Справа №: 398/5991/25
Провадження №: 2-а/398/175/25
Іменем України
"31" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
з участі секретаря судового засідання Борозни Л.М.,
представника позивача - Горбунов Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника СРПП Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Федоренка Юрія Олеговича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє представник Горбунов Р.В., звернувся до суду з позовом до Заступника начальника СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Федоренка Ю.О., ГУНП в Кіровоградській області, в якому просить скасувати постанову Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області серії ЕНА №5654785 від05.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та закрити провадження в справі. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що згідно оскаржуваної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 05.09.2025 року ОСОБА_1 керував електроскутером SOK MOTO ADV 0000 з потужністю двигуна 2999 Вт (2,99 кВт) без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1. ПДР України. За вказане порушення на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Вважає постанову працівника поліції протиправною, що полягає у безпідставності притягнення його до адміністративної відповідальності. У користуванні позивача 05.09.2025 року перебував електроскутер SOK MOTO ADV 0000 з потужністю двигуна 2999 Вт. У відповідності до вимог п.2.1 ПДР України підставою для обов'язкової наявності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії є віднесення транспортного засобу до категорії механічного транспортного засобу. Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Відповідно до п. 1.10 ПД Р мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. З викладеного вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. У іншому випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Наявність посвідчення водія передбачена виключно для механічних транспортних засобів. Ураховуючи те, що адміністративну відповідальність за порушення вимог п. 2.1, ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер позивача не належить, ОСОБА_1 не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
10.10.2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача в якому зазначено, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі встановлені обставини справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Стягнення застосоване без порушення, в межах санкції ч.2 ст.126 КУпАП, за якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав викладених в позові. Наполягає на тому, що електроскутер, яким керував ОСОБА_1 не вважається механічним транспортним засобом, тому позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у задоволенні позову просить відмовити з підстав викладених у відзиві.
Згідно з ч.3 ст.205 КАС України, неявка учасника справи належним чином повідомленого про судове засідання не є перешкодою у розгляді справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що 05.09.2025 року заступником начальника СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Федоренко Ю.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії «ЕНА» №5654785, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 05.09.2025 року о 17:42 год., по вул. Поштовій (біля стадіону) м. Олександрії, водій ОСОБА_1 керував електроскутером SOK MOTO ADV 0000 з потужністю двигуна 2999 Вт без посвідчення водія відповідної категорії, також керував вказаним транспортним засобом без шолому, чим порушив пункти 2.1 «а», 2.3 «г» ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.10 ПДР України:
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія(посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
- механічний транспортний засіб- транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- транспортний засіб- пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п.2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: зокрема, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Із наведених положень слідує, що законодавець розрізняє загальне поняття «транспортний засіб» та його різновид - «механічний транспортний засіб», який відзначається наявністю двигуна внутрішнього згорання, а також вищою потужністю електродвигуна. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018 року.
Водночас, Правила дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Правилами дорожнього руху, зокрема п.2.4 визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також (п.а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно пп. «а» п. 2.1. ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух», кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобамивідповідної категорії може бути надано, зокрема: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку (ч.2 ст.15 цього Закону).
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також інші документи, передбачені законодавством.
Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 (надалі Положення).
Так, відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
У пункті 3 Положення від 08.05.1993 року №340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються, зокрема, на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, керувати мопедами, моторолерами та іншими двоколісними (триколісними) транспортними засобами, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт, дозволяється за наявності посвідчення водія категорії А1.
Слід зазначити, що за правилами ч.2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, транспортний засіб SOK MOTO/2024, яким керував позивач, хоч і не є механічним, адже обладнаний електродвигуном потужністю менше 3 кВт, проте являється двоколісним транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеда. При цьому, водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності, в той час як ч. 2 ст. 126 КУпАП поширює свою дію на водіїв усіх транспортних засобів (в тому числі і тих, для керування якими встановлено обов'язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією, зокрема категорії А1), а не лише механічних транспортних засобів.
Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП не є бланкетною чи відсильною та навпаки у ній безпосередньо перераховані усі ознаки вказаного адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює твердження позивача про те, що електроскутер не є механічним транспортним засобом та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки відповідно до п.2.13 ПДР України та п. 3 Положення, позивач для керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, зобов'язаний мати посвідчення водія категорії «А1» та, у відповідності до п.2.4 «а» ПДР України, ст.16 Закону України «Про дорожній рух», на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії (Аналогічна позиція наведена у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2024 року № 489/7485/23, від 17.12.2024 року № 523/6237/24, а також Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 року № 216/6817/24).
За наведеного, проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови серії «ЕНА» №5654785 про накладення адміністративного стягнення, суд доходить висновку, що така винесена з дотриманням вимог законодавства, стягнення на позивача було накладено в межах санкції, встановленої ч.2 ст.126 КУпАП України, за якою позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.121, 126, 222, 251, 283 КУпАП, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Заступника начальника СРПП Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Федоренка Юрія Олеговича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 05.11.2025 року.
Суддя Л.І. Стручкова