Провадження № 11-кп/803/3202/25 Справа № 190/642/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалуП'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку, -
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку відмовлено.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про звільненняОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку. Вважає помилковим висновок суду про те, що клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку подається лише уповноваженим органом з питань пробації. Звертає увагу, що під час розгляду клопотання не встановлено фактів притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності або наявності обвинувального вироку суду за інше кримінальне правопорушення. Наголошує, що незастосування під час розгляду клопотання ст. 62 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 17 КПК України та ч. 1 ст. 78 КК України, призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення, яке порушує права ОСОБА_8 як громадянина України, передбачені ст.ст. 3, 8, 24, 28, 29, 55, 62, 64 Конституції України.
Заслухавши доповідача, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
На думку колегії суддів, вказані вимоги судом першої інстанції виконано в повному обсязі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Згідно положень ст. 78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Частиною 2 ст. 165 КВК України встановлено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Пунктом 6 розділу 3 глави ІХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 272/5 від 29.01.2019 року, передбачено, що стосовно звільненого з випробуванням, який виконав покладені на нього судом обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення (що підтверджується вимогою), після закінчення іспитового строку до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає звільнений з випробуванням, надсилаються подання та його особова справа для вирішення питання про звільнення його від призначеного покарання.
У поданні зазначається інформація, що характеризує звільненого з випробуванням під час перебування на обліку, виконання ним обов'язків та індивідуального плану роботи.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що саме по собі закінчення іспитового строку не є самостійною підставою для звільнення від призначеного судом покарання, поряд з цим законодавством вимагається наявність одночасно двох обов'язкових умов: 1) виконання засудженим покладених на нього обов'язків; 2) не вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Таким чином, у разі недотримання хоча б однієї із даних умов засуджений не підлягає звільненню від відбування покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 10 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року виходячи з положень ч. 2 ст. 75 КК України, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
З матеріалів провадження вбачається, що вироком П'ятихатсього районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, та на підставі ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи.
Вирок набрав законної сили 27.08.2021 року та 06.09.2021 року копія вироку суду прийнята до виконання П'ятихатським міськрайонним відділом філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Згідно копії листа заступника начальника відділу Кам'янського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, засуджений ОСОБА_8 поставлений на облік у Кам'янському РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області 06.09.2021 року, іспитовий строк закінчився 27.07.2024 року. Подання до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку не скеровувалося, оскільки засуджений під час перебування на обліку вчинив повторне кримінальне правопорушення.
З особової справи № 58/21 засудженого ОСОБА_8 вбачається, що ВП №7 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 05.05.2022 року відкрито кримінальне провадження №12022041560000149 за фактом скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.4ст.246 КК України.
28.09.2022 року прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022041560000149, яким пред'явлено обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.246 КК України та скеровано для розгляду до суду.
Матеріали провадження знаходяться на розгляді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області та остаточного рішення по справі на даний час не прийнято.
Згідно довідки № 51-22052025/12014 виданої П'ятихатським РВВС Дніпропетровської області 23.05.2025 року ОСОБА_8 06.08.2024 року знято з державного розшуку у зв'язку з затриманням 05.08.2024 року.
З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Колегія суддів звертає увагу, що контроль за поведінкою засуджених осіб, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, та його порядок визначений Кримінально-виконавчим Кодексом України і саме на орган пробації покладено обов'язок надати до суду разом із клопотанням (поданням) особову справу засудженого та вимогу, що підтверджує факт невчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги незастосування судом під час розгляду клопотання ст. 62 Конституції України та ч.ч. 1, 5 ст. 17 КПК України на увагу не заслуговують, оскільки вказані положення розкривають зміст принципу презумпції невинуватості в контексті неможливості піддання особи кримінальному покаранню до моменту визнання її вини обвинувальним вироком суду.
З огляду на даний принцип недопустимо розцінювати наявність самого лише кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_8 як підставу для його направлення для відбування покарання за порушення умов іспитового строку.
Водночас це не означає, що автоматично існують підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку, в той час коли є обґрунтовані підстави вважати, що він вчинив нове кримінальне правопорушення в період випробування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді