Справа № 505/3874/25
Провадження № 3/505/1923/2025
Іменем України
14.11.2025 р. Суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Павловська Г.В. розглянувши матеріали, які надійшли від начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
тимчасово не працюючого, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
-за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
24 жовтня 2025 року о 18 год. 30 хв., на західній околиці населеного пункту Климентове, Подільського району, Одеської області, на відстані 50 метрів від лінії державного кордону України було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який намагався перетнути державний кордон України в пішому порядку поза пунктами пропуску через державний кордон, на вихід з України до Республіки Молдова, на напрямку с. Климентове (Україна) - Колбасна (Р. Молдова), з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон», тобто, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був повідомлений про день, час та місце судового засідання, шляхом надсилання судової повістки про виклики до суду SMS-повідомленням на контактний номер телефону, яке ним отримано 07 листопада 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с. 10).
Крім того, на сайті Подільського міськрайонного суду завчасно розміщуються списки розгляду справ.
В матеріалах справи перебуває заява в якій ОСОБА_1 вину за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП визнав. Справу просив розглянути у його відсутність (а.с. 4).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене 204-1 ч. 1 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є не обов'язковою.
Таким чином, з урахуванням викладеного, вважаю, що оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи тому справа може бути розглянута без його участі на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З письмових пояснень ОСОБА_1 долучених до протоколу вбачається, що 24 жовтня 2025 року о 12 год. 45 хв. намагався перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, на вихід з України до Республіки Молдова, з метою працевлаштування (а.с. 2).
Суддя встановила, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується наданими суду матеріалами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №011298Е від 24 жовтня 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , рапортом начальника відділення зв'язку начальника зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 від 24 жовтня 2025 року, довідкою схемою затримання порушника кордону на ділянці відповідальності всп « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), копією паспорта ОСОБА_1 , заявою ОСОБА_1 від 24 жовтня 2025 року.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднуються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП становлять такі альтернативні дії: 1) перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Тобто, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, в діях особи має місце за умови вчинення вказаною особою будь-яких активних дій, які б свідчили про спробу перетинання нею державного кордону України поза пунктом пропуску.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено що, пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Крім цього, суддя враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ на всій території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 20 названого Закону - правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Суддя також приймає до уваги, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
За повідомленням Державної прикордонної служби України у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремої категорії громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Обставини, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.
Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 є вчинення правопорушення в умовах надзвичайних обставин, а саме воєнного стану.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, а також відсутність обставин, які пом'якшують відповідальність та наявність обставини, що обтяжує його відповідальність, суддя вважає, що є достатні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції статті Закону за даний вид правопорушення у виді штрафу, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-УІ від 08.07.2011 року у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ч. 1 ст. 204-1, ст.ст. 221, 283, 284 КУпАП, суддя -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двухсот) неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн., на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок
Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК в Одеській області /м.Подільськ/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача: Казначейство України, номер рахунку (IBAN) UA268999980313090106000015746.
Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
У графі «призначення платежу» платником повинно бути вказано: судовий збір, його ПІБ, ідентифікаційний номер, номер справи.
Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу та судового збору, слід негайно подати (надіслати) до суду.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Суддя Г.В. Павловська