Провадження № 22-ц/803/8686/25 Справа № 201/10746/24 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, припинення право спільної сумісної власності на майно та стягнення грошової компенсації за його частину,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попов Віталій Гаврилович,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Співак Олексій Миколайович,
на рішення Соборного районного суду міста Дніправід 01 липня 2025 року,-
02 вересня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, яку позивачка назвала позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, та у якій вона просила: стягнути зі ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію замість її частки у спільній сумісній власності в розмірі 1/2 вартості відчуженого транспортного засобу Honda Civic 5D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 року випуску, на загальну суму 155 490 грн.
24 вересня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , у якому він просив визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя: квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2400314612101, загальною площею 66.2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинити його право спільної сумісної власності на цю квартиру та стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за одну другу частку її ринкової вартості у розмірі 1 378 350 грн.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніправід 01 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, припинення право спільної сумісної власності на майно та стягнення грошової компенсації за його частину відмовлено.
16.07.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попов Віталій Гавриловичнадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Соборного районного суду міста Дніправід 01 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що наявність письмової згоди позивача на продаж спірного автомобіля була обов'язковою умовою, проте суд першої інстанції це питання не з'ясував.
Також, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би підтверджували витрачання саме коштів отриманих від продажу автомобіля в інтересах сім'ї.
07.08.2025 рокувід ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Співак Олексій Миколайовичнадійшла апеляційна скарга, в якій просить суд, скасувати рішення Соборного районного Суду м. Дніпра від 01 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов частково:
- Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя: 4/5 частини квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2400314612101, загальною площею 66.2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на 4/5 частини квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2400314612101, загальною площею 66.2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 4/5 частини квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2400314612101, загальною площею 66.2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості 4/5 частини квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2400314612101, загальною площею 66.2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в сумі що становить 1 238 270 грн. (один мільйон двісті тридцять вісім тисяч двісті сімдесят гривень). 4) В іншій частині рішення Соборного районного Суду м. Дніпра в межах справи 201/10746/24 від 01.07.2025 року залишити без змін.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що у договорі купівлі продажу від 06.09.2012 року вказано, що сторони придбали квартиру за рахунок спільних коштів, тобто за рахунок спільного майна (коштів подружжя), при цьому не має значення в яких саме частках придбане майно було оформлене, оскільки за усталеною практикою Верховного Суду реєстрація майнових прав на одного з подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
18.09.2025 року від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Співак Олексій Миколайович надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить суд, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
25.09.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попов Віталій Гаврилович надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 01.07.2025 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій частині залишити без змін.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с.29,31,58-59).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
22 січня 2011 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом № 1, між сторонами було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35, 36).
У шлюбі сторонами було придбане наступне майно:
1) На праві спільної часткової власності, - квартиру АДРЕСА_2 , яка була придбана 06.09.2012 року та 1/5 частки якої належала Відповідачу, 4/5 частки якої належала Позивачу (а.с.93, 96);
2) На праві спільної сумісної власності, - автомобіль марки Ford Fiesta, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , червоного кольору, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , 2011 року випуску, який був придбаний та оформлений 04.04.2016 на ОСОБА_1 , знаходиться у розпорядженні Позивача;
3) На праві спільної сумісної власності, - автомобіль Honda Civic 5D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 року випуску, який був придбаний та оформлений 03.02.2014 на ОСОБА_2 , знаходився у розпорядженні Відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року у справі № 201/8730/18 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.111-112).
Після розірвання шлюбу позивачкою за первісним позовом придбано у відповідача за первісним позовом 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі продажу 1/5 частки квартири від 05.07.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 670 (а.с.19-20).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 20.09.2024, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 2 756 700 грн. (а.с.100-112).
29.05.2024 Відповідач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (справа №201/6231/24) з позовом до Позивачки про поділ спільного майна, - автомобіля марки Ford Fiesta, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , червоного кольору, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , 2011 року випуску, вимагаючи сплату на його користь грошової компенсації частки вартості автомобіля, у розмірі 143790,00 гривень. Ухвалами суду від 30.05.2024 у справі №201/6231/24 відкрито провадження у справі та вжито заходів забезпечення позову (а.с.22-25).
Позивачка за первісним позовом стверджує, що саме з наданих ОСОБА_2 в рамках справи №201/6231/24 доказів їй стало відомо, що 24.05.2017 року, він видав на ім'я ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважив його на продаж автомобіля Honda Civic 5D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 року випуску (а.с.21).
Також Позивачка за первісним позовом стверджує, що про продаж ОСОБА_2 автомобіля Honda Civic 5D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 раніше вона не знала, оскільки на той час вони з Відповідачем хоча формально і проживали разом, проте внаслідок розладів фактично не вели спільне господарство наслідком чого врешті стало розірвання шлюбу, та вказує на те, що ця обставина частково підтверджується змістом Рішення суду про розірвання шлюбу, де зазначено, що на час ухвалення рішення сторони тривалий час не проживають разом та не ведуть спільне господарство.
Адвокатами позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були направлені адвокатські запити до Головного сервісного центру МВС України стосовно вказаного автомобіля. Згідно відповіді на адвокатський запит ГСЦ МВС листом №31/1633А3-17971-2024 від 13.06.2024 повідомив, що автомобіль HONDA CIVIC, № кузова НОМЕР_1 , 03.02.2014 був зареєстрований за ОСОБА_2 . Згідно відповіді на адвокатський запит ГСЦ МВС листом №31/1763А3-19751-2024 від 02.07.2024 повідомив, що 08.09.2017 48 - автомобіль був проданий на підставі Договору купівлі-продажу № 6349/2017/615280 від 08.09.2017, укладеному в ТСЦ 6349; згідно Доручення продавця серії НМІ № 808716 від 24.08.2017, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_8 на довірену особу - ОСОБА_9 . Також зазначено, що 25.07.2019 в ТСЦ 2342 перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу № 2342/2019/1582911 від 25.07.2019, укладеного в ТСЦ. Згідно відповіді ТСЦ МВС №6349 від 27.08.2024, на адвокатський запит, копія договору купівлі-продажу з додатками, автомобіля HONDA CIVIC, № кузова НОМЕР_1 не може бути надана в зв'язку зі знищенням документів по закінченню трирічного терміну зберігання (а.с.14-16).
Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження №71 від 30.08.2024, середньоринкова вартість автомобіля Honda Civic 5D, на 30 липня 2024 року складає 310980 грн. (а.с.8-10).
Стверджуючи, що кошти від продажу автомобіля Honda Civic 5D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 року випуску були витрачені на потреби сім'ї, відповідач за первісним позовом надав суду копії договору на туристичне обслуговування №74673855 від 22.02.2017, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_10 про туристичну подорож до Єгипту подружжя ОСОБА_11 з їх двома малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мала відбутися з 22.04.2018 по 01.05.2018, та копії товарних чеків на оплату цього договору на загальну вартість 35755 грн. (а.с.56-61).
На підтвердження факту сімейної подорожі о Єгипту відповідач за первісним позовом також надав суду фотознімки із зображенням людей на відпочинку з написами «Шарм-Ель-Шейх», «Нубіан Вілладж Отель» тощо (а.с.71-74).
Щодо первісного позову.
В даному випадку, як встановлено судом, та не заперечується сторонами, спірний автомобіль Honda Civic 5D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1
було придбано та продано в період шлюбу між ними. При цьому, після продажу даного автомобіля, та до розірвання шлюбу між сторонами, минуло маже півтора року, а до подачі даного позову - сім років. Однак, посилаючись на те, що вона не знала про факт продажу цього автомобіля відповідачем за первісним позовом, та стверджуючи, що останній витратив кошти, отримані від продажу автомобіля на власні потреби, позивачка за первісним позовом жодних доказів цьому не надає.
На противагу цьому, відповідач за первісним позовом надав суду письмові докази сімейної туристичної подорожі сторін з їх двома малолітніми дітьми до Єгипту у період з 22.04.2018 по 01.05.2018 (через півроку після продажу автомобіля), та оплати цієї подорожі на загальну суму 35755 грн. І хоча суд не може взяти до уваги фотознімки із зображенням людей на відпочинку з написами «Шарм-Ель-Шейх», «Нубіан Вілладж Отель» тощо, які відповідач за зустрічним позовом теж надав суду на підтвердження цієї подорожі, оскільки суду не надано доказів того, хто саме, коли та за яких обставин зображений на цих фотознімках, однак факт того, що ця подорож таки мала місце, на переконання суду, відповідачем доведений, адже сторона позивачки за первісним позовом жодних доказів, які б цей факт спростовували, суду не надала взагалі.
Водночас, на думку суду, сам факт сумісної дороговартісної туристичної подорожі сторін з їх двома малолітніми дітьми до Єгипту через півроку після продажу спірного автомобіля, та більш ніж за півроку до їх розлучення, спростовує твердження позивачки за первісним позовом стосовно своєї необізнаності про продаж автомобіля із зазначенням того, що вони з відповідачем хоча формально і проживали разом, проте внаслідок розладів фактично не вели спільне господарство наслідком чого врешті стало розірвання шлюбу.
Посилання позивачки за первісним позовом в цьому контексті на рішення суду від 15 лютого 2019 року у справі № 201/8730/18 про розірвання шлюбу між сторонами, де зазначено, що на час ухвалення рішення вони тривалий час не проживають разом та не ведуть спільне господарство, суд прийняти до уваги не може, оскільки поняття «тривалий час» у цьому рішенні не конкретизоване, а ухвалювалося воно судом через дев'ять місяців після згаданої туристичної подорожі, та майже через півтора року після продажу спірного автомобіля і народження у сторін другої дитини.
Також суд не може залишити поза увагою доводи сторони відповідача за первісним позовом про те, що спірний автомобіль Honda Civic 5D він був змушений продати через потребу їх родини мати додаткові кошти у зв'язку із народженням другої дитини та відсутністю роботи, оскільки факт народження підтверджений документально, а те, що відповідач за первісним позовом не був у той час працевлаштований, позивачка за первісним позовом не спростувала, та жодних доказів з цього приводу суду не надала.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою за первісним позовом її позовні вимоги не доведено, належних та допустимих доказів на користь позову не надано, правові підстави для задоволення первісного позову відсутні.
Щодо зустрічного позову.
06 вересня 2012 року, сторони, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі (з 22 січня 2011 року до 15 лютого 2019 року), придбали квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, дана квартира була придбана ними не у спільну сумісну власність, а у спільну часткову власність: 1/5 частки - у власність ОСОБА_2 та 4/5 частки - у власність ОСОБА_1 .
В подальшому, 05 липня 2021 року, вже після розірвання шлюбу між сторонами, ОСОБА_2 продав свою частку в зазначеній квартирі ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором її купівлі-продажу.
Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами в цій частині, суд вважає, що визначившись із розміром часток, які належатимуть кожному з подружжя при укладенні нотаріально посвідченого договору під час придбання спірної квартири, сторони, у такий спосіб, одночасно з цим скористалися своїм правом на поділ цього об'єкту нерухомості між ними.
Договір, укладений 06 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одного боку (покупці) та родиною ОСОБА_12 з іншого боку (продавці), який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №10061, хоча й має назву лише як «Договір купівлі-продажу» квартири АДРЕСА_2 від 06 вересня 2012 року (а.с.93-96), але фактично є змішаним договором, у якому одночасно вирішено й питання розподілу цього майна між покупцями в частках.
Стосовно ж часткової власності сторін на спірну квартиру, яку вони придбали за договором від 06 вересня 2012 року, суд бере до уваги висновок Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі №707/2516/18, де вказано на те, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов'язків.
Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
В даному ж випадку позивач за зустрічним позовом не спростував того факту, що спірна квартира була придбана ним та його дружиною ОСОБА_1 у спільну часткову власність, та того факту, що розмір її часток, належних кожному з подружжя, було визначено домовленістю між ними, яка була закріплена нотаріально посвідченим договором її купівлі-продажу. При цьому ОСОБА_2 не тільки не надав жодного доказу того, що даний договір з його боку було укладено під впливом помилки, обману, насильства тощо, або цей договір був фіктивним чи удаваним, але й вимог про визнання його недійсним з таких чи подібних підстав, позивач за зустрічним позовом не висував.
Отже, аналізуючи наведене, суд доходить до висновку, що презумпція правомірності договору купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого сторони набули її у спільну часткову власність, в межах розгляду даної справи спростована не була.
Також не надав позивач за зустрічним позовом й жодного доказу того, що нотаріально посвідчений договір продажу його частки у спірній квартирі відповідачці за зустріним позовом, укладений ним в подальшому після розірвання шлюбу, був підписаний ним під впливом помилки, обману, насильства тощо, або цей договір був фіктивним чи удаваним. Не висував він і вимог про визнання цього договору недійсним з таких чи подібних підстав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.3.1. договору від 05 липня 2021 року щодо продажу 1/5 частки спірної квартири, належної позивачу за зустрічним позовом його колишній дружині ОСОБА_1 , він одержав грошові кошти за цю частку до підписання договору (а.с.19-20), доказів протилежного суду не надано, тому суд не може взяти до уваги його пояснення про те, що він не отримував коштів за продану ним частку квартири від покупця. До того ж, позивач за зустрічним позовом цей договір не оскаржує.
Таким чином, презумпція правомірності і цього правочину, пов'язаного із продажом ОСОБА_2 відповідачці за зустрічним позовом належної йому 1/5 частини спірної квартири, теж спростована не була.
Виходячи з викладеного, та з огляду на те, що спірна квартира належала сторонам на праві спільної часткової власності, з визначенням часток кожного з них у праві власності, а також враховуючи той факт, що позивач за зустрічним позовом розпорядився своєю часткою у спірній квартирі на власний розсуд, - продавши її відповідачці за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правові підстави для визнання цього об'єкту нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, припинення право спільної сумісної власності на майно та стягнення грошової компенсації за його частину, як того вимагає позивач за зустріним позовом, - відсутні.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Так, відповідно до ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.2 ст.65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
За змістом ч.4 ст.65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.1 та ч.2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попов Віталій Гавриловичспростовуються тим, що спірний автомобіль Honda Civic 5D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 було придбано та продано в період шлюбу між ними.
При цьому, після продажу даного автомобіля, та до розірвання шлюбу між сторонами, минуло маже півтора року.
Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Співак Олексій Миколайовичспростовуються тим, що спірна квартира була придбана ним та його дружиною ОСОБА_1 у спільну часткову власність, та те, що розмір її часток, належних кожному з подружжя, було визначено домовленістю між ними, яка була закріплена нотаріально посвідченим договором її купівлі-продажу.
Крім того, відповідно до п.3.1. договору від 05 липня 2021 року щодо продажу 1/5 частки спірної квартири, належної позивачу за зустрічним позовом його колишній дружині ОСОБА_1 , він одержав грошові кошти за цю частку до підписання договору (а.с.19-20).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попов Віталій Гаврилович та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Співак Олексій Миколайовичзалишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду міста Дніправід 01 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 18.11.2025 року.
Судді: