Провадження № 11-кп/803/3436/25 Справа № 199/13842/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого
в режимі відеоконференції ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 15 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024000000000050 від 15 січня 2024 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бихів, Любешівського району,
Волинської області,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 15 жовтня 2025 року продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 14 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що ризики, передбачені пунктом 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК, продовжують існувати. Суд першої інстанції щодо можливості зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який зазначив, що відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - відмовити. Задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт, із покладенням відповідних обов'язків, в тому числі із застосуванням електронних засобів контролю або визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що суд першої інстанції, розглядаючи відповідні клопотання сторін 15 жовтня 2025 року, не завершив їх розгляд та не проголосив рішення в межах визначеної доби. Вказав, що розгляд підготовчого засідання було відкладено, а оскаржувана ухвала була фактично проголошена після 11 год. 00 хв. 16 жовтня 2025 року. Вказав, що утримання особи під вартою навіть протягом короткого часу без чинного судового рішення є абсолютно протиправним та автоматично робить будь-яке подальше продовження такого заходу, яке постановлене поза межами встановлених строків, незаконним. Зазначив, що ОСОБА_8 раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне та єдине місце проживання у м. Ковель, де мешкає його дружина та троє малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, обвинувачений є фізичною особою-підприємцем з 2018 року, має стабільне легальне джерело доходу та активно займається волонтерською діяльністю на підтримку ЗСУ. Вказав, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі обмежився формальним переліком ризиків, та ці ризики на даній стадії провадження є або недоведеними, або такими, що суттєво зменшились чи повністю відсутні.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисники та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, захисник та обвинувачений не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України.
Прокурором в підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого та особливо тяжких злочинів та у разі визнання його винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майнаю. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реальних ризиків того, що він може здійснити спроби переховування від суду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 може вжити заходів щодо впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває лише на стадії підготовчого судового засідання і судовий розгляд ще не відбувся.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Також враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому діянь у складі злочинної організації для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів, психотропних речовин, тривалість їх вчинення, що свідчить про систематичний характер, останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_8 , та даних про особу обвинуваченого, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме підвищену суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду, можливого впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника про те, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, є фізичною особою-підприємцем, має стабільне джерело доходу та активно займається волонтерською діяльністю на підтримку ЗСУ, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 255 КК, та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Дана норма хоча і носить диспозитивний характер щодо права суду не визначати у певних випадках розмір застави, водночас суд першої інстанції належним чином виконав вимоги ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку про не визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, з чим погоджується колегія суддів.
Непереконливими є твердження захисника про допущення судом порушень вимог процесуального закону, а саме зазначення іншої дати винесення ухвали, а не ту, коли вона була фактично постановлена під час судового засідання. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підготовче судове засідання в суді першої інстанції було розпочате 15 жовтня 2025 року та суд вийшов до нарадчої кімнати до 16 жовтня 2025 року для прийняття рішення щодо клопотання прокурора. Наступного дня 16 жовтня 2025 року суд за результатами розгляду клопотання прокурора постановив ухвалу про його задоволення та продовження строку тримання під вартою.
Таким чином, зазначена в ухвалі дата її постановлення - 15 жовтня 2025 року, замість 16 жовтня 2025 року, свідчить лише про технічну описку, яка підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України та на суть рішення не впливає.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ОСОБА_8 утримувався під вартою без рішення суду, оскільки відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 03 вересня 2025 року ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 жовтня 2025 року.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4