Провадження № 33/803/2845/25 Справа № 932/4973/25 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу захисника Німака Євгена Юрійовича, в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 вересня 2025 року якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та закрито провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 11.01.2025 року об 11.40 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота» д/н НОМЕР_1 , при з'їзді з Центрального мосту на перехресті з вул. Князя Володимира Великого у м. Дніпро, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надала переваги у русі та допустила зіткнення з автомобілем «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася по головній дорозі, після чого покинула місце ДТП. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила п. 2.10- а Правил дорожнього руху України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КпАП України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Німак Є.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та постановити нову, якою провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що загальний доступ до постанови суду було надано лише 17.09.2025 року.
Вказує, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до ДТП, матеріали справи не містять жодного доказу, судом в основу обвинувачення покладені документи, які не тільки не містять жодної згадки про особу, що притягається до адміністративної відповідальності, а і взагалі не містять даних про сам факт події правопорушення.
Також зазначає, що ДТП мала місце 11.01.2025 року, в той час як протокол складено 07.04.2025 року тобто з порушенням строків встановлених чинним законодавством.
Захисник Німак Є.Ю. (в режимі відеоконференції) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Інші учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки до суду не повідомили.
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу Українипро адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП не з'ясував всіх фактичних обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, та дійшов помилкового висновку про те, що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог п. 2.10 а ПДР України, в разі причетності додорожньо-транспортноїпригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Системний аналіз диспозиції ст. 122-4 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що суб'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення як залишення місця дорожньо-транспортної пригоди характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу, тобто коли особа усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 252 КУпАП).
Апеляційним судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 293071 від 07.04.2025 року, 11.01.2025 року об 11.40 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота» д/н НОМЕР_1 , при з'їзді з Центрального мосту на перехресті з вул. Князя Володимира Великого у м. Дніпро, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надала переваги у русі та допустила зіткнення з автомобілем «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася по головній дорозі, після чого покинула місце ДТП. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила п. 2.10- а Правил дорожнього руху України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КпАП України
Однак, протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Матеріали справи також місять письмові пояснення ОСОБА_3 , згідно яких вона 11.01.2025 року близько 11.40 годин керувала транспортним засобом “Фольцваген Тігуан» та з другорядної дороги, не надаючи переваги в русі, її зачепив транспортний засіб “Тойота» під керуванням ОСОБА_1 . Після ДТП ОСОБА_1 запропонувала їй вирішити питання на місці, написала розписку що зобов»язується відшкодувати завдану шкоду. На сьогоднішній день шкода не відшкодована. Свідки пригоди їй не відомі.
Інших доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до даного ДТП матеріали справи не містять.
В ході апеляційного провадження захисник Німак Є.Ю. пояснив, що дійсно ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом в зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення місці та час, оскільки тоді водієм була її сестра. ОСОБА_1 лише вирішувала питання щодо компенсації завданої шкоди та в подальшому її батьком ОСОБА_2 було надано грошову суму, яку остання назвала.
В результаті дослідження та оцінки, наявних в матеріалах справи доказів окремо та в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять достатніх та беззаперечних доказів, що 11.01.2025 року ОСОБА_1 керувала транспортним засобом та умисно залишила місце ДТП.
Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який без достатніх доказів та при неповному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, апеляційний суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника Німака Євгена Юрійовича, в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати не винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення ,передбаченого ст. 122-4 КУпАП та провадження по даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун