Провадження № 11-кп/803/2240/25 Справа № 199/2481/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024042220000195 від 07.12.2024 року,за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх і непрацездатних осіб не має, зареєстрований та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить оскаржений вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ст. 119 КК України. У разі залишення кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України, пом'якшити призначене покарання до 7 років позбавлення волі.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що обвинувачений незгоден із вироком та вважає його таким, що ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що аналіз обставин справи, встановлених судом першої інстанції, вказує на відсутність у діях ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_10 й те, що вони підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство через необережність.
На переконання захисника, про необхідність саме такої кваліфікації дій обвинуваченого свідчать: відсутність попереднього знайомства та конфлікту з потерпілим; наявність загрозливої ситуації для обвинуваченого; обставини використання ножа, а саме те, що ОСОБА_7 взяв ніж все після того, як як невідомі застосували відносно нього фізичну силу; одноразовий характер тілесного ушкодження; поведінка ОСОБА_7 після інциденту, а саме його сприянню виклику швидкої допомоги; стан алкогольного сп'яніння потерпілого, який відповідно до висновку експерту складав 3,47 % концентрації етилового спирту, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Вказує, що суд першої інстанції невірно оцінив досліджені докази, що призвело до необґрунтованих висновків.
Так, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших не містять відомостей про те, що ОСОБА_7 мав конфлікт саме з ОСОБА_10 або про те, що він цілеспрямовано завдав йому ножове поранення. Жоден з дев'яти допитаних свідків, не був очевидцем спілкування або конфлікту між обвинуваченим та потерпілим та не бачив момент нанесення удару.
Вказує, що висновком експерта № СЕ-19/104-25/7691-ТР від 25.02.2025, встановлено, що «колото - різані пошкодження на поверхнях футболки та худі потерпілого ОСОБА_10 утворені предметом, який має клинок з вістрям, обухом та лезом як і у ножа, вилученого 08.12.2024 при проведенні огляду місця події ... про утворення вищевказаних пошкоджень наданим ножем не надається можливим ... у зв?язку з відсутністю відображення окремих ознак слідоутворюючого предмету в пошкодженнях», тобто, не доведено що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні саме ножем, вилученим у ОСОБА_7 .
Висловлює незгоду із поясненнями експерта ОСОБА_15 щодо заподіяння тілесного ушкодження потерпілому "цілеспрямованим тичковим ударом без розмахувань" та зазначає, що при цьому не було враховано вчинення обвинуваченим дій у темряві, у стресовому стані, викликаному ситуацією загрози його життю та здоров'ю.
Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги наявність пом'якшуючих обставин, зокрема фактичного каяття ОСОБА_7 , сприяння ним у виклику швидкої допомоги потерпілому, а також відомості про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, за місцем проживання характеризується позитивно.
Вирок був оскаржений в апеляційному порядку також прокурором, втім під час апеляційного провадження прокурор від своєї апеляційної скарги відмовився, відмову було прийнято судом.
Оскарженим вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років.
До набрання вироком законної сили продовжено дію раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання час перебування його під вартою, у якості запобіжного заходу, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, з 07.12.2024 по 30.04.2025 включно.
Вирішено питання про долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, в сумі 6765.15 гривень.
ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Так, останній 07.12.2024 близько 20 години 50 хвилин вживав алкогольні напої за своїм постійним місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . Почувши шум у під'їзді вказаного будинку, ОСОБА_7 вийшов з квартири на сходовий майданчик четвертого поверху та піднявся по сходам між четвертим та п'ятим поверхами, в цей момент назустріч йому спустився по сходах раніше не знайомий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час спілкування між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт через шум у під'їзді, в ході якого у останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_10 .
Далі, 07.12.2024 близько 20 годин 55 хвилин ОСОБА_7 з метою реалізації виниклого злочинного умислу, пішов до свого постійного місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де в кухонній кімнаті на столі правою рукою взяв ніж, після чого повернувся на сходовий майданчик між четвертим та п'ятим поверхами під'їзду, де стояв ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , в той же день, близько 20 години 57 хвилин, перебуваючи у приміщенні під'їзду №3 за адресою: АДРЕСА_3 між четвертим та п'ятим поверхом, у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до ОСОБА_10 та з метою заподіяння смерті останньому, тримаючи в правій руці ніж, який визначив для себе, як знаряддя вчинення вбивства, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязливих відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що його дії несуть суспільно-небезпечний характер та можуть спричинити тяжкі наслідки у вигляді настання смерті потерпілого, бажаючи їх настання, знаходячись у безпосередній близькості до потерпілого ОСОБА_10 на відстані витягнутої руки, діючи умисно, маючи на меті спричинити смерть потерпілого, шляхом ушкодження життєво важливих органів, наніс вищевказаним ножем один тичковий удар, в область грудної клітини ОСОБА_10 з лівої сторони, чим спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч з раньовим каналом через міжреберний м'яз та хрящову частину 5 ребра ліворуч, через серцеву сорочку на передню поверхню серця, які мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» п. 2.1), котре супроводжувалось виливом крові у порожнину серцевої сорочки та ліву плевральну порожнину з подальшим розвитком гострої крововтрати, внаслідок чого ОСОБА_10 помер на місці.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 у вищезазначеній частині у вироку кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України за ознаками вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого та його захисника, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги захисника; прокурора та потерпілу, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, та кваліфікація його дій є належним чином вмотивованими та ґрунтуються на зібраних та досліджених у межах судового розгляду доказах, які оцінено судом першої інстанції з дотриманням вимог закону у повному обсязі, та в їх сукупності правильно визнано взаємозв'язаними та достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності його винуватості, та для прийняття законного й обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів зважає на те, що в цілому вони повторюють позицію захисту в суді першої інстанції, яка була детально проаналізована у вироку та грунтовно визнана неспроможною, й полягають у тому, що захисником не оспорюється факт заподіяння ОСОБА_7 тілесного ушкодження ножем ОСОБА_10 у день, час та у місці, що зазначені у вироку, втім висувається версія про те, що дії обвинуваченого не мали на меті заподіяння смерті потерпілому та вона настала з необережності, а призначене ОСОБА_7 покарання є надмірно суворим.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів приходить до переконання, що дії ОСОБА_7 поза розумним сумнівом були умисними та спрямованими саме на вбивство потерпілого ОСОБА_10 , оскільки полягали у тому, що обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вийшов із своєї квартири у під'їзд, де в нього відбувся конфлікт із раніше невідомими йому особами, після чого він повернувся до своєї квартири, на кухні взяв ніж та знову вийшов на сходовий майданчик, де цілеспрямовано наніс один тичковий удар вказаним ножем в область грудної клітини ОСОБА_10 з лівої сторони, заподіявши останньому проникаюче колото-різане поранення, від якого настала смерть цього потерпілого.
Доводами апеляційної скарги захисника правильність висновків суду першої інстанції не спростовується, оскільки вони полягають у переоцінці окремих доказів та фактичних обставин справи, із наданням їм тенденційної оцінки, які вочевидь не відповідає їх дійсному змісту, а також акцентуванні уваги на другорядних обставинах, які не мають істотного значення для кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його винуватості.
Так, посилання захисника на відсутність попереднього знайомства та конфлікту між обвинуваченим та потерпілим не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з фактичних обставин справи, встановлених судом, вбачається, що ОСОБА_7 повернувся до своєї квартири за ножем після того, як у під'їзді відбувся конфлікт між ним та іншими особами, серед яких перебував й ОСОБА_10 . Згідно із власними поясненнями обвинуваченого, ніж він взяв саме для відлякування вказаних осіб.
Посилання апелянта на наявність загрозливої для обвинуваченого ситуації суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки в той час, коли ОСОБА_7 взяв ніж, він перебував у приміщенні своєї квартири, де крім нього нікого не було та його ніхто не переслідував, будь-якої загрози для нього не було, а коли він знову підійшов до дверей квартири, то їх ніхто не тримав, перешкоджаючи закриттю. Заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 відбулося між четвертим і п'ятим поверхами, де при огляді місця події було виявлено на поверхні стіни речовину червоно-бурого кольору, тобто не у квартирі обвинуваченого, розташованій на четвертому поверсі, та не у безпосередній близькості до її дверей. На переконання колегії суддів, подальші дії обвинуваченого після того, як він зайшов до власної квартири та взяв у руку ніж, поза розумним сумнівом були спрямовані на продовження конфлікту із використанням цього ножа.
Одноразовий характер тілесного ушкодження колегія суддів вважає таким, що узгоджується із обвинуваченням, оскільки дії ОСОБА_7 щодо продовження конфлікту були активними, а удар було нанесено умисно й цілеспрямовано, із використанням небезпечного знаряддя - ножа, шляхом здійснення ним тичку, у життєво важливий орган - область грудної клітини, що було достатнім для досягнення злочинного результату. Тим самим спростовуються й доводи сторони захисту щодо випадкового заподіяння ОСОБА_7 тілесного ушкодження ОСОБА_10 під час хаотичного розмахування ножем.
Поведінку ОСОБА_7 після інциденту, а саме його сприяння виклику швидкої допомоги, а також стан алкогольного сп'яніння потерпілого, який відповідно до висновку експерту складав 3,47 % концентрації етилового спирту, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння, колегія судів не приймає до уваги, оскільки ці обставини не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його винуватості.
Доводи захисника про те, що показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та інших не містять відомостей про те, що ОСОБА_7 мав конфлікт саме з ОСОБА_10 , або про те, що він цілеспрямовано завдав останньому ножове поранення, а також про те, що жоден з дев'яти допитаних свідків не був очевидцем спілкування або конфлікту між обвинуваченим та потерпілим та не бачив моменту нанесення удару, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини нанесення обвинуваченим удару ножем потерпілому ОСОБА_10 поза розумним сумнівом підтверджуються іншими доказами, зокрема показаннями самого обвинуваченого в суді першої інстанції та відомостями, отриманими під час проведення із ним 08 грудня 2024 року слідчого експерименту.
Натомість показання цих свідків стосуються відомих їм обставин, які мали місце до та після нанесення обвинуваченим удару ножем потерпілому, що також мають значення для справи, й у сукупності з іншими доказами у справі ці показання формують систему доказів, якою доводиться винуватість ОСОБА_7 .
Посилання захисника на те, що згідно із висновком експерта № СЕ-19/104-25/7691-ТР від 25.02.2025 «колото - різані пошкодження на поверхнях футболки та худі потерпілого ОСОБА_10 утворені предметом, який має клинок з вістрям, обухом та лезом як і у ножа, вилученого 08.12.2024 при проведенні огляду місця події ... про утворення вищевказаних пошкоджень наданим ножем не надається можливим ... у зв?язку з відсутністю відображення окремих ознак слідоутворюючого предмету в пошкодженнях», тобто, не доведено що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні саме ножем, вилученим у ОСОБА_7 , колегія суддів оцінює критично.
Так, згідно із показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 в суді першої інстанції, після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому він повернувся до своєї квартири, де кинув ніж на кухонний стіл, не звертаючи на нього уваги.
Під час огляду місця події - квартири АДРЕСА_1 у приміщенні кухні на підлозі біля дверей було виявлено ніж з дерев'яними накладками на рукоятці, на лезі якого було виявлено сліди речовини бурого кольору, при цьому ОСОБА_7 підтвердив нанесення цим ножем удару в область грудної клітини потерпілому.
Згідно із висновком експерта № 307/323-БД від 13.01.2025 року, у слідах на клинку вказаного ножа було виявлено кров людини, яка за своїми ідентифікуючими ознаками може походити від потерпілого ОСОБА_10 .
Експерт у висновку № СЕ-19/104-25/7691-ТР від 25.02.2025 не зміг прийти до категоричного висновку про пошкодження футболки та худі потерпілого саме цим ножем з огляду на те, що він виходив не із всієї сукупності доказів, а лише із відомостей, виявлених при огляді вказаних речей, на яких не відобразилися індивідуальні ознаки слідоутворюючого предмету, достатні для його ідентифікації виключно за ними.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для грунтовних сумнівів у тому, що тілесні ушкодження ОСОБА_10 були заподіяні саме вищевказаним ножем
Посилання захисника на незгоду із поясненнями експерта ОСОБА_15 щодо заподіяння тілесного ушкодження потерпілому "цілеспрямованим тичковим ударом без розмахувань", оскільки останнім не було враховано вчинення обвинуваченим дій у темряві, у стресовому стані, викликаному ситуацією загрози його життю та здоров'ю, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказаний висновок експерта виходить від безстороннього компетентного спеціаліста, грунтується на характері тілесного ушкодження, заподіяного потерпілому ОСОБА_10 , та узгоджується із відомостями, отриманими при проведенні слідчого експерименту із самим обвинуваченим.
Крім того, з показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 вбачається, що хоча освітлення на четвертому поверсі й було відсутнє, втім світла з інших поверхів було достатньо аби розгледіти обличчя людини. Міркування захисту щодо ситуації, загрозливої для життя й здоров'я обвинуваченого, були проаналізовані вище та оцінюються критично з тих самих міркувань.
Аналізуючи апеляційні доводи захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ч. 1 ст. 65 КК передбачено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції належним чином виконані вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; враховано відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та наявність обставини, що його обтяжує, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння; дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання скарг не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, малолітніх та неповнолітніх осіб на утриманні не має.
Доводи захисника щодо неврахування судом щирого каяття як обставини, що пом'якшує покарання, колегія суддів оцінює критично, оскільки позиція захисту, зокрема формальне визнання ОСОБА_7 своєї вини, але не у пред'явленому обвинуваченні, відсутність критичної оцінки своєї протиправної поведінки, - не вказує на те, що останній дійсно щиро розкаявся.
Встановивши, проаналізувавши та належним чином взявши до уваги вищенаведені та інші обставини, що мають значення, суд першої інстанції грунтовно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років, що є ближчим до нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, втім істотно її перевищує. Колегія суддів із цим рішенням погоджується та вважає призначене ОСОБА_7 покарання законним, справедливим, достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Доводи апеляційної скарги захисника правильності цього рішення не спростовують, оскільки не містять нових істотних для справи відомостей, які не були враховані судом першої інстанції, та полягають у переоцінці тих відомостей, які були відомі суду, проаналізовані у вироку та, на переконання колегії суддів, дістали належну оцінку. Апеляційні доводи у цій частині не вказують на явну несправедливість цього покарання через м'якість або суворість та фактично зводяться до оспорювання реалізації судом його дискреційних повноважень щодо визначення розміру кримінального покарання у межах, встановлених законом.
Колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що призначення ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, як про це порушує питання захисник, явно не відповідало б встановленим судом обставинам вчиненого діяння, зокрема наявності обставини, яка обтяжує покарання, та ставленню обвинуваченого до скоєного.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.
Також колегією суддів апеляційної інстанції не вставлено неповноти судового розгляду, оскільки суд першої інстанції при розгляді даного провадження детально перевірив усі доводи сторони захисту, переважна більшість яких є аналогічними апеляційним доводам захисника, та навів грунтовні мотиви власних висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржений вирок суду - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_17 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4