Справа № 523/19063/25
Провадження №2/523/7341/25
(ЗАОЧНЕ)
"30" жовтня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 17 м. Одеси, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу,
Позивач ФОП ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Хобта Ю.М. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості.
В обґрунтування посилається на те, що 20.12.2022 року Суворовським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення по справі № 523/7675/20 про стягнення з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 85 958 грн 57 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 757 грн. 60 коп., судовий збір 859 грн. 60 коп., а всього 97 575 грн. 77 коп.
07.03.2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71227746 за виконавчим листом № 523/7675/20 від 26.01.2023 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 85 958 гри., 57 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 757 грн. 60 коп., судовий збір 859 грн. 60 коп, а всього 97 575 гри. 77 коп.
26.08.2025 року було зроблено запит щодо надання інформації відносно АСВП 71227746, щодо актуального залишку по виконавчому провадженню і отримано відповідь в якій повідомляється, що залишок боргу станом на надання відповіді становить 97 575, 77 грн.
З дати винесення Суворовським районним судом м.Одеси рішення від 20.12.2022 року у справі №523/7675/20 відповідач судове рішення не виконав, заборгованість не сплатив, що є підставою для звернення позивача до суду, та позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, а саме : - Загальна сума 3% відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 20.11.2022 року по 06.09.2025 рік складає 7 947,75 грн.; - Загальний розмір інфляційних втрат за вказаний період ( 992 дні) складає 24 423, 18 грн.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача - адвокат Хобта Ю.М. у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Суд установив, що 20.12.2022 року Суворовським районним судом міста Одеси ухвалено рішення по справі № 523/7675/20 про стягнення з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 85 958 грн 57 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 757 грн. 60 коп., судовий збір 859 грн. 60 коп., а всього 97 575 грн. 77 коп. Рішення суду набрало законної сили.
Постановою від 07.03.2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. відкрито виконавче провадження № 71227746 за виконавчим листом № 523/7675/20 від 26.01.2023 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ФОП ОСОБА_1 , завдані збитки в порядку регресу у розмірі 85 958 гри., 57 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 757 грн. 60 коп., судовий збір 859 грн. 60 коп, а всього 97 575 гри. 77 коп.
26.08.2025 року було зроблено адвокатський запит щодо надання інформації відносно АСВП 71227746, щодо актуального залишку по виконавчому провадженню № 71227746.
З наданої відповіді приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. на запит адвоката вбачається, що залишок боргу станом на надання відповіді становить 97 575, 77 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, інфляційні втрати та 3% річних за період часу з 20.11.2022 року по 06.09.2025 року відповідно до основної суми боргу 97575,77 грн., становить 7947,75 грн. 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 24423,18 грн.
За ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи делікт). Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Так, приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язанням як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).
Однак суд не погоджується з розрахованим позивачем періодом прострочення зобов'язання.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Однак, в даному випадку грошове зобов'язання виникло у зв'язку із спричиненням шкоди в результаті ДТП, відшкодування такої шкоди в порядку регресу, а сума на яку позивачем в даному позові нараховані інфляційні втрати та 3% річних визначена остаточно лише рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20.12.2022 року у справі №523/7675/20, яке набрало законної сили 26.01.2023 року з тих підстав, що відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто саме судом визначена сума в розмірі 97 575,77 грн, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача (страховика) залежно від фактичних витрат.
Отже суд, враховуючи суть правовідносин сторін і їх правове регулювання, приходить до висновку, що позивач ФОП ОСОБА_1 має право на стягнення зі ОСОБА_2 сум відповідно до ст. 625 ЦК України, але за період з 26.01.2023 (дата набрання рішення законної сили) по 06.09.2025 рік, тобто період прострочення становить 955 днів (з 26.01.2023 по 06.09.2025 року).
Відповідно інфляція за цей період становитиме 23 212,87 грн та 7651,01 грн - три проценти річних.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 23 212,87 грн інфляційних збитків та 7651,01 грн - три проценти річних, всього а всього 30863,88 грн., отже вимоги позов задоволено на 95,34 %.
Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Але, суд не вбачає підстав для застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями - пенею, штрафом чи неустойкою, а є складовою основного зобов'язання, позивач не є кредитодавцем так само як відповідач позичальником, а предметом позову є вимоги, які є складовою основного зобов'язання та застосовується як особлива міра відповідальності.
Законодавець в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов'язань щодо відшкодування шкоди. Як наслідок, підстави для застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України для вирішення спору в цій справі відсутні (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, висновок постанови КЦС ВС від 21.01.2025 у справі № 751/3052/23 (61-17991св23).
З ухваленням рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 20.12.2022 року у справі № 523/7675/20 про стягнення страхового відшкодування на користь позивача, правовідносини між сторонами з погашення заборгованості не припинилися та тривають до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказів, на предмет спростування розрахунку позивача чи заперечень щодо нього відповідач суду не надав.
Суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за період прострочення з 26.01.2023 року по 06.09.2025 року: 3 % річних у розмірі 7651,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23 212,87 грн.
Щодо позовних вимог зі стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16352,00 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем обґрунтування позовних вимог про понесені витрати на правничу допомогу надано докази: договір № 25-05 про надання (правничої) допомоги від 25.05.2024 року; додаткова угода № 1 Актом приймання-передачі правової (правничої) допомоги по Договору про надання (правничої) допомоги № 25-05 від 25.05.2024 року; квитанцією прибуткового касового ордеру від 06.09.2025 року.
Від відповідача заяв та клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надходило.
З огляду на викладене, суд вважає, що справедливим, співмірним, обґрунтованим та доведеним є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в загальній сумі 16352,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, однак пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно із п.36 цієї постанови вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою).
За таких обставин, ураховуючи, що судом задоволено 95,34% від суми позовних вимог, то на відповідачів покладається 95,34% від суми судового збору яка підлягала сплаті, а саме 1154,76 грн. та 15 590,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 525, 533, 549, 1054 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 76, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 279, 280-281 ЦПК України,
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , адрес: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , прім 78) - 3 % річних у розмірі 7651,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23 212,87 грн., за період заборгованості з 26.01.2023 р. по 06.09.2025 року, а всього у розмірі 30 863 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , адрес: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1154,76 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 15 590,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 04.11.2025р.
Суддя: К.О. Далеко