Справа № 521/13669/25
Провадження № 2/521/6413/25
13 листопада 2025 року Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мурзенко М.В.,
при секретарі - Корнієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2025 року до Хаджибейського районного суду через систему «Електронний суд» звернувся представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 873,50 доларів США, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.08.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ODGOG101420392, на виконання зобов'язань за яким Банком надано ОСОБА_1 кредит в розмірі 43120,00 доларів США, на термін до 14.08.2027 року, із сплатою обумовлених договором відсотків. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ODG0G101420392, між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки 0392/Р від 14.08.2007 року. У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2016 у справі № 521/15137/15-ц позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № ODG0G101420392 від 14.08.2007 року у загальному розмірі 31898 Доларів США 67 центів, що за курсом НБУ від 05.08.2015 року складає 692520,16 грн. Крім того з відповідачів на користь Банку також стягнуто судові витрати по 5193,90 грн з кожного, що в загальному розмірі становить 10387,80 грн. 13.08.2019 було відкрито виконавче провадження № 59790318 з виконання виконавчого листа № 521/15137/15-ц від 01.12.2016 року. Постановою від 08.06.2022 закінчено виконавче провадження № 59790318 у зв'язку із надходженням ухвали Малиновського районного суду від 14.02.2022 по справі № 521/13139/21, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2019 (ВП № 59790318) із наслідками повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання. Ухвала суду у справі №521/13139/21 обґрунтована зверненням Банку до виконавчої служби із пропуском строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Отже станом на момент звернення Банку до суду з даною позовною заявою рішення суду по справі № 521/15137/15-ц не виконано, заборгованість не погашена. Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, що пов'язано з невиконанням ним рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України відповідач зобов'язаний окрім суми боргу також сплатити три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання у повному обсязі.
Відтак, враховуючи невиконання відповідачами рішення суду у справі № 521/15137/15-Ц, Банк має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, з огляду на що представник позивача звертається до суду з позовом про стягнення з відповідачів 3% річних у сумі 2 873, 50 дол. США за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 рік.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21.08.2025 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.10.2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» з 21 травня 2018 року змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.
Крім того, судом встановлено, що 14.08.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ODGOG101420392, на виконання зобов'язань за яким Банком надано ОСОБА_1 кредит в розмірі 43120,00 доларів США, на термін до 14.08.2027 року, із сплатою обумовлених договором відсотків.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ODG0G101420392, між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки 0392/Р від 14.08.2007 року.
У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2016 у справі № 521/15137/15-ц позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № ODG0G101420392 від 14.08.2007 року у загальному розмірі 31898 Доларів США 67 центів, що за курсом НБУ від 05.08.2015 року складає 692520,16 грн. та судові витрати у сумі 10387,80 грн.
13.08.2019 було відкрито виконавче провадження № 59790318 з виконання виконавчого листа № 521/15137/15-ц від 01.12.2016 року.
Постановою від 08.06.2022 закінчено виконавче провадження № 59790318 у зв'язку із надходженням ухвали Малиновського районного суду від 14.02.2022 по справі № 521/13139/21, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2019 (ВП № 59790318) із наслідками повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, із договорів.
За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з положеннями ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього ж Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми. Вказана норма не містить застереження щодо неможливості солідарної відповідальності боржника та поручителів за порушення грошового зобов'язання.
Порука відповідно до договору діє до припинення основного зобов'язання. Оскільки борг за судовим рішенням залишається непогашеним, порука не припинилася.
Солідарна відповідальність поручителя діє на тих самих умовах, що й відповідальність позичальника, включаючи відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у формі інфляційних втрат і трьох відсотків річних.
Судом встановлено, що відповідачі належним чином не виконували своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до якого було надано кредит строком до 14.08.2027 року. У зв'язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.
Таким чином, з ухваленням судом рішення про стягнення з відповідачів боргу за кредитним договором від 31.08.2016 року, зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ним грошового зобов'язання не відбулось.
Як вбачається із матеріалів по справі за кредитним договором на суму несплаченої відповідачами заборгованості за кредитним договором, що включає кредит та проценти, позивачем нараховано: - три проценти річних за період з 23.02.2019 р. по 23.02.2022 р. у розмірі 2 873 доларів США 50 центів.
Наведений розрахунок відповідачами не заперечено та не спростовано, а тому такий приймається до уваги.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивача - Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк».
На підставі ст.ст.525,526,530,549,611,624, 625, 629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. 81, 141, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) долари США 50 центів - три проценти річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року;
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в рівних частках з кожного судовий збір в загальній сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 13.11.2025 р.
Головуючий: