Справа № 505/3231/25
Провадження № 1-кп/505/763/2025
18 листопада 2025 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у приміщенні суду в місті Подільськ у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2025 за №12025161180000465 клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бор Нижненовгородського району Нижнегородської області РРФСР, особи без громадянства, з освітою 3 початкових класи, непрацюючого, неодруженого, на момент вчинення кримінального правопорушення не зареєстрованого але фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не маючого судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4, 12, ч. 2 ст. 115 КК України,
ВСТАНОВИВ:На розгляді Подільського міськрайонного суду Одеської перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2025 за №12025161180000465.
Позиція сторін
У судовому засіданні прокурор з посиланням на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, строк дії якого завершується 21.11.2025, встановлений ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2025.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_8 з приводу заявленого прокурора клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , зазначив, оскільки його підзахисний не заперечує проти задоволення даного клопотання, його розгляд залишає на розсуд суду.
Мотиви суду, застосоване законодавство
Суд, розглянувши клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного у виді тримання під вартою, заслухавши думку сторін судового провадження, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме у вбивстві, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Строк дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 закінчується 21.11.2025.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, який згідно ст.12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, відсутнє власне житло, відсутні будь які документи, які засвідчують його особу, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, що також дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_7 матиме можливість спробувати перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, тому обвинувачений ОСОБА_7 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону, переховуватись в інших регіонах України, представляючись іншою особою, у зв'язку з відсутністю документів;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_7 , будучи обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п.4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на свідків неповнолітнього ОСОБА_9 та малолітнього ОСОБА_10 , які проживають з обвинуваченим в одному селі, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 веде посередній спосіб життя, відсутні будь які документи, які засвідчують його особу, зловживає спиртними напоями, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що вказує на можливість обвинуваченим перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого, в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу. Також, враховуючи особистість обвинуваченого, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини обвинуваченого тощо).
- п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів і не дивлячись на те, що судимості погашені в передбаченому Законом порядку, ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні нового кримінального правопорушення проти життя особи. Окрім цього, обставини за яких вчинено злочин, та схильність обвинуваченого ОСОБА_7 до насильства, вказують на відношення останнього до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, враховуючи це можна стверджувати про наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи в суспільстві.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого судового розгляду та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Згідно з п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного /обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Метою застосування запобіжного заходу є, відповідно до ч. 1ст. 177 КПК України, в тому числі, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду.
Згідно із ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України- запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому судом враховується тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому та термін покарання, який може бути призначено останньому в разі доведення його вини, що може бути підставою для наявності у обвинуваченого наміру переховуватись від суду.
Отже, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Таким чином, виходячи з положень ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Згідно із положеннями ч. 3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме у вбивстві, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, суд доходить висновку не визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Станом на 18.11.2025 розгляд справи не завершено, відтак, запобіжний захід обвинуваченому доцільно продовжити у виді тримання від вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду справи, виконання ним процесуальних обов'язків, запобіганню уникненню правосуддя.
Керуючись ст. 24, 177, 178, 183, 194, 369-372, КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Продовжити застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4, 12, ч. 2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні №12025161180000465, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 16 січня 2026 року включно, без визначення застави, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_7 (направити для вручення до ДУ «Одеський слідчий ізолятор»), його захиснику та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду, а особам, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії судового рішення.
Суддя-доповідач ОСОБА_11
Судді ОСОБА_12
ОСОБА_13