Справа № 577/6406/25
Провадження № 1-кп/577/548/25
17 листопада 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025200450000905 від 22.09.2025 року, яке надійшло на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп, Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , розлученого, маючого професійно-технічну освіту, пенсіонера, раніше не судимого,
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,-
21.09.2025 близько 21:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем мешкання разом з колишньою дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , вступив з нею у словесну перепалку під час якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень колишній дружині ОСОБА_5 .
Так, в цей час, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , розуміючи протиправність та караність своїх дій і настання суспільно - небезпечних наслідків, ОСОБА_4 сидячи на дивані праворуч від ОСОБА_5 , схопив своєю правою рукою за кисть лівої руки ОСОБА_5 та заломав її, внаслідок чого у ОСОБА_5 утворився перелом д/3 діафіза ліктьової кістки із зміщенням (променевої).
Відповідно до висновку судового-медичної експертизи №380 від 07.10.2025 у гр. ОСОБА_5 , на час судово-медичного обстеження мали місце: гіпсова пов'язка в ділянці лівого передпліччя та кисті. На час госпіталізації у відділення мали місце: на рентгенограмі лівого передпліччя визначається перелом д/3 діафіза ліктьової кістки із зміщенням (променевої). Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів (тупого предмету), не виключено, що могли утворитися від дії рук, ніг, якихось предметів, По ступеню тяжкості перелом лівої ліктьової кістки із зміщенням (променевої) не є небезпечним для життя, але потягнув за собою тривалий розлад здоров'я, тому згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до тілесних ушкодження середньої тяжкості.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що 21.09.2025 у його колишньої дружини ОСОБА_5 було день народження. Вони приготували вечерю, приходили гості. Близько 21:00 год., після того, як гості пішли до дому, у них з ОСОБА_5 виникла сварка. год. Так, в цей час, він сидів на дивані праворуч від ОСОБА_5 , схопив своєю правою рукою за кисть лівої руки ОСОБА_5 та заломав її, внаслідок чого у ОСОБА_5 утворився перелом д/3 діафіза ліктьової кістки із зміщенням (променевої). Все це трапилося за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, які ним і не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, а саме - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
За таких обставин суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення віднесене до нетяжкого злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.
Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, характеризується задовільно за місцем проживання, є пенсіонером, перебуває на обліку Конотопського РВП ГУНП Сумської області, як «кривдник», відносно останнього було винесено 2 термінових заборонних приписи та направлялися адміністративні матеріали до суду, складені відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП .
Ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 складену Конотопським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області Міністерства юстиції України «беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. для окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання орган пробації вважає доцільним покладання на нього обов'язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації, згідно ч. 3 ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з пробації; виконувати передбачені пробаційною програмою « Подолання домашнього насильства» .
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме виходить з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність декількох пом'якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини, позицію потерпілої, і вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів для ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, при цьому його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тому суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України і призначити покарання з іспитовим строком з застосування ст. 76 КК України.
На думку суду, дане покарання відповідає інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами.
Додатково, суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, в саме заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства на строк один місяць згідно положень ст.91-1 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази визначити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, відповідно до якого покласти на засудженого наступні обов'язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_5 , яка постраждала від правопорушення пов'язаного з домашнім насильством, за адресою: АДРЕСА_2 , протягом одного місяців.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання обмежувального заходу, передбаченого статтею 91-1 КК України, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Вирок може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Конотопський міськрайсуд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той саме строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1