Провадження № 11-сс/803/2066/25 Справа № 208/13439/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора
в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
підозрюваного
в режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Кам'янського від 16 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030022087, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського від 16 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 16.10.2025 року до 14.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наявні на момент винесення ухвали докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням злочину. В судове засідання не було надано доказів того, що застосування будь якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Відповідно до вимог ст.183 КПК України слідчий суддя не визначив розмір застави та зазначив, що відповідно до положень ч.8 ст.176 КПК України під час діє воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема ст.407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 частини першої цієї статті.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення; застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою. У разі застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить визначити розмір застави відповідно до вимог ст.182 та ч.ч.3,4 ст.183 КПК України.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що слідчий суддя ухвалив необґрунтоване рішення, яке суперечить законним правам та інтересам підозрюваного ОСОБА_8 , без урахування вимог ст.177 КПК України. Вважає, що підозра у вчиненні злочину, про яку повідомлено ОСОБА_8 , є необґрунтованою, оскільки наданих стороною обвинувачення доказів недостатньо для того, щоб підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на даній стадії досудового розслідування. Зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчим суддею не оцінено в сукупності всіх обставин, передбачених ст.178 КПК України. Крім того, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не було визначено розмір застави, чим було порушено вимоги ч.3 ст.183 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського від 16 жовтня 2025 року та постановити нове законне рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , звільнити з-під варти ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги підозрюваний посилається на те, що розгляд клопотання відбувався з грубим порушенням норм КПК України, КК України та Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг підозрюваного та його захисника та просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до наступного.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що в провадженні Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №62025170030022087, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
15.10.2025 року військовослужбовцю ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
В межах даного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 в обсязі, достатньому для застосування у відношенні нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості підозри колегія суддів не вважає слушними.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини вчиненого злочину, а також дійшов правильного висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
В розумінні практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Є правильними також висновки слідчого судді щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: у разі повернення ОСОБА_8 до розташування військової частини, останній може як у спосіб погроз, так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу. Крім того, згідно наданої командиром характеристики від 27.09.2025 за час перебування у військовій частині солдат ОСОБА_8 зарекомендував себе з негативної сторони, характер має не спокійний, не врівноважений, швидко виходить з себе, з товаришами по службі не підтримував дружні стосунки, на критику не реагує, не робить правильних висновків, в колективі не користується повагою військовослужбовців.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що останній має можливість самостійно прибути до військової частини та продовжити проходити військову службу, однак останній протягом тривалого часу не вживає заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що свідчить про умисне продовження вчиненого злочину у якому він підозрюється.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Також, слідчий суддя взяв до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_8 , та встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, стороною захисту не наведено.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зміст апеляційної скарги захисника спрямований на незастосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою альтернативного запобіжного заходу у виді можливості внесення застави.
Суд апеляційної інстанції щодо вказаних доводів наголошує, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402-405,407,408,429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Наведена вище вимога закону передбачена змінами до КПК України, внесеними ЗУ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» №2531-IX від 16.08.2022р.
Законодавче обґрунтування таких змін безпосередньо викладено у пояснювальній записці до вказаного закону, яку слід розглядати як роз'яснення до таких законодавчих змін та визначення повноважень суду у справах даної категорії.
Так, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Нормативне регулювання у сфері здійснення кримінального провадження щодо особи і позбавлення її у зв'язку з цим свободи повинне базуватися на засадах, передбачених ст.ст.1,3, ч.1,2 ст.8 ч.1,2 ст.29, ч.1 ст.64 Основного Закону України. Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є суттєвим обмеженням права на свободу. Проте, у тій самій статті Конституції України йдеться про можливість такого обмеження за неухильного дотримання порядку і процедури такого обмеження. Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, процесуальний механізм застосування якого постійно перебуває у центрі уваги як фахівців, так і суспільства в цілому. Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тяжкість злочину має розглядатися з двох позицій: тяжкість злочину як формальна підстава обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та тяжкість злочину як обставина, врахування якої свідчить про більшу доцільність застосування взяття під варту порівняно з іншими запобіжними заходами. Законодавець вважає, що не може до військовослужбовця, який вчинив військовий злочин під час дії правового режиму воєнного стану, застосовуватися будь-який інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою. Військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння, а відтак до такого військовослужбовця може бути застосовано виключно запобіжний захід тримання під вартою. Отже, до військовослужбовців, які вчинили найбільш суспільно-небезпечні військові діяння під час дії правового режиму воєнного стану, повинен бути застосований запобіжний захід тримання під вартою.
Метою наведених законодавчих змін є унеможливлення застосування будь-яких інших запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, до військовослужбовців, які вчинили окремо визначені військові злочини під час дії воєнного стану.
Враховуючи наведене вище, суд першої та апеляційної інстанції, у межах своїх повноважень, виконує законодавчу норму, яка не передбачає застосування до підозрюваного, який вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.402-405,407,408,429 КК України, альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна рішення суду першої інстанції та застосування альтернативного запобіжного у виді застави не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги захисника є неспроможними та не підлягають задоволенню.
Крім того, доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_8 щодо порушення слідчим суддею норм КПК України, КК України та Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не містять конкретних вказівок на порушення судом вимог процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали.
Відомостей щодо протипоказань для перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора підозрюваним та його захисником не було надано, як під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу слідчого судді залишити без зміни, а апеляційні скарги підозрюваного та його захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Кам'янського від 16 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4