Справа № 466/10487/24 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 22-ц/811/947/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
13 листопада 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
з участю: представника відповідача - Заремби О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 213892 грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №3946322 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого, відповідач отримала кредит у розмірі 24500 грн., строком на 350 днів, тобто до 16.08.2024 року.
24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно з умовами якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, які вказані в реєстрі боржників, в тому числі, право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 169028 грн. 31 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24499 грн. 99 коп., заборгованість за процентами - 115128 грн. 32 коп. та нараховані проценти за 60 календарних днів - 29400 грн.
Крім того, 05.09.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авентус Україна» електронний договір №7037930 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого, відповідач отримала кредит у розмірі 11400 грн., строком на 360 днів, тобто до 30.08.2024 року.
27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого, ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, у тому числі, право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 44864 грн. 52 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11286 грн. 57 коп., заборгованість за процентами - 20101 грн. 95 коп. та нараховані проценти за 60 календарних днів - 13476 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 213892 грн. 83 коп., яка складається з: 24499 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 115128 грн. 32 коп. - заборгованість за процентами, 29400 грн. - нараховані проценти за 60 календарних днів за договором №3946322 від 01.09.2023 року, та 11286 грн. 57 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 20101 грн. 95 коп. - заборгованість за процентами, 13476 грн. - нараховані проценти за 60 календарних днів за договором №7037930 від 05.09.2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
У задоволенні решти вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплачений позивачем судовий збір при зверненні до суду в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що вона не отримувала від позивача договору факторингу, укладеного між ним та первісним кредитором, та не перебуває з ним у договірних відносинах, згоди на листування з цим суб'єктом господарювання в електронній формі не давала, одержання повідомлень від нього в електронній формі також не давала, одержання повідомлень в електронній формі згідно з приписами статті 11 Закону України «Про електронні документи і електронний документообіг» не підтверджувала, на момент надсилання таких адресатом перебувала за кордоном, де вона не має комп'ютера і не користується електронною поштою.
Зазначає, що позивач не є новим кредитодавцем у первинних кредитних договорах, а має статус фактора, який придбав право вимоги заборгованості за такими.
Крім того, наголошує, що додаткове нарахування процентів на суму простроченої заборгованості за ставками, передбаченими кредитними умовами, які вже не діють у спірних правовідносинах, неприпустиме.
02.04.2025 року позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.
В судове засідання апеляційного суду 04.11.2025 року сторона позивача не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи позивач був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у його відсутності.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 13.11.2025 року о 12:50.
Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3946322 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого, відповідач отримала кредит у розмірі 24500 грн., строком на 350 днів, тобто до 16.08.2024 року.
Відповідно до п.1.2 зазначеного договору, тип кредиту - кредит, сума кредиту - 24500 грн.
Згідно з п.1.3 договору, строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
На підставі погоджених умов, викладених у п.2.1 договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) ОСОБА_1 , яку останньою вказано особисто під час укладання договору.
Із врахуванням наведеного, відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 24500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна», а також витребуваною судом довідкою АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250103/4771-БТ від 05.01.2025 року, згідно з якою, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №4731219613883085, на яку 01.09.2023 року здійснено переказ коштів на суму 24500 грн.
Відповідно до п.1.4 договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2% в день та застосовується в межах усього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; знижена процентна ставка 1,4% в день застосовується, якщо клієнт до 26.09.2023 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п.1.5 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 37133,37% річних; 1.5.2 - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 23288,88% річних; 1.6 - орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 1.6.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 196000 грн.; 1.6.2 - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 192325 грн.
24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно з умовами якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомлено ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 в розмірі 139628 грн. 31 коп., з яких: 24499 грн. 99 коп. - сума основного боргу та 115128 грн. 32 коп. - сума заборгованості за процентами.
Оскільки, станом на дату укладання договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 року строк дії кредитного договору №3946322 від 01.09.2023 року не закінчився, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у період з 27.05.2024 року по 25.07.2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 29400 грн. (24499,99 грн. * 2.00% = 490,00 грн.*60 календарних днів = 29400 грн.).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 17.10.2024 року, загальна сума заборгованості відповідача за договором №3946322 від 01.09.2023 року склала 169028 грн. 31 коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 24499 грн. 99 коп., заборгованість за процентами - 115128 грн. 32 коп. та нараховані проценти за 60 календарних днів - 29400 грн.
Також, 05.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №7037930 про надання споживчого кредиту, за умовами якого, сума кредиту (загальний розмір) складає 11400 грн. (п.1.3 договору); строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п.1.4 договору).
Відповідно до п.5.1 цього договору, процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.
Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству, з метою отримання кредиту. Датами надання кредиту є: 05.09.2023 року або 06.09.2023 року (п.2.2 договору).
Відповідачем підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до п.1.7 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 1.7.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653,85% річних; 1.7.2 - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 9510,30% річних; 1.8 - орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 1.8.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 93069 грн. 60 коп.; 1.8.2 - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 87965 грн. 25 коп.
Відповідно до витребуваної судом довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250103/4770-БТ від 07.01.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 05.09.2023 року здійснено переказ коштів на суму 11400 грн.
27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає), а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, які вказані в реєстрі боржників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №7037930 від 05.09.2023 року в сумі 31388 грн. 52 коп. з яких: 11286 грн. 57 коп. - тіло кредиту, 20101 грн. 95 коп. - нараховані проценти.
Про відступлення права грошової вимоги відповідача повідомлено письмово на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену при укладенні кредитного договору.
У період з 05.09.2023 року по 26.05.2024 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 1701 грн. 45 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 113 грн. 43 коп. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1588 грн. 02 коп.
У період з 27.05.2024 року по 25.07.2024 року (60 календарних днів) в межах строку договору здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 13476 грн. (11286,57 грн. * 1.99% = 224,6 грн.*60 календарних днів = 13476 грн.).
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором №7037930 від 05.09.2023 року в розмірі 44864 грн., 52 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11286 грн. 57 коп., заборгованість за процентами - 20101,95 грн. та нараховані проценти за 60 календарних днів - 13476 грн.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Факт укладення договорів відповідач не заперечувала, в той же час матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами ні первісним кредиторам, ні новому кредитору, тому погоджується з висновком суду, що у відповідача є невиконані грошові зобов'язання.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким, згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Як встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, 24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та 27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договори факторингу, відповідно до умов яких ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а останні відступити ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належать ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна». Перехід від ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цих договорів.
З витягів із реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги до боржника за кредитними договорами №3946322 та №7037930.
Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено письмово на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (провадження №12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».
Таким чином, позивачем доведено належними доказами, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідача за вказаними вище кредитними договорами, про що вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 немає договірних відносин з позивачем та її не було повідомлено про зміну кредитора не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, у разі неповідомлення боржника про зміну кредитора ризик несе лише новий кредитор, оскільки боржник в такому випадку може виконати зобов'язання первісному кредитору.
Проте, як вже вказувалося вище, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем боргових зобов'язань перед первісними кредиторами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення кредитних коштів за договором №3946322 від 01.09.2023 року в розмірі 24499 грн. 99 коп. та за договором №7037930 від 05.09.2023 року в розмірі 11286 грн. 57 коп. підлягають до задоволення.
Водночас, розмір заборгованості за процентами судом першої інстанції визначено неправильно, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчим кредитуванням є правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.
Згідно пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», денною процентною ставкою визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон №3498-ІХ), який набрав чинності 24.12.2023 року, яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно з п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п.5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п.17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 року, денна процентна ставка має становити не більше 2,5%, з 23.04.2024 року - не більше 1,5%, а з 21.08.2024 року - не більше 1%.
Договори споживчого кредиту №3946322 та №7037930 укладені 01.09.2023 року та 05.09.2023 року строком на 350 та 360 днів, відповідно, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому строк дії п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на вказані договори.
Керуючись вимогами Закону, колегія суддів, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, зазначає наступне.
Із розрахунку заборгованості за договором №3946322 від 01.09.2023 року у період з 01.09.2023 року по 26.09.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» застосовувало узгоджену між сторонами знижену процентну ставку - 1,4% в день, з 27.09.2023 року по 24.05.2024 року - стандартну процентну ставку 2% в день, в той час, як положення, викладене у Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрало чинності 24.12.2023 року та діяло протягом 240 днів, відповідно, з 23.04.2024 року підлягала застосуванню процентна ставка не більше 1,5%. Також за встановленою законом процентною ставкою (1,5%) новий кредитор мав право нараховувати проценти у період дії договору про споживче кредитування, в даному випадку - з 24.05.2024 року по 22.07.2024 року.
Тому, розмір процентів за договором №3946322 від 01.09.2023 року становить 135852 грн. 45 коп., а саме: за період з 27.09.2023 року по 22.04.2024 року - 102409 грн. 96 коп. (24499,99*2%*209); за період з 23.04.2024 року по 24.05.2024 року - 11760 грн. (24499,99*1,5%*31); за період з 25.05.2024 року по 22.07.2024 року - 21682 грн. 49 коп. (24499,99*1,5%*59).
Таким чином, розмір заборгованості за договором №3946322 від 01.09.2023 року в загальному становить 160352 грн. 44 коп., з яких: 24499 грн. 99 коп. - основний борг та 135852 грн. 45 коп. - проценти.
Із розрахунку заборгованості за договором №7037930 від 05.09.2023 року у період з 05.09.2023 року по 04.10.2023 року ТОВ «Авентус Україна» застосовував узгоджену між сторонами знижену процентну ставку - 0,498% в день, з 06.10.2023 року по 02.01.2024 року - стандартну процентну ставку 1,99% в день. Застосована процентна ставка в цей період не перевищувала процентної ставки, встановленої Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» в розмірі 2,5% в день. Водночас, новий кредитор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», до якого перейшло право вимоги за договором факторингу від №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, у період з 27.05.2024 року по 25.07.2024 року застосував процентну ставку 1,99% в день, в той час, як з 23.04.2024 року підлягала застосуванню ставка не більше 1,5%.
Тому, розмір процентів за договором №7037930 від 05.09.2023 року становить 30372 грн. 16 коп., а саме: за період з 05.09.2023 року по 04.10.2023 року - 112 грн. 30 коп., за період з 06.10.2023 року по 02.01.2024 року - 20101 грн. 95 коп., з 27.05.2024 року по 25.07.2024 року - 10157 грн. 91 коп. (11286,57*1,5%*60).
Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором №7037930 від 05.09.2023 року становить 41658 грн. 73 коп., з яких: 11286 грн. 57 коп. - основний борг та 30372 грн. 16 коп. - проценти.
Суд першої інстанції не врахував наведені вище вимоги закону, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року - зміні в частині визначення розміру стягуваної з відповідача заборгованості за договорами, шляхом його зменшення з 213892 грн. 83 коп. до 202011 грн. 17 коп., а саме: за договором №3946322 від 01.09.2023 року - з 169028 грн. 31 коп. до 160352 грн. 44 коп., з яких: 24499 грн. 99 коп. - основний борг та 135852 грн. 45 коп. - проценти; за договором №7037930 від 05.09.2023 року - з 44864 грн. 52 коп. до 41658 грн. 73 коп., з яких: 11286 грн. 57 коп. - основний борг та 30372 грн. 16 коп. - проценти.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ураховуючи вимоги статті 141 ЦПК України та наслідки розгляду справи апеляційним судом - часткове задоволення позовних вимог позивача (94%), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має становити 2277 грн. 06 коп.
Окрім того, встановлено, що за подання апеляційної скарги відповідач сплатила судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп., а оскільки її апеляційна скарга задоволена частково (6%), то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 218 грн. 02 коп.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).
Отже, різниця між понесеними судовими витратами позивача та відповідача в даному випадку становитиме 2059 грн. 04 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору необхідно змінити.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості до 202011 гривень 17 копійок, з яких: 160352 гривень 44 копійок (24499 гривень 99 копійок - основний борг та 135852 гривень 45 копійок - проценти) - заборгованість за договором №3946322 від 01.09.2023 року, та 41658 гривень 73 копійок (11286 гривень 57 копійок - основний борг та 30372 гривень 16 копійок - проценти) - заборгованість за договором №7037930 від 05.09.2023 року.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року в частині визначення розміру судового, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», змінити, зменшивши його до 2059 гривень 04 копійок.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 13 листопада 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич