Справа № 495/11535/23
№ провадження 2/495/876/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
18 листопада 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Тюпа Є.С., Чибукової О.В.,
Справа № 495/11535/23
Особисто позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
представника позивача - адвоката Гафійчук С.Д.,
представника відповідача - адвоката Биковського В.Д.,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що від шлюбу з відповідачем мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Протягом останніх років відношення між сторонами поступово погіршувалось, в результаті чого зникло взаємопорозуміння.
Спільна дитина проживає та планує проживати з позивачем.
На підставі вищевикладеного вона і змушена звернутись з відповідним позовом до суду.
Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив, в заяві про перегляд заочного рішення та письмових поясненнях, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року ухвалено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_2 за адресою постійного проживання позивача.
Вказане рішення набрало законної сили 04 жовтня 2024 року.
Батько дитини постійно піклувався про дитину, приймав активну участь у її вихованні та постійно надавав матеріальну допомогу.
Мати дитини ОСОБА_1 не надає ніяких доказів суду про те, що вона проживаючи окремо від батька ОСОБА_2 витрачала на дитину гроші для придбання життєвого побуту (одягу, продуктів харчування, навчання та інше).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
24 жовтня 2023 року Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заяву представника позивача задоволено, роз'єднано позови по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів виділено у самостійне провадження.
25 жовтня 2023 року Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду з викликом, повідомленням сторін.
24 жовтня 2024 року заочним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 25 листопада 2022 року та до 01 січня 2024 року; стягнути з відповідача судовий збір.
02.12.2024 представник відповідача звернувся з заявою до суду про перегляд заочного рішення.
20 грудня 2024 року Ухвалою суду, заочне рішення було скасоване, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням сторін.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що у 2022 році виїхала з дитиною за кордон, забезпечувала та утримувала сина самостійно, відповідач належної допомоги не надавав, в зв'язку з чим вона у 2022 року звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
На прохання батька вона сина ОСОБА_4 привезла до нього у гості на два тижні, коли вирішила його забрати, то батько перешкоджав їй у цьому, вона не бачила дитину більше року.
Їй стало відомо про рішення Овідіопольського районного суду, яке вона оскаржила, однак в подальшому до ВС не зверталася з оскарженням рішення, саме в інтересах дитини, оскільки ОСОБА_4 бажає залишитися в Україні, категорично не хоче їхати до Румунії, де вона постійно працює.
Наполягає на стягненні аліментів за період звернення до суду до того часу коли привезла дитину до батька, зазначаючи, що за весь час коли вони з сином перебували за кордоном, батько не забезпечував належно дитину, не допомагав в утриманні сина, вона самостійно його забезпечувала.
В теперішній час вона сплачує аліменти на утримання дитини.
На питання представника відповідача пояснила, що ті квитанції, про які зазначає представник, як допомогу їй в утриманні дитини 289,00 грн та інші, це не допомога, це він купляв речі на вимогу дитини, ці кошти приблизно 2000 грн не могли забезпечити дитині належне утримання.
Представник позивача, зазначив, що залучені до матеріалів справи три квитанції жодним чином не підтверджують, що батько надавав допомогу на утримання та виховання дитини, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача зазначив, що батько допомагав дитині у той час та в теперішній час виховує та утримує сина.
Наполягає на відмовленні повністю у задоволенні позовних вимог позивачу.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що дійсно, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . /а.с.6/
15 січня 2024 року представник відповідача надав до суду акт обстеження житлово-побутових умов потенційного опікуна, піклувальника, довідку від 03.01.2024 року № 55, фотознімки. /а.с.40-45/
Відповідно до вказаного акту зазначено, що проведено обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначено, що під час проведення акту обстеження батько ОСОБА_2 повідомив, що дитина ОСОБА_3 проживає з ним з 24.12.2023 року, перебуває на його утриманні, та як мати ОСОБА_1 виїхала з її сином до м. Бухарест Румунія. Зі слів батька ОСОБА_2 мати повідомила, що поки не може фінансувати утримання дитини.
Відповідно до довідки № 55 від 03.01.2024 року встановлено, що ОСОБА_3 дійсно навчається в 5 в класі Одеського ліцею № 80 Одеської міської ради.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року по справі № 509/5501/22 ухвалено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою постійного проживання позивача: АДРЕСА_1 , без позбавлення батьківських прав матері.
Вказане рішення набрало законної сили 04 жовтня 2024 року.
В судовому засіданні позивач повідомила, що дійсно 23.12.2023 року привезла дитину до батька, планувалося на два тижні, в подальшому дитина не захтіла повертатися до Румунії та залишилася проживати з батьком.
На підтвердження зазначеного, надала до суду копію Декларації про проживання ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 в Бухаресті, р. Румунія; копію довідки про те, що дитина ОСОБА_3 відвідує курси в якості слухача; копію характеристики на учня ОСОБА_3 ; копію довідки про проживання ОСОБА_1 ; копію повідомлення поліції про проживання ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 ; копію рішення про зарахування дитини до навчання.
Нормативне обґрунтування.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх необхідних законодавчих та адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 5 ст.183 СК України, визначений розмір аліментів із розрахунку: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Оцінка аргументів сторін, висновки суду.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
З матеріалів справи достовірно встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23.12.2023 року проживав разом із матір'ю, яка займалася його утриманням та вихованням, що підтверджується наступним:
Відповідно до Декларації ОСОБА_5 , громадянина Румунії, проживає в АДРЕСА_2 , починаючи з 05.09.2022, він приймає на невизначений період у квартирі АДРЕСА_3 . Сектор.6 Бухарест, таких біженців з України: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .(а.с. 1080
Відповідно довідки наданої Румуно-Фінським Ліцеєм зазначено, що учень ОСОБА_3 відвідує курси в якості слухача, згідно з рішенням Шкільної Інспекції муніципалітетй Бухарест № 1870/24.03.2023, у четвертому класі, навчальний рік 2022-2023, в середньої АДРЕСА_4 . (а.с. 111)
Відповідно до характеристики Румуно-Фінського Ліцею від 21.04.2023, зазначено, що ОСОБА_8 , учень 4-а класу, навчається в українському класі з іншими українськими учнями. Під час вивчення шкільної програми йому забезпечується гарячий повноцінний обід та здорові перекуси (фрукти, йогурт). До того ж він завжди приносить з дому різноманітні продукти. Учень завжди приходить до школи, вочевидь, що про нього піклуються, одягнений відповідно до сезону та погоди. Він має добрі стосунки і дружбу з однокласниками. Тільки його мати, ОСОБА_1 , приводить його до школи і забирає його зі школи. (а.с. 114)
25 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Жодних доказів представником відповідача щодо надання допомоги матері на утримання дитини з 25 листопада 2022 року до часу приїзду дитини з Румунії матеріали справи не містять.
Квитанції на які посилається представник відповідача, як надання допомоги матері дитини на утримання датовані 25 грудня 2023 року, тобто вже після приїзду дитини із Румунії та після звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів.
Таким чином, ствердження представника відповідача щодо надання допомоги дитині з 25.11.2022 по 23.12.2023 не підтверджені матеріалами справи.
В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Враховуючи усе вищевикладене, виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, прийнявши до уваги матеріальне становище платника аліментів, вікову категорію дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його потреби, та беручи до уваги той факт, що з 23.12.2023 року дитина проживає з відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню частково та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 25 листопада 2022 року та до 23 грудня 2023 року включно.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з відповідача, суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог позивача підлягає також стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199 - 200 СК України, ст.ст. 12, 13, 83, 263-265, 279, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 25 листопада 2022 року та до 23 грудня 2023 року включно.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення складений 18 листопада 2025 року.
Суддя: