Справа № 504/1132/25
Номер провадження № 2/521/4622/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників, представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - не з'явився;
від ОСОБА_2 - не з'явилася.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, у якому просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/1605/14-ц, ухваленого 16.05.2014 року, яким на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх доходів платника аліментів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття, визначивши аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх доходів платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач вказав, що окрім того, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/1605/14-ц, ухваленого 16.05.2014 року з нього на утримання неповнолітньої дитини стягуються аліменти, 13.12.2024 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
За доводами позивача, він, станом на час подання позову до суду, сумарно сплачує аліменти в розмірі 2/8 від заробітку, що для нього є надмірним фінансовим тягарем, з огляду також на те, що він створив нову родину та його дружина - ОСОБА_4 та падчерка ОСОБА_6 перебувають у нього на утриманні.
Позивач зауважив суду у позовній заяві про те, що на даний час він має змогу платити аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частини від усіх доходів платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.04.2025 року цивільну справу 504/1132/25 направлено до Малиновського районного суду міста Одеси за підсудністю.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
25 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Малиновський районний суд міста Одеси змінено на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
19.05.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/1132/25 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання.
25.06.2025 року до суду від представника відповідача у даній справі через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №42128) у якому відповідач просить суд: відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини в повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву на позов, відповідач вказала, що позивач, звертаючись до суду із відповідним позовом про зменшення розміру аліментів жодним чином не підтверджує погіршення свого матеріального стану, не надає довідок з місця роботи про розмір його посадового окладу для того, щоб відповідач та суд могли вирахувати розмір 1/4 та 1/6 частини від доходу позивача, проте, сам факт створення нової родини позивачем не повинен погіршувати фінансовий стан дитини ОСОБА_3 , а аліменти стягуються у розмірі встановленому чинним законодавством.
Щодо створення нової родини позивачем та щодо інших осіб, які знаходяться на утриманні у позивача, відповідач зазначає, що наявність інших дітей та осіб, які перебувають на утриманні не може впливати на права дитини на нормальне життя та фінансове становище спільної з позивачем дитини ОСОБА_3 . При цьому, факт того, що на утриманні позивача перебуває його дружина не може впливати на погіршення фінансового становища ОСОБА_3 , оскільки дружина позивача є працездатною особою, яка може самостійно працювати, отримувати дохід та не перебувати на утриманні позивача. Водночас, як зауважено відповідачем, доказів того, що через певні обставини (наприклад, наявність інвалідності) дружина позивача не може працювати в своїй позовній заяві позивач не надає.
Крім цього, відповідач зазначив, що позивач не сплачує жодних коштів на дитину добровільно, оплата по сплаті аліментів зараз надходить з урахуванням наявності заборгованості по виконавчому провадженні через те, що позивач довгий час не сплачував аліменти в добровільному порядку, про що позивач в своїй позовній заяві навмисно не вказує.
Підсумовуючи наведене, відповідач вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу може бути застосовано для дітей з однієї родини, тому така позовна вимога не підлягає задоволенню судом. Крім того, відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що позивач жодними доказами не довів погіршення свого фінансового стану, тому його позовні вимоги є безпідставними.
19.08.2025 року до суду від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву (вх. №55257), у яких відповідач підтримала свою позицію щодо відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів щодо погіршення матеріального стану позивача.
Також відповідач зауважила, що отримала відповідь від ВЧ НОМЕР_3 щодо доходів позивача, які на її думку є суттєвими.
Окрім цього, відповідач, посилаючись на схожі правовідносини, які були предметом розгляду іншої справи апеляційним судом, наголосила на тому, що позивач добровільно стягувані судовим рішенням аліменти не сплачує.
До зазначених доповнень відповідачем було долучено письмові докази.
Доповнення до відзиву судом було долучено до матеріалів цивільної справи.
14.10.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/1132/25 було закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду по суті позовних вимог.
В судове засідання, позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 11.06.2025 року через канцелярію подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні також не була присутня, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно.
У зв'язку із неявкою сторін - учасників справи, згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів не потребують задоволення, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , про що Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції видане відповідне свідоцтво про народження НОМЕР_4 .
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 16.05.2014 року у справі №523/1605/14-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 уродженця села Холмське Арцизького району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , уродженки міста Рені Одеської області ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , починаючи з 04 лютого 2014 року, аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітної плати, але не менш 30% відсотків прожиткового мінімуму на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до досягнення дитиною повноліття, а саме: по ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Вказаним вище рішенням встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2008 року; від спільного життя у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який мешкає з позивачем; в квітні 2013 року сторони припинили шлюбні відносини, вести спільне господарство, стали мешкати окремо один від одного; на утримання дитини відповідач матеріальної допомоги не надає, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини. Також із вказаного рішення судом встановлено, що станом на час йог ухвалення, відповідач позов визнав та просив розглянути справу за його відсутністю.
12.10.2016 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які уклали в подальшому шлюб ІНФОРМАЦІЯ_8 , народилася донька ОСОБА_5 , про що Комінтернівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області видане відповідне свідоцтво про народження НОМЕР_6 .
Також судом встановлено, що Судовим наказом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2024 року у справі №495/10909/24 вирішено стягувати із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_5 повноліття; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до довідки від 19.02.2025 року №25, виданої СТ «Світанок», на земельній ділянці, призначеній для ведення садівництва, розташованій на території Фонтанської ТГ, Одеського району, Одеської області, знаходиться будинок, в якому проживають: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Згідно довідки №8940, виданої ВЧ № НОМЕР_8 , ОСОБА_1 , який відповідно до посвідчення УБД від 30.05.2023 року є учасником бойових дій, перебуває на військовій службі з 12.09.2023 року у ВЧ № НОМЕР_8 .
Також у матеріалах справи наявна відповідь Доброславського ВДВС від 21.07.2025 року, до якої додано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по оплаті за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 , відповідно до якого заборгованість позивача перед позивачем зі сплати аліментів становить 127695 грн.
Відповідно до відповіді ВЧ НОМЕР_9 , за період з червня 2024 року по травень 2025 року позивач отримав доходу за винятком аліментів у розмірі 569926 грн. 88 коп.; загальна сума доходу за вказаний період після сплати податків та аліментів - 539147 грн. 58 коп.; загальна сума аліментів, утримана на користь ОСОБА_2 становить 269745 грн. 49 коп.; залишок боргу на 01.06.2025 року складає 78102 грн. 09 коп.
Також в матеріалах справи маються докази на підтвердження витрат щодо лікування, навчання ОСОБА_3 .
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для зменшення розміру аліментів, належних до стягнення з позивача, встановлених рішенням Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/1605/14-ц, яким вирішено питання щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.
Згідно положень ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об'єктом охорони держави.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно із положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
З правового аналізу вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналіз правових норм в частині підстав для зменшення розміру аліментів свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є підставою для зміни розміру аліментів. Проте, суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені ст. 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Із зазначених норм також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
У даній справі, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач вказав, що сплата ним аліментів на утримання сина є для нього надмірним фінансовим тягарем, оскільки у позивача також на утриманні перебувають його дружина, неповнолітня дитина ОСОБА_8 та падчерка ОСОБА_6 .
При цьому, на підтвердження своєї позиції позивачем до позову було додано лише копії свідоцтв про народження дітей, судові рішення щодо стягнення з нього аліментів та довідки про те, що наразі він є військовослужбовцем та проживає у садовому будиночку в Одеській області разом з дружиною, неповнолітньою донькою, падчеркою та іншою особою.
Тобто, судом встановлено, що позивач, як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався лише на стягнення з нього аліментів на утримання іншої дитини, перебування дружини та дитини дружини у нього на утриманні, з огляду на що, позивач вважає, що його доходу недостатньо для життя після сплати всіх відрахувань.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, в тому числі і надані суду представником відповідача матеріали щодо отриманого позивачем доходу, суд вважає, що позивачем не було надано доказів погіршення його матеріального стану, зокрема, ані у зв'язку із зміною сімейного стану та народження іншої дитини, ані у зв'язку із стягненням з нього аліментів на утримання сина. Натомість, згідно наданих відповідачем письмових доказів, а саме довідки ВЧ про те, що за період з червня 2024 року по травень 2025 року позивач отримав доходу за винятком аліментів у розмірі 569926 грн. 88 коп.; загальна сума доходу за вказаний період після сплати податків та аліментів складає 539147 грн. 58 коп., рівень доходів позивача є досить високим, що дає йому можливість належно виконувати аліментні зобов'язання по відношенню до обох дітей.
Окрім наведеного, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що його дружина також потребує утримання, а донька дружини - падчерка позивача перебуває у останнього на утриманні.
Суд зазначає, що зменшення розміру аліментів без доведення погіршення матеріального становища позивача не сприятиме належному забезпеченню дитини і суперечитиме її інтересам, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.06.2022 року у справі № 523/8403/19.
При цьому, як вбачається із довідки ВЧ, наявної у матеріалах справи, загальна сума аліментів, утримана на користь ОСОБА_2 становить 269745 грн. 49 коп.; залишок боргу на 01.06.2025 року складає 78102 грн. 09 коп., що у даному разі не перевищує 70 % доходу позивача, що не суперечить ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», яка допускає відрахування до 70% у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Відтак, у даному разі, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено погіршення його матеріального стану, у зв'язку із чим стягувані судом аліменти з позивача на утримання неповнолітньої дитини потребують зменшення.
Суд, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі №715/2073/20 судом касаційної інстанції викладено позицію про те, що без належних та допустимих доказів погіршення матеріального стану платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення аліментів.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 22.08.2022 року у справі №712/6313/21 висловлено позицію про те, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
В той же час, суд також звертає увагу на те, що законодавчо визначена необхідність утримувати обох дітей на яких із позивача стягуються аліменти. І це обумовлює необхідність перегляду їх розміру щодо обох утриманців позивача, адже протилежні висновки поставили б дітей у нерівне становище одна дитина отримуватиме більший розмір аліментів на утримання, ніж інша.
Таке рішення може призвести до дисбалансу інтересів дітей, оскільки діти позивача опиняться у нерівному матеріальному становищі. При цьому, суд не може допустити зменшення розміру стягуваних аліментів на користь однієї дитини в порівнянні з іншою.
Більш того діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 року у справі №691/926/20.
У даному випадку, за обставин, що склалися, очевидно убачається, що матиме місце дисбаланс інтересів дітей, оскільки розмір стягуваних аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за доводами позивача міг би бути зменшеним, в той час як аліменти на утримання іншої доньки позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 залишаються незмінними.
Суд зазначає, що Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, враховуючи те, що підстав для зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, які народились в різних шлюбах, без доведення погіршення майнового становища останнього, що саме по собі не є обставинами для бажаного зменшення аліментів, стягнутих з позивача судовим рішеннями Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/1605/14-ц, останнім належними та допустимими доказами не доведено, суд зазначає, що у даному разі обставини зазначені позивачем для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів не знайшли свого підтвердження, з огляду на що, у задоволенні таких позовних вимог належить відмовити.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у даній справі належить покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 273, 354, ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18.11.2025 року.
Суддя: Н.О. Шевчук