки судового збору, тобто фактично змінена резолютивна частина рішення, тобто змінена суть ухваленого судом рішення, а тому апеляційна скарга Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що оскаржуєма ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко Тетяна Василівна залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» задовольнити.
Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року скасувати.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412122) понесені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 18.11.2025 року.
Судді: