Справа № 947/16529/25
Провадження № 2/947/3323/25
17.11.2025 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
Позивач - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» 06.05.2025 року звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду в загальному розмірі 204965,03 грн.та судових витрат, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором №670АІ20130627002 від 27.06.2013 року та неналежною сплатою заборгованості, яка стягнута за рішенням суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2025 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засіданні. Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання призначене на 17.11.2025 року представник позивача не з'явився, однак від останнього 04.07.2025 року надійшла до суду заява про підтримання заявлених вимог, розгляд справи за його відсутності, відсутності заперечень проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач - ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач) у судове засідання призначене на 17.11.2025 року також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У відповідності до відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, оскільки останній не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу місця проживання відповідача, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення.
Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.
При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №670АІ20130627002, відповідно до умов якого банк надає останньому кредит в сумі 185010,00 грн., з процентною ставкою 15,10%, строком повернення до 01.06.2014 року.
Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20.05.2016 року по справі №520/16459/15-ц позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 286131 гривня 71 копійок, а також судові витрати в розмірі 4291 гривня 99 копійок.
Вказане рішення суду набрало законної сили 10.06.2016 року.
11.08.2016 року Київським районним судом міста Одеси видано стягувачеві виконавчий лист №520/16459/15-ц , відносно боржника - ОСОБА_1 , про стягнення з останнього на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 286131 гривня 71 копійок.
Вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні в Другому Київському відділі державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження ВП №52445793, яке завершено за наслідком винесення 18.12.2018 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме з підстав у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Рішенням №5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк», з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року (з дати затвердження передавального акту цим рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та рішенням Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк».
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» та АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 30 листопада 2022 року.
З наданого представником позивача розрахунку заборгованості сума трьох відсотків річних в порядку ст. 625 ЦК України, яка розрахована на суму заборгованості невиконаних зобов'язань за рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20.05.2016 року по справі №520/16459/15-ц, за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року складає 42497,64 грн.; сума інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України, за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року складає 162467,40 грн. Загальна сума заборгованості за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року складає 204965,03 грн.
Приймаючи наявність вказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням ст. 611 ЦК України, передбачено правові наслідки порушення зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми частини другої статті 625 ЦК України, щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Із правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України слідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Згідно із частиною першою, другою статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17(провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц(провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи викладене та досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та відповідачем належним чином укладено кредитний договір №670АІ20130627002 від 27.06.2013 року, за яким у останнього виникла кредитна заборгованість в загальній сумі 286131,71 грн., яка стягнута на підставі заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 20.05.2016 року по справі №520/16459/15-ц.
Також судом встановлено, що 11.08.2016 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №520/16459/15-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №670АІ20130627002 від 27.06.2013 року в сумі: за кредитом - 286131 гривня 71 копійка.
Позивачем належним чином набуто право вимоги за кредитним договором №670АІ20130627002 від 27.06.2013 року, укладеним з ОСОБА_1 на підставі рішення 5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року.
З наданого представником позивача розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №670АІ20130627002 від 27.06.2013 року в сумі 286131,71 грн., яка стягнута вищевказаним заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20.05.2016 року по справі №520/16459/15-ц, було сплачено: 26.10.2021 року в сумі 3274,18 грн., за наслідком чого розмір невиконаних зобов'язань склав - 282857,53 грн.; 28.12.2021 року в сумі 2292,51 грн., за наслідком чого розмір невиконаних зобов'язань склав - 280565,02 грн.; 31.01.2022 року в сумі 1223,15 грн., за наслідком чого розмір невиконаних зобов'язань склав - 279341,87 грн.; 21.01.2022 року в сумі 279341,87 грн., за наслідком чого розмір невиконаних зобовязань склав - 276360,05 грн.
Отже, судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, а також не належним чином виконано рішення Київського районного суду міста Одеси від 20.05.2016 року по справі №520/16459/15-ц та зобов'язання за виконавчим документом №520/16459/15-ц, виданим 11.08.2016 року Київським районним судом міста Одеси, внаслідок чого у останнього починаючи з 12.03.2017 року по 26.10.2021 року була наявна заборгованість в сумі 286131,71 грн.; за період з 27.10.2021 року по 28.12.2021 року в сумі 282857,53 грн.; за період з 29.12.2021 року по 31.01.2022 року в сумі 280565,02 грн.; за періодь з 01.02.2022 року по 21.02.2022 року в сумі 279341,87 грн.; за період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року в сумі 276360,05 грн.
У зв'язку з чим, суд доходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних за положеннями статті 625 ЦК України розрахованих на прострочену суми невиконаного зобов'язання у розмірах за вищевказані періоди.
Відповідний висновок суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 року у справі № 14-448цс19-ц.
З наданого представником позивача розрахунку нарахувань за положеннями статті 625 ЦК України вбачається, що сума трьох відсотків річних згідно зі ст. 625 ЦК України, розрахована на суму заборгованості за невиконаними зобов'язаннями за рішенням суду від 20.05.2016 року за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, становить в сумі 42497,64 грн.; сума інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України, яка розрахована на суму заборгованості за невиконаними зобов'язаннями за рішенням суду від 20.05.2016 року за період з березня 2017 ркоу по лютий 2022 року в сумі 162467,40 грн.; що в цілому становить 204965,03 грн.
Судом встановлено вірність вищевказаних розрахунків, у зв'язку з чим, нараховані позивачем інфляційні втрати та три відсотки річних відповідають вимогам Закону та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідачем не надано заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості, як і не доведено, що невиконання зобов'язань по сплаті вказаної заборгованості сталося не з його вини.
Ухвалюючи рішення суду по справі судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає, що за наслідком обґрунтованості заявлених вимог, порушені права позивача Акціонерного товариства «Сенс-Банк» підлягають захисту, а позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних в загальному розмірі 204965 гривень 03 копійки підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2459,59 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 76-89, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ: 23494714) суму трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих у відповідності до положень статті 625 Цивільного Кодексу України на суму заборгованості за невиконаними зобов'язаннями встановленими рішенням суду за кредитним договором №670АІ20130627002 від 27.06.2013 року, за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, у загальному розмірі 204965 (двісті чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень 03 (три) копійки, яка складається з: суми нарахувань трьох відсотків річних на кредитну заборгованість за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року - 42497 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто сім) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки, суми нарахувань інфляційних втрат на кредитну заборгованість за період з березня 2017 ркоу по лютий 2022 року - 162467 (сто шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) гривень 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ: 23494714) у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2459 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко