16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1239/25
Провадження № 3/730/532/2025
"18" листопада 2025 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є військовослужбовцем за контрактом,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
23.08.2025 о 00-03 год. у с. Шаповалівка, вул. Перемоги, 23 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився за допомогою газоаналізатора «Алкофор 505» на місці зупинки транспортного засобу. Результат позитивний 1,205 проміле, у зв'язку з чим своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху.
Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав суду письмові пояснення згідно яких свою винуватість не визнає у повному обсязі.
У судовому засіданні (в режимі ВКЗ) захисник ОСОБА_1 - адвокат Дідик В.В. зазначив, що протокол щодо ОСОБА_1 складено з численними порушеннями, процедура огляду відбувалася з порушенням, а тому докази у справі є неналежними та недопустимими, а тому справа підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Також суду надано клопотання про встановлення очевидної недопустимості доказу та клопотання про закриття справи.
Як зазначено захисником у клопотанні встановлення очевидної недопустимості доказу, відповідно до спільного наказу МВС МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у абзаці другому пункту 6 розділу I Інструкції зазначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). У пункті 4 розділу II, зазначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у cт. 1 розділі I терміни вживаються в такому значенні: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Враховуючи вищезазначене, можна прийти до висновку, що Калібрування - це процес порівняння показань вимірювального приладу або системи з еталоном (зразком з відомими точними значеннями) для встановлення залежності між ними, визначення похибок та, за необхідності, їх коригування, щоб забезпечити точність і надійність вимірювань. Свідоцтво про повірку - це документ, що підтверджує відповідність засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) встановленим вимогам після проведення його повірки (перевірки). Воно видається уповноваженими органами або лабораторіями, які проводять операції з перевірки, маркування та видачі документації про повірку ЗВТ Основна відмінність між калібруванням та повіркою полягає в меті процедури: калібрування встановлює фактичні метрологічні характеристики засобу вимірювальної техніки (ЗВТ), а повірка - підтверджує відповідність ЗВТ встановленим нормативним вимогам. Калібрування може включати налаштування приладу для досягнення потрібної точності, тоді як повірка є обов'язковою для засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації і застосовуються в сферах, де потрібна метрологічна простежуваність та дотримання законодавчих норм. Відповідно до інструкції з експлуатації АлкоФор 505, яка розміщена у відкритому доступі у мережі інтернет за посиланням (https://alctest.com.ua/uploaded_files/1269be0a548708d4ac8cef1ca43db1b3.pdf), на сторінці № 13 (Облік калібрування та технічного обслуговування) зазначено, що АлкоФор 505 необхідно калібрувати раз на рік. Не дотримування сервісних періодів призводить до некоректної роботи приладу.
11.09.2025 на адресу відділення поліції № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області направлено адвокатський запит вих. № 40/25 про надання інформації. У відповіді на адвокатський запит надано копію сертифікату калібрування на АлкоФор 505, серійний № 14117. Згідно із сертифікатом калібрування АлкоФор 505, серійний № 14117 - калібрування жодного разу не проходив, що є порушенням калібрування та технічного обслуговування.
Крім того, захист зазначає, що до матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які знаходяться у матеріалах справи. Даний акт не зазначено в протоколі ЕПР1 № 431400 та не може бути використаний як доказ наявності адміністративного правопорушення. Огляд на стан сп'яніння проводився з порушенням вимог спільного наказу МВС МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015. Отриманий тест № 00046 від 23.08.2025 та складений акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів здобуто правоохоронними органами у спосіб, який не відповідає вимогам КУпАП, КПК України, спільного наказу МВС МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, а саме: АлкоФор 505, серійний № 14117 не пройшов калібрування. Тест № 00046 від 23.08.2025 та складений акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів - є очевидно недопустимим доказом у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Клопотання про закриття провадження мотивоване тим, що відповідно до ст. 32 (перевірка документів особи), ст. 35 (Зупинення транспортного засобу) ЗУ «Про Національну поліцію», передбачено виключний порядок перевірки документів та зупинення транспортного засобу. У разі порушення вимог ст.ст. 32, 35 подальші дії працівників поліції вважаються такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства і порушують права особи, гарантовані Конституцією України. Відповідно до постанови КМУ № 1456 від 29.12.2021 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», перевірка документів та зупинка транспортних засобів передбачена тільки уповноваженою особою. Уповноважена особа - посадова особа, яка призначається наказом коменданта та якій надано повноваження щодо перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. У даній постанові також зазначений виключний порядок щодо перевірки документів та зупинки транспортного засобу. У матеріалах про адміністративне правопорушення відсутній наказ коменданта щодо повноважень перевірки документів працівником поліції ОСОБА_2 . Тобто у працівника поліції були відсутні підстави щодо перевірки документів та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Також, відповідно до наказу МОУ № № 402 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», у абзаці першому пункту 6.1 глави 6 розділу її, зазначено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище... (направлення № 1603). Згідно із ч. З ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок включає проходження військової служби. Відповідно до ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці повинні беззастережно виконувати накази командирів (начальників). Працівник поліції, знаючи про цей факт, не викликав представників ВСП. Подальший його огляд здійснював всупереч вимогам ст. 266-1 КУпАП, спеціальним технічним засобом АлкоФор 505, який не пройшов відповідного обліку калібрування.
Також, стаття 15 КУпАП визначає відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень. Так, за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Глава 13-Б цього кодексу визначає як військове адміністративне правопорушення серед іншого виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння ( ч. 1 статті 172-20 КУпАП).
Ст. 266-1 КУпАП визначає порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Поліцейський СРПП не є тією уповноваженою особою, яка має право проводити огляд військовослужбовця на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння, а також не є особою, яка уповноважена складати відповідний протокол за перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння під час несення служби. Такими особами, відповідно до п. 14 ст. 255 КУпАП, є командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин, установ, закладів.
Крім того, сторона захисту звертає увагу суду, що на відеофайлі, який долучено до матеріалів справи зафіксовано, що перед початком проходження медичного огляду за допомогою спеціального технічного засобу АлкоФор 505, приєднано мундштук до вхідного отвору в верхній частині приладу, який вже розпакований і невідомо скільки разів використовувався. Працівник поліції порушив порядок використання приладу АлкоФор 505, який передбачає користування одноразовими мундштуками. Дана подія зафіксована о 00 год. 18 хв. 42 с. Акцентував увагу суду, що ОСОБА_1 дув у незрозумілу «трубочку», яка не передбачена інструкцією.
Заслухавши в судовому засіданні доводи захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як убачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України, зі змістом якого ОСОБА_1 погодився;
- результатом на тестування на алкоголь № 00046 від 23.08.2025, згідно якого рівень алкоголю в крові ОСОБА_1 становить 1,205 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 ;
- зобов'язанням ОСОБА_1 не керувати транспортними засобами протягом 24 год.;
- відеозаписами з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника поліції, що здійснював оформлення вчиненого особою, що притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП, які кореспондуються з фактичними обставинами справи та вказують на факт порушення водієм указаних правил ПДР.
Як убачається з переглянутого відеозапису, ОСОБА_1 має виражені ознаки алкогольного сп'яніння, добровільно пройшов відповідний огляд на стан сп'яніння, будь-яких зауважень не висловлював, щодо результатів огляду чи порушення процедури огляду заперечень не наводив.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Частина 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Згідно абз. 1, 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись /згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008 року/.
Доводи захисника Дідика В.В. щодо закриття справи суд вважає непереконливими.
Так, що стосується калібрування засобу Алкофор, то калібрування даного засобу не передбачено чинним законодавством. Жоден нормативний акт не містить положень щодо необхідності проведення калібрування алкотестера. Чинним законодавством передбачено певний перелік документів для законного використання алкотестера, зокрема, такими є: сертифікат перевірки, декларація про відповідність, свідоцтво про повірку. При цьому, міжповірочний інтервал становить 1 рік. Законодавство встановлює виключно обов'язковість періодичної повірки, але не будь-якого калібування чи градуювання. Вказане, у тому числі, підтверджується відповідями, які надані суду від ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ПКВФ «Сорбполімер». Із матеріалів справи убачається, що усі, передбачені законом дозволи щодо приладу Алкофор наявні, періодичну повірку прилад пройшов у встановлені строки, що не оскаржується стороною захисту. Посилання ж захисника на інструкцію з експлуатації засобу, при законодавчому регулюванні, судом оцінюється критично.
Твердження захисника про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення Правил дорожнього руху, які могли б бути підставою для зупинки, суд відхиляє, з огляду на таке. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, в тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення. Згідно п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 року № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Таким чином, зупинка транспортного засобу була законною, з огляду на не дотримання вказаним водієм вимог чинного законодавства щодо руху транспортного засобу під час дії комендантської години.
Окремо суд відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому він мав право перебувати у комендантську годину на вулиці. Вказане не передбачено нормативними актами. Також, суду не надано даних чи копії перепусток, що ОСОБА_1 мав на таке право чи виконував відповідний наказ чи таке інше.
Не є переконливими доводи захисника й щодо того, що порушено порядок огляду, що визначено нормами КУпАП. За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність заст. 172-20 КУпАП. При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП. Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку. Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
Доводи про те, що ОСОБА_1 у день зупинки був діючим військовослужбовцем та виконував безпосередній наказ командира, суд відхиляє, та розцінює як намагання ухилитися від відповідальності, оскільки, як убачається з відеозапису, останній явно перебуває у стані алкогольного сп'яніння та цього не заперечує. У контексті проходження військової служби, дії ОСОБА_1 явно не відповідають його службовим обов'язкам чи хоч якось пов'язані з військовою службою. Стороною захисту не додано жодних відомостей про те, що автомобіль у встановленому порядку був закріплений (облікований) за відповідною військовою частиною і про те, що ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем, як водій, виконував обов'язки військової служби.
Із цих же підстав суд критично оцінює доводи захисника щодо того, що працівники поліції безпідставно зупинили ОСОБА_1 , а також те, що останні повинні були мати при собі наказ коменданта. Працівники поліції, у даному випадку, діяли в межах Закону України «Про національну поліцію», порушень у діях працівників поліції суд не убачає.
Не є слушними й посилання захисника на використання поліцейським для проведення освідування не передбаченого інструкцією газоаналізатора «Алкофор 505» мундштука у вигляді коктейльної трубки, оскільки за наявною у відкритому доступі інформацією такі типи мундштуків-трубочок також можуть використовуватися в зазначеній моделі алкотестера.
Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Підсумовуючи, суд зазначає, що на місці зупинки транспортного засобу, що підтверджується відповідним відео, ОСОБА_1 добровільно пройшов відповідний огляд, погодився з результатами огляду, та, не заперечував те, що він вживав алкогольні напої після чого керував транспортним засобом.
Таким чином, доводи захисника, в цілому, не є переконливими для суду.
Порушення формальностей, на які звертає увагу захисник, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Верховний Суд (постанова від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18) зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».
Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований ВС, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.
Тим самим, в сукупності підстави наведені захисником для визнання доказів недопустимими не є слушними, оскільки не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'HalloranandFrancis v. TheUnitedKingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР України.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У цій ситуації суд ураховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП, вважає, що обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно ст.ст. 34, 35 указаного Кодексу, немає; і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Тому, з урахуванням вищевказаних обставин справи, з метою виховного впливу та запобігання скоєння аналогічних правопорушень в подальшому, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 130, 251, 252, 283-285, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Ріхтер В.В.